Постанова № 41850835, 09.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа №908/1061/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

прокурора - Протасов А.В.

позивача - Утюгов Б.О.

третьої особи - Утюгов Б.О.

відповідача - Коннов Ю.А., Доскач Г.С., Семеренко С.О.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№3864 З/1-12) на рішення господарського суду Запорізької області від 05 червня 2014 року

за позовом Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації, м. Київ

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник», м. Запоріжжя

про визнання недійсними умов договору та стягнення 133333, 33 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Оригінал справи № 908/1061/14 відповідно до листа господарського суду Запорізької області від 15.07.2014 року № 09-33/1138 направлено до Донецького апеляційного господарського суду (а.с.1). В зв'язку з чим, розгляд апеляційної скарги здійснено на підставі документів та матеріалів, поданих учасниками судового процесу. Колегією суддів таких документів та матеріалів, відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», визнано достатніми для здійснення апеляційного провадження.

Справа формувалася по мірі надходження поданих сторонами документів відповідно до дати їх надходження.

У березні 2014 року до господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 133333,33 грн. заборгованості за договором № 90/11 від 02.08.11 року на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» та визнати недійсними: п. 3.1 договору від 02.08.11 року № 90/11 на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» в частині зазначення ПДВ у розмірі 133333,33 грн.; позиції «ПДВ» та «Всього з ПДВ» у додатку № 1 до договору «Календарний план виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Обсидіан-М1»; позиції «ПДВ» та «Разом з ПДВ» у додатку № 2 до договору «Протокол погодження договірної ціни на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Обсидіан-М1»; позиції «ПДВ» та «Ціна з ПДВ» у додатку № 3 до договору «Калькуляція договірної ціни на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Обсидіан-М1»; позиції «ПДВ» та «Ціна з ПДВ» уточненої калькуляції договірної ціни від 01.11.11 року (а.с. 56-62).

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач отримує кошти з рахунку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в зв'язку з чим в нього відсутні правові підстави сплачувати ПДВ, нарахований на вартість дослідно-конструкторських робіт.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05 червня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсними спірні умови договору № 90/11 від 02.08.11 року на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» та додатків до нього. При цьому, в резолютивній частині прийнятого рішення, суд першої інстанції не вказав про вирішення однієї із позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 133333,33 грн. заборгованості за договором № 90/11 від 02.08.11 року на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» (а.с. 162-169).

Відповідач не погодився із прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного господарського суду (а.с. 33-36), яка була зареєстрована в господарському суді Запорізької області 20 червня 2014 року.

25 червня 2014 року справа разом з апеляційною скаргою направлена до Донецького апеляційного господарського суду (а.с. 1). Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року апеляційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 06.08.2014 року на 10 годину 00 хвилин (а.с. 49). В зв'язку з припиненням діяльності Донецького апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги не відбувся, справа залишилася у вказаному суді.

Відповідач 18.11.2014 року звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з проханням розглянути подану ним до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, для чого надав її копію та інші документи необхідні для її розгляду (а.с. 33-36).

Харківський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 19 листопада 2014 року прийняв апеляційну скаргу до свого провадження (а.с. 128-129).

Третя особа по справі надала свої пояснення стосовно апеляційної скарги, в яких вказує на обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки спірні умови договору не відповідають податковому законодавству (а.с. 151-154).

Воєнний прокурор, який вступив в справу на стадії апеляційного провадження в інтересах держави на стороні позивача у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, як таку що є необґрунтованою (а.с. 174-177).

В судовому засіданні прокурор, представник позивача та третьої особи просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, представники відповідача просили апеляційну скаргу задовольнити з урахуванням того, що частина вимог апеляційної скарги щодо стягнення грошових коштів у сумі 133333,33 грн. вирішена судом першої інстанції самостійно шляхом винесення додаткового рішення по справі від 13 червня 2014 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції 02.08.2011 року між Державним науково-дослідним інститутом спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» (далі - Виконавець) був укладений Договір № 90/11 на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» (далі - Договір) (а.с. 63-67).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується виконати і здати Замовнику дослідно-конструкторську роботу шифр «Обсидіан-М1» (далі - ДКР), згідно з календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору встановлено, що Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання ДКР за встановленою ціною.

Відповідно до п. 3.1 Договору зазначено, що обсяг вартості робіт за цим Договором становить 666666,67 грн., крім того ПДВ за ставкою 20 % -133333,33 грн., разом 800000,00 грн.

Як вбачається з уточненої калькуляції договірної ціни на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан М-1», що підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств, повна собівартість складає 666666,67 грн. та 133333,33 грн. - ПДВ.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт за Договором, складеного 01.11.11., що є Додатком № 2 до Договору, Виконавець здав, а Замовник прийняв ДКР за Договором в обсязі виконаних робіт. Належним чином завірена копія даного акту міститься в матеріалах справи (а.с.76).

Згідно з підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств актом № 2 від 01.11.11. на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Обсидіан - М1», що є Додатком № 3 до Договору вбачається, що Виконавець 01.11.11. виконав, а Замовник прийняв дослідно-конструкторську роботу, шифр «Обсидіан - М1» у повному обсязі (а.с.77-78). Отже, сторонами погоджено, що сума перерахованого авансу складає 8000000,00 грн., з яких: 666666,67 грн. без ПДВ, 13333,33 грн. - ПДВ.

Згідно з актом прийому-передачі дослідних зразків, конструкторської документації на виріб та спецобладнання, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств вбачається, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» прийняв роботи на загальну суму 666666,67 грн (а.с. 79).

Як зазначає позивач, рахунок № 47 від 02.08.11. (а.с. 80), виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» на суму 800000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 133333,33 грн., було оплачено позивачем в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 163 від 03.08.11. з призначенням платежу: КПКВК 6641010, КЕКВ 117. За дослідно-конструкторські роботи шифр «Обсидіан-М1», згідно рахунку № 47 від 02.08.11. по Договору № 90/11 від 02.08.11., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн.

Крім того, слід зазначити, що як вбачається з приписів Листа державної податкової адміністрації України № 350/7/16-1517-26 від 13.01.06. «Щодо сплати ПДВ з коштів, які надійшли від Міносвіти за виконання науково-дослідної роботи», фундаментальні дослідження, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи мають бути зареєстровані, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, дослідно-конструкторські роботи шифр «Обсидіан-М1», які були здійснені за Договором, не були зареєстровані, оскільки не є самостійними роботами, а є складовою частиною інших дослідно-конструкторських робіт.

25.09.13. Державною фінансовою інспекцією було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, за результатами якої складений акт № 06-21/74 від 25.09.13 (а.с. 87-89).

Позивач вказує на те, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, оплата ПДВ у розмірі 133333,33 грн. від вартості ДКР кваліфікована Державною фінансовою інспекцією України, як порушення вимог п.п 197.1.22 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим вважається зайвосплаченими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією України було надіслано на адресу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вимогу про усунення порушень № 06-14/1539 від 11.11.13. про вжиття вичерпних заходів щодо стягнення Державним науково-дослідним інститутом спеціального зв'язку та захисту інформації з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» коштів в розмірі 133333,33 грн. та перерахування їх до державного бюджету, в зв'язку з порушенням вимог п.п п.п 197.1.22 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України (а.с. 87-89).

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 24/14-2093 від 06.12.13., відповідно до якого зазначено, що в зв'язку з виявленням Державною фінансовою інспекцією України в ході планового контрольного заходу в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України порушення вимог п.п 197.1.22 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, відповідач має перерахувати на рахунок позивача зайвосплачені бюджетні кошти в розмірі 133333,33 грн. (а.с. 90-91).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» було надано Державному науково-дослідному інституту спеціального зв'язку та захисту інформації лист-відповідь № 111 від 24.12.13., відповідно до якого відповідач зазначив, що Виконавець не має можливості для повернення йому суми в розмірі 133333,33 грн., в зв'язку з тим, що вона задекларована у зобов'язаннях до бюджету за серпень 2011 р. та сплачена у наступному періоді (а.с. 92).

Позивач посилається на те, що оплата Державним науково-дослідним інститутом спеціального зв'язку та захисту інформації суми ПДВ, нарахованої на вартість дослідно-конструкторських робіт не може вважатись правомірним, тому п. 3.1 Договору в частині зазначення ПДВ у розмірі 133333,33 грн. має бути визнаний недійсним.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з відсутністю правових підстав для нарахування Державному науково-дослідному інституту спеціального зв'язку та захисту інформації суми ПДВ в розмірі 133333,33 грн., п. 3.1 Договору в частині зазначення ПДВ у розмірі 133333,33 грн. та позиції «ПДВ» мають бути визнані недійсними, а безпідставно набуті грошові кошти повернуті позивачу.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до Статуту Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації встановлено: Інститут є юридичною собою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, установах банків, печатку з зображенням Державного Герба України, логотип, бланки, штампи. Предметом діяльності інституту є, зокрема, виконання на договірних засадах науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт (а.с. 96-109).

Пунктом 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року (далі - Порядок) зазначено, що за обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня) - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

Суд зазначає, що Державний науково-дослідний інститут спеціального зв'язку та захисту інформації, згідно п. 3.2 Статуту Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня відносно Органу управління.

Приписами ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З викладеного вище вбачається, що Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, як головний розпорядник бюджетних коштів приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, яким є Державний науково-дослідний інститут спеціального зв'язку та захисту інформації, для чого затверджує кошторис та доводить у встановленому порядку Державному науково-дослідному інституту спеціального зв'язку та захисту інформації обсяги бюджетних асигнувань на відповідні цілі. Розпорядник нижчого рівня - Державний науково-дослідний інститут спеціального зв'язку та захисту інформації провадить свою діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, здійснюючи видатки з грошових коштів, облікованих на реєстраційних рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України зазначено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 197.1.22. п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України зазначено, що звільняються від оподаткування операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунка органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З викладеного вище вбачається, що за наслідками проведення операцій з оплати вартості дослідно-конструкторських робіт, особа може бути звільнена від оподаткування податком на додану вартість за умови отримання нею коштів на оплату цих робіт безпосередньо з Державного бюджету, а також за наявності у цієї особи статусу платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що для того, щоб бути звільненими від оплати ПДВ, юридична особа повинна: бути платником податку на додану вартість, отримати кошти безпосередньо з державного бюджету України з дотриманням процедури, визначеної п.п. 9-11 Порядку, мати статус розпорядника бюджетних коштів.

Приписами ст. 1 Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність» встановлено, що науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

За наслідками проведення операцій з оплати вартості дослідно-конструкторських робіт, особа може бути звільнена від оподаткування податком на додану вартість за умови отримання нею коштів на оплату цих робіт безпосередньо з Державного бюджету, а також за наявності у цієї особи статусу платника податку на додану вартість.

Державний науково-дослідний інститут спеціального зв'язку та захисту інформації отримав бюджетні кошти у вигляді асигнувань за Договором з рахунку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» було виконано роботи за Договором у повному обсязі, а Замовником прийнято без заперечень та зауважень, про що свідчить двосторонньо підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств акт здачі-приймання робіт від 01.11.11. на загальну суму 800000,00 грн., з яких: 666666,67 грн. - вартість робіт, а 133333, 33 грн. - ПДВ.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що джерело фінансування - кошти спеціального фонду Державного бюджету України КПКВК 6641010, КЕКВ 117.

Суму вартості робіт в розмірі 800000,00 грн. на користь відповідача було оплачено в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 163 від 03.08.11. з призначенням платежу: КПКВК 6641010, КЕКВ 117. За дослідно-конструкторські роботи шифр «Обсидіан-М1», згідно рахунку № 47 від 02.08.11. по Договору № 90/11 від 02.08.11., в т.ч. ПДВ - 133333,33 грн.

Таким чином, з наведеного вище вбачається що вартість дослідно-конструкторських робіт, які є предметом Договору, оплачена за рахунок коштів, отриманих безпосередньо з рахунку Державного казначейства України, а саме з рахунку Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва.

Враховуючи те, що Державний науково-дослідний інститут спеціального зв'язку та захисту інформації є платником податку на додану вартість, операція по оплаті дослідно-конструкторських робіт за Договором є такою, що звільнена від оподаткування цим податком.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, що п. 3.1 Договору № 90/11 від 02.08.11. на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» в частині зарахування в договірну ціну ПДВ у розмірі 133333,33грн. не відповідає вимогам п.п 197.1.22 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України та є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, зміст угоди не повинен суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для визнання недійсним п. 3.1 Договору № 90/11 від 02.08.11. на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Обсидіан-М1» в частині зазначення ПДВ у розмірі 133333,33 грн. та позиції «ПДВ» та «Всього ПДВ» у Додатку 1 до Договору «Календарний план виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Обсидіан-М1»; позиції «ПДВ» та «Разом з ПДВ» у Додатку 2 до Договору «Протокол погодження договірної ціни на виконання ДКР, шифр «Обсидіан-М1»; позиції «ПДВ» та «Ціна з ПДВ» у Додатку 3 до Договору «Калькуляція договірної ціни на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Обсидіан-М1»; позиції «ПДВ» та «Ціна з ПДВ» уточненої калькуляції договірної ціни від 01.11.11.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання недійсним п. 3.1 Договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість не спричиняє недійсності Договору в цілому, неправомірне включення до Договірної ціни податку на додану вартість не вплинуло на досягнення сторонами юридичної мети, а саме: дослідно-конструкторські роботи, передбачені Договором виконані відповідачем, а вартість даних робіт оплачена позивачем.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 13333,33 грн. - безпідставно набутих коштів податку на додану вартість, колегія суддів не знаходить правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Порядок нарахування, сплати і повернення з Державного бюджету України суми податкових зобов'язань регулюється нормами податкового законодавства України.

Порядок повернення з Державного бюджету сплачених сум податкових зобов'язань врегульований ст. 43 Податкового кодексу України, з приписів якої вбачається, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з повернення сплачених сум податкових зобов'язань є податкові органи.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що у Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації відсутнє право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Супутник» суми вартості безпідставно набутих коштів податку на додану вартість в розмірі 133333,33 грн.

Суд першої інстанції в резолютивній частині рішення від 05.06.2014 року не вказав про вирішення вимоги щодо стягнення 13333,33 грн. - безпідставно набутих коштів податку на додану вартість. Проте колегія суддів не знаходить підстав для зміни судового рішення, оскільки цей недолік був усунутий судом першої інстанції шляхом винесення додаткового рішення від 13.06.2014 року.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Запорізької області від 05 червня 2014 року у справі №908/1061/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05 червня 2014 року у справі №908/1061/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.12.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.