Постанова № 41850782, 26.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 927/1542/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.11.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року

у справі № 927/1542/14 (суддя - Лавриненко Л.М.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської

області

про стягнення 78 137,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року по справі № 927/1542/14 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 78 137,82 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 78 137,82 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.10.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року по справі № 927/1542/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 26.11.2014 року представник ФОП ОСОБА_2 надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти поданої апеляційної скарги, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області у судове засідання 26.11.2014 року не з'явився, про час та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, від представника Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області до суду апеляційної інстанції надійшла заява в якій представник просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, який заперечив проти відкладення розгляду справи та наполягав розглядати справу саме у судовому засіданні 26.11.2014 року оскільки вважає, що скаржник навмисно затягує розгляд даної справи та зловживає своїми процесуальними правами, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь представника скаржника у судовому засіданні 26.11.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що скаржником у поданій заяві про відкладення розгляду справи взагалі не зазначено про поважність причин неявки представника у судове засідання та не додано до неї будь-яких доказів щодо поважності (чи то лікарняний лист, чи то наказ про відрядження).

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

04.10.2013 року між Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір №46 на «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг».

Пунктом 1.1, 1.2 договору №46 на «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг» від 04.10.2013 року передбачено, що замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) виконує на свій ризик роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг», і здає їх замовнику (за актом приймання виконаних будівельних робіт з усуненням, у випадку виявлення при прийманні, недоліків, що зумовлені неякісним виконанням робіт). Замовник (відповідач) зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.6 договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на утворення центрів надання адміністративних послуг. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт складає 78137,82 грн. Договірна ціна є твердою і визначається відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000. зі зміною №6 до «Правила визначення вартості будівництва» від 01.04.2009 року. Тверда договірна ціна є незмінною і не уточняється, за винятком випадків, передбачених п.п.3.3.3.1 ДБН.Д.1.1-1-2000. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється шляхом укладання двосторонніх додаткових угод. Вартість виконаних робіт визначається по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні. Форма оплати: безготівковий розрахунок.

Пунктом 3.1 договору передбачено: початок робіт - жовтень 2013 року, закінчення робіт - 20 жовтня 2013 року.

Відповідно до п. 3.3 договору №46 на «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг» від 04.10.2013 року, розрахунки за виконані роботи на об'єкті здійснюються шляхом проміжних платежів за фактично виконану роботу. Оплата робіт проводиться після прийняття акту виконаних будівельних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 6.1 визначено, що договір вступає в законну силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення своїх зобов'язань, вчинених під час дії цього договору.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №46 на «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг» від 04.10.2013 року, ФОП ОСОБА_2 здійснила будівельні роботи, а відповідач (замовник) прийняв на загальну суму 78137,82 грн. Належне виконання умов договору зі сторони позивача підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в №1 від 07.10.2013 року (за жовтень 2013) на суму 43392,15 грн. та №2 від 22.10.2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 34745,67 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ - 3 від 07.10.2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 43392,15 грн. та від 22.10.2013 року (за жовтень 2013 року ) на суму 34745,67грн.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 07.10.2013 року (за жовтень 2013) на суму 43392,15 грн. - 08.10.2013 року включно та акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 22.10.2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 34745,67 грн. - 23.10.2013 року включно.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору зі сторони відповідача в частині оплати за виконані роботи, 13.05.2014 року позивачем було направлено відповідачу листа за № 3 з вимогою здійснити оплату за виконані роботи.

У свою чергу, відповідач листом від 15.05.2014 року № 0216/959 повідомив позивача про те, що дійсно існує заборгованість в сумі 78,13 тис. грн., але на даний час відсутні кошти для її сплати.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Чернігівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією було проведено зустрічну звірку з метою підтвердження виду, обсягу і якості проведених операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Чернігівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року. За результатами вказаної перевірки була складена довідка №7-24/33з від 10.04.2014 року, в якій зазначено, що при проведенні зустрічної звірки роботи з капітального ремонту частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг були здані ФОП ОСОБА_2 актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за жовтень 2013 року №№1,2 на суми відповідно 43392,15 грн. та 34745,67 грн. Загальна вартість робіт по даному об'єкту складає 78137,82 грн. Кошти за виконані роботи від Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рахунок ФОП ОСОБА_2 не надходило. Контрольним обміром завищення обсягу виконаних робіт не встановлено.

Так, у вересні 2014 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 78137,82 грн. боргу за неналежне виконання умов договору №46 на «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг» від 04.10.2013 року.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року по справі № 927/1542/14 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 78 137,82 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Аналогічна норма міститься і в ст. 318 Господарського кодексу України. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до листа Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.1998 року № 7/98 щодо заповнення форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3). Типові форми № КБ-2в та № КБ-3 затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконання підрядних робіт позивачем за договором підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в №1 від 07.10.2013 року (за жовтень 2013) на суму 43392,15 грн. та №2 від 22.10.2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 34745,67 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ - 3 від 07.10.2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 43392,15 грн. та від 22.10.2013 року (за жовтень 2013 року ) на суму 34745,67грн., які підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявними доказами у справі підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №46 на «Капітальний ремонт частини внутрішніх приміщень адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 під центр надання адміністративних послуг» від 04.10.2013 року на суму 78137,82 грн. Однак, відповідач не сплатив вартість виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 78137,82 грн. Вказана заборгованість відповідає матеріалам справи та підтверджується фактичними обставинами справи.

Крім того, як встановлено судом та зазначалося вище заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується також результатами перевірки проведеної Чернігівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору, розрахунки за виконані роботи на об'єкті здійснюються шляхом проміжних платежів за фактично виконану роботу. Оплата робіт проводиться після прийняття акту виконаних будівельних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Отже, враховуючи умови договору та норми цивільного законодавства, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 07.10.2013 року (за жовтень 2013) на суму 43392,15 грн. - 08.10.2013 року включно та згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 22.10.2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 34745,67 грн. - 23.10.2013 року включно.

Таким чином, оскільки, відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати відповідачем заборгованості по спірному договору, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено позов та стягнуто з Чернігівської районної державної адміністрації заборгованість у сумі 78137,82 грн.

Доводи скаржника про те, що на час виконання робіт відповідачу не надійшло вчасно фінансування з Державного бюджету України, що і стало причиною затримки в сплаті коштів позивачу, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач заборгованість не сплатив.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати. До того ж аналогічна правова позиція викладена в пункті 5 оглядового листа Вищого Господарського суду № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.

Таким чином, оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами форми № КБ-2в , встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт як під час розгляду справи у судді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем суду не надано, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов про стягнення з відповідача 78137,82 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Чернігівською районною державною адміністрацією не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі Чернігівської районної державної адміністрації на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року у справі № 927/1542/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 року у справі № 927/1542/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1542/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 01.12.2014 року