Постанова № 41851231, 21.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 р. Справа № 804/15216/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі:

представника позивача Панишко А.О.,

представника відповідача Закурдаєвої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Криворізької районної спілки споживчих товариств, третя особа - Криворізький районний центр зайнятості про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької районної спілки споживчих товариств (далі - Криворізька райспоживспілка, відповідач), третя особа - Криворізький районний центр зайнятості (далі - третя особа), в якому просить:

- стягнути з Криворізької райспоживспілки на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 11621, 43 грн.;

- стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 469, 65 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 11621, 43 грн. Сума адміністративно-господарських санкції своєчасно відповідачем не була сплачена, у зв'язку з чим була нарахована пеня у сумі 469, 65 грн. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій та пені, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 12091, 08 грн., що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. Представник позивача в судових засіданнях адміністративний позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в обгрунтування яких зазначено, що Криворізькою райспоживспілкою здійснено всі передбачені чинним законодавством України та залежні від неї заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: видано наказ про створення робочого створення робочого місця для працевлаштування інваліду; подано до Криворізького районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН; подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ. Таким чином, на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування та застосовано адміністративно-господарські санкції згідно ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Третя особа листами повідомляла суд про те, що протягом 2013 р. Криворізька райспоживспілка звіти за формою 3-ПН до Криворізького районного центру зайнятості не подавала. Представником третьої особи направлено на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Криворізька райспоживспілка (код ЄДРПОУ 01747014) подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ від 11.02.2014 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 р., затверджений наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 р. № 42.

Згідно рядка № 01 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок № 02) становить 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (рядок № 03) становить 1 особа.

З огляду на те, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою 10-ПІ, відповідачем самостійно не нарахована та не сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивачем розраховано суму позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів - адміністративно-господарські санкції у розмірі 11621, 43 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 469, 65 грн.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що Закон № 875-XII покладає на підприємство обов'язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частиною 3 п. 2 Порядку встановлено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що листом Криворізького районного центру зайнятості від 11.08.2014 р. № 575 на запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів повідомлено позивача, що протягом 2013 р. Криворізька райспоживспілка звіти за формою 3-ПН до Криворізького районного центру зайнятості не подавала.

Поряд з цим, зазначені обставини заперечувались відповідачем. Представником відповідача вказано, що Криворізькою райспоживспілкою виконано обов'язок, покладений на відповідача Законом № 875-XII, а саме: в частині зобов'язання щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліду - видано наказ про створення робочого створення робочого місця для працевлаштування інваліду; в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів - подання до Криворізького районного центру зайнятості звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН; в частині звітності до Фонду соціального захисту інвалідів - подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ. Отже, як зазначено представником відповідача, Криворізькою райспоживспілкою вжито всіх залежних від неї заходів щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліду.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем подано до суду копії розпорядження № 110-к від 18.11.2003 р., звітів форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.02.2013 р. та станом на 01.07.2013 р., звіту форми № 10-ПІ за 2013 р.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У зв'язку з встановленими розбіжностями у наданих поясненнях та доказах представниками Криворізького районного центру зайнятості та Криворізької райспоживспілки, з метою всестороннього, повного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 15.10.2014 р. витребувано у Криворізького районного центру зайнятості інформацію щодо подання Криворізькою райспоживспілкою звітів форми № 3-ПН за 2013 р. до Криворізького районного центру зайнятості.

На виконання ухвали суду від 15.10.2014 р. Криворізьким районним центром зайнятості надано до суду лист від 29.10.2014 р. № 713, яким повідомлено, що Криворізькою райспоживспілкою до Криворізького районного центру зайнятості протягом 2013 р. звіти за формою 3-ПН не надавались.

Поряд з цим, представник відповідача в судових засіданнях наголошував на тому, що звітність до Криворізького районного центру зайнятості відповідачем надавалась, на підтвердження чого зазначав про наявність відповідних відміток про отримання Криворізьким районним центром зайнятості звітів Криворізької райспоживспілки про наявність вакансій форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.02.2013 р. та станом на 01.07.2013 р.

З метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідача, у зв'язку з виявленням судом суперечливих даних щодо подання відповідачем звітності до відповідного центру зайнятості, у відповідності до ч. 2 ст. 53 КАС України, ухвалою суду від 13.11.2014 р. залучено до участі у справі Криворізький районний центр зайнятості у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та повторно зобов'язано Криворізький районний центр зайнятості надати до судового засідання письмові пояснення та докази наявності або відсутності подання Криворізькою райспоживспілкою до центру зайнятості протягом 2013 р. звітів за формою 3-ПН.

На виконання ухвали суду від 13.11.2014 р. Криворізьким районним центром зайнятості направлено до суду лист від 18.11.2014 р. № 767, яким повідомлено, що Криворізькою райспоживспілкою до Криворізького районного центру зайнятості протягом 2013 р. звіти за формою 3-ПН не надавались. Також, третьою особою направлено до суду копію 70, 84 сторінки журналу вхідної кореспонденції 2013 р. по Криворізькому районному центру зайнятості, копію акту № 1 від 24.05.2011 р. про вилучення та знищення штампу Криворізького районного центру зайнятості.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи документи та встановлено, що на звіті Криворізької райспоживспілки форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.02.2013 р. міститься відмітка про отримання Криворізьким районним центром зайнятості документу 07.02.2013 р. за № 12, а на звіті форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.07.2013 р. - відмітка про отримання документу третьою особою 09.07.2013 р. за № 84.

Поряд з цим, з журналу вхідної кореспонденції 2013 р. Криворізького районного центру зайнятості вбачається, що 07.02.2013 р. та 09.07.2013 р. кореспонденція за № 12 та за № 84 не була зареєстрована, в тому числі, не надходила від Криворізької райспоживспілки.

Також, з копії акту № 1 від 24.05.2011 р. вбачається, що штамп Криворізького районного центру зайнятості (який міститься на поданих відповідачем звітах форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.02.2013 р. та станом на 01.07.2013 р.) вилучено та знищено.

Отже, Криворізьким районним центром зайнятості спростовано твердження відповідача щодо отримання третьою особою звітів форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.02.2013 р. та станом на 01.07.2013 р., поданих відповідачем.

В судовому засіданні 21.11.2014 р. представник відповідача зазначила, що у зв'язку із затопленням приміщень Криворізької райспоживспілки внаслідок стихійного лиха 25-26 жовтня 2014 р., було пошкоджено цілий ряд документів, на підтвердження чого суду надано: акт № 31 від 27.10.2014 р. про призначення комісії по розслідуванню факту затоплення приміщень Криворізької райспоживспілки; акт службового розслідування факту затоплення окремих приміщень адміністративно-побутових приміщень Криворізької райспоживспілки; інвентаризаційний опис основних засобів та інших необоротних матеріальних активів з зазначенням того, що внаслідок пошкодження звітів зливою, неможливо відновити та встановити період складання звітів.

З цих підстав оригінали звітів форми № 3-ПН за 2013 р. станом на 01.02.2013 р. та станом на 01.07.2013 р., копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи, на вимогу суду відповідачем надано не було.

Відповідачем до суду не надано будь-яких інших доказів того, що він якимось іншим чином інформував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів на товаристві.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У ГК України відсутнє визначення поняття «правопорушення». Але застосовуючи аналогію закону необхідно звернутись до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

Як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства, відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази, зокрема, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 р. за формою 10-ПІ та не вчинення відповідачем належних дій для працевлаштування інвалідів свідчать про те, що відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, тобто порушив правила здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки наявна вина у тому, що на підприємстві у 2013 р. не було виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Криворізькою райспоживспілкою не було вжито усіх залежних від неї заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу та не було виконано вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Криворізької районної спілки споживчих товариств на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 11621, 43 грн.

Стягнути з Криворізької районної спілки споживчих товариств на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 469, 65 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08.12.2014 р. (у зв'язку з перебуванням головуючого судді у навчальній відпустці).

Суддя О.М. Неклеса