Постанова № 41850918, 11.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2476/14

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, третя особа Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування вимоги про стягнення недоїмки від 16.05.2014 року №Ф-3825,

встановила:

Позивач - ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в якому просив скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) №Ф-3825 від 16.05.2014 року про стягнення недоїмки в сумі 2876,68 гривень

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який звільняє його від сплати єдиного внеску, як особу яка досягла пенсійного віку.

Справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року адміністративний позов було задоволено. Було скасовано вимогу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.05.2014 року №Ф-3825 про стягнення недоїмки 2876 гривень 68 копійок

В апеляційних скаргах Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 21.10.2010 року, є платником єдиного податку і перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку.

З 21.10.2008 року позивач зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради суб'єктом підприємницької діяльності.

З 01.01.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво НОМЕР_1, 2 група).

16.05.2014 року відповідачем позивачеві виставлена вимога №Ф-3825 про сплату недоїмки в сумі 2876,68 гривень зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка отримана ним 25.06.2014 року.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право стягувати з платників не сплачені суми єдиного внеску.

Позивач скористався своїм правом на оскарження вимоги і звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування вимоги, проте рішенням Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 06.08.2014 скарга залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1-ї інстанції виходив з того, що у позивача є всі підстави бути звільненим від сплати єдиного соціального внеску відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як такий, що обрав спрощену систему оподаткування та досяг встановленого законодавством пенсійного віку

Але колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду 1-ї інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 вказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідності до п.4 ч.1 ст.4 зазначеного закону платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Статтею 25 цього Закону передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до змін від 07.07.2011 року до ч.4 ст.4 зазначеного вище Закону, які набрали чинності 06.08.2011 року, особи які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 9 зазначеного Закону передбачені наступні види пенсій: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком передбачені ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно вимог п.16 Прикінцеві Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає види державних пенсій: за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (ст. 12). Одним з різновидів пенсії за віком, є пенсія за віком на пільгових умовах, передбачена ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже пенсія «за вислугу років» не є різновидом «пенсії за віком», а є різновидом трудової пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію з 21 березня 2005 року за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пенсія за віком, передбачена розділом ІІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не призначена. Крім того, позивачем на надано до матеріалів справи доказів переходу з одного виду пенсії (за вислугою років) на інший (за віком).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача відсутнє право на пільги, передбачені ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Такої ж правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі по справі № К/800/50789/13 від 03 липня 2014 року.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим та враховуючи положення статті 202 КАС України постанова суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, п.1, п.4 ч.1 ст. 202 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, третя особа Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування вимоги про стягнення недоїмки від 16.05.2014 року №Ф-3825 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, третя особа Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування вимоги про стягнення недоїмки від 16.05.2014 року №Ф-3825 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/О.І. Шляхтицький