Постанова № 41850785, 01.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа№ 927/739/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Шевченка Е.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Криштоп Ірини Олексіївни

на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014

у справі № 927/739/14 (суддя: Книш Н.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький комбінат заморожених продуктів"

до Фізичної особи - підприємця Криштоп Ірини Олексіївни

про стягнення 75652,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року по справі № 927/739/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Криштоп Ірини Олексіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький комбінат заморожених продуктів" 52324 грн.04 коп. боргу, 2165 грн.29 коп. інфляційних нарахувань, 5866 грн. 20 коп. штрафу, 1457 грн.59 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Фізична особа - підприємець Криштоп Ірина Олексіївна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Чернігівської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Криштоп Ірини Олексіївни передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2014, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження, а розгляд справи призначено на 06.10.2014.

06.10.2014 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 розгляд справи відкладено на 27.10.2014.

27.10.2014 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 розгляд справи відкладено на 01.12.2014.

03.11.2014 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

01.12.2014 позивач та відповідач в судове засідання повторно не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

01.05.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №11м-05/2013 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця морозиво (надалі - товар) партіями, в асортименті і кількості, встановленій договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну). Асортимент, найменування, кількість, ціна одиниці товару визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 6.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, які обговорюються сторонами в кожному окремому випадку, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010, з врахуванням особливостей внутрішнього державного характеру і умов даного договору. Поставка здійснюється на умовах попередніх замовлень покупця, які подаються продавцю за 7 календарних днів, до дати поставки партії товару, яка замовляється. Замовлення повинно оформлятися в письмовому вигляді електронним, факсовим, поштовим та іншим засобом зв'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Суд зазнає, що договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, без будь яких зауважень і застережень та скріплений їх печатками, а також не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковою №1779 від 16.05.2013р. на суму 96 765,64грн., №1840 від 22.05.2013р. на суму 20 558,40грн., що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару загальною вартістю 117 324,04 грн.

В п.5.3 договору сторони погодили, що на товар, який замовлений до 01.06.2013р. відстрочка платежу складає 21 календарний день.

Отже, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за отриманий товар по видатковій накладній №1779 від 16.05.2013р. у строк 06.06.2013р., по видатковій накладній №1840 від 22.05.2013р. у строк до 12.06.2013р., про що також безпосередньо вказано у видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за отриманий товар розплатився лише частково: 5000,00грн. - 05.07.2013р., 5000,00грн. - 15.07.2013р., 5000,00 грн. - 25.07.2013р., 10000,00грн. - 16.08.2013р., 10000,00грн. - 22.08.2013р., 5000,00грн. - 23.08.2013р., 15000,00грн. - 02.09.2013р., 5000,00грн. - 24.09.2013р., 5000,00грн. - 22.10.2013р.

Таким чином, несплачена заборгованість відповідача за отриманий товар в розмірі 52324,04 грн., з яких по видатковій накладній №1779 від 16.05.2013р. заборгованість становить 31765,64грн. і по видатковій накладній №1840 від 22.05.2013р. - 20 558,40грн., і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Суд відмічає, що накладні які наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджують отримання скаржником товару на підставі договору.

До того ж, накладні підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та застережень.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткова оплата скаржником, за поставлений товар свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що остаточна оплата здійснюється не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання товару.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 52324,04 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5866,20 грн. штрафу, 2165,29 грн. інфляційних нарахувань, 5296,60 грн. цінової націнки згідно п.7.5 договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п.7.7 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених даним договором, покупець оплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний факт прострочки.

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 5866,20 грн. штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 2165,29 грн. інфляційних нарахувань.

В той же час, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 15296,60 грн. цінової націнки згідно п.7.5 договору за період з 12.06.2013р. по 05.05.2014р., так-як умовами договору не передбачено нарахування цінової націнки за весь період прострочки оплати, цінова націнка (за домовленістю сторін) є одноразовим збільшенням вартості товару у конкретному місяці поставки і застосовується тільки при оформленні документів на відвантаження товару покупцю в наступному за розрахунковим місяцем.

До того ж, у видаткових накладних №1779 від 16.05.2013р. та №1840 від 22.05.2013р. в графі "скид/нац. 0%" значиться сума " 0,00грн.". Окрім того, умовами договору не передбачено право позивача на стягнення цінової націнки з покупця окремо від оформлення документів на відвантаження покупцю товару в наступному за розрахунковим місяцем.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року по справі № 927/739/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Криштоп Ірини Олексіївни залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року по справі № 927/739/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/739/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Е.О. Шевченко

О.Ф. Синиця