Рішення № 41850614, 05.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2014 р. Справа № 911/4294/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України;

2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп»

про стягнення 110 886,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Чубенко С.В. (довіреність №1360 від 27.03.2014);

від відповідача: Науменко Т.П. (довіреність №25-04/9 від 25.04.2014);

від прокуратури: Тимко В.В. (посвідчення №025581 від 15.04.2014).

секретар судового засідання: Лаврікова О.В.

Обставини справи:

06.10.2014 Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою №3/3810 від 25.09.2014 (вх. №4458/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (далі - відповідач) про стягнення 110 886,76 грн.

В обґрунтування вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №92 про відшкодування вартості електричної енергії, а саме щодо повної та своєчасної оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії.

В результаті чого, просить суд, стягнути з відповідача 110 357,65 грн. заборгованості та 529,11 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2014 порушено провадження у справі №911/4294/14 та призначено її до розгляду на 20.11.2014.

17.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив №16-10/2 від 16.10.2014 (вх. №23488/14), в якому заперечує проти позову.

Ухвалою господарського суду київської області від 20.11.2014, на підставі п.1,3 ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.12.2014.

05.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача-1 подав клопотання вх. №27313/14, в якому повідомляє суд про оплату відповідачем 110 357,65 грн. заборгованості та просить суд припинити провадження у сумі 110 357,65 грн.

У судове засідання 05.12.2014 представник позивача-1 по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача-1, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 05.12.2014 представник позивача-2 підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, у судовому засіданні 05.12.2014 заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 05.12.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокурора, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.06.2013 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниці (сторона-1 за договором, позивач-2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (сторона-2 за договором, відповідач у справі) було укладено договір №92 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору сторона-2, згідно з показниками лічильника, виходячи з вартості встановлених енергозабезпечуючим підприємством тарифів споживання електроенергії відшкодовує стороні-1 вартість спожитої електричної енергії стороною-2 у приміщенні кожної військової частини, в яких сторона-2 надає послуги з харчування військовослужбовців, на підставі договору про закупівлю послуг харчування №286/2/13/12 від 30.05.2013 укладеному з Міністерством оборони.

Щомісячно до 30 числа сторона-1 та сторона-2 згідно з показниками лічильників складають та підписують акт зняття показників лічильників (далі-акт) в двох примірниках, який є підставною для розрахунку вартості спожитої електричної енергії, що підлягає відшкодуванню (п.2.1. договору).

Щомісячно до 3 числа сторона-1 надає стороні-2 розрахунок-фактуру та акт оформлені у відповідності до вимог чинних нормативних документів, які є підставою для проведення оплати по даному договору (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору сторона-2 приймає до виконання подані стороною-1 вищезазначені документи та здійснює оплату на умовах цього договору.

Сторона-2 зобов'язується після отримання від строни-1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків та актів, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту електричну енергію (п.3.2.3. договору).

Відповідно до п.3.2.4. договору у разі отримання від сторони-1 документів, які оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, оплата за надані послуги здійснюється лише після їх заміни.

Пунктом 6.1. договору зазначено, що договір діє до 01 червня 2013 року до 31 грудня 2013 року.

Даний договір може бути пролонгований на строк пролонгації договору на харчування (п.6.3. договору).

Даний договір може бути пролонгований у разі укладання стороною-2 нового договору про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України (п. 6.4. договору).

Відповідно до додаткової угоди від 12.03.2014 до договору №92 від 01.06.2014 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування договір діє з 01.06.2013 до 31.12.2014.

У відповідності до умов договору позивач надав відповідачу електроенергію на суму 110 357,65 грн.

Позивачем-2 було виставлено відповідачу рахунок №22505 від 26.08.2014 на суму 110 357,65 грн.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2.3. договору зазначено, що сторона-2 зобов'язується після отримання від строни-1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків та актів, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту електричну енергію (п.3.2.3. договору).

Як підтверджується матеріалами справи, вищевказаний рахунок отримано відповідачем 27.08.2014, що підтверджується витягом з журналу отримання рахунків (копія наявна в матеріалах справи).

Однак, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання, а саме, не здійснив оплату наданих послуг на суму 110 357,65 грн. протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Проте, як встановлено господарським судом, відповідач погасив заборгованість перед позивачем до порушення провадження у даній справі, а саме, перерахував на рахунок позивача 110 357,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5024 від 30.09.2014.

Згідно роз'яснень п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вище зазначене та повну оплату відповідачем суми основного боргу до звернення позивача до суду (позовна заява надійшла до суду 06.10.2014, що підтверджуться відтиском штампу), господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 110 357,65 грн. не обґрунтована.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 110 357,65 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 529,11 грн., яка нарахована на заборгованість за період з 11.09.2014 по 24.09.2014.

Відповідач заперечує проти нарахування пені, зазначаючи проте, що отримав повний пакет документів (рахунок на оплату та акт) отримано було отримано лише 17.09.2014.

Проте, відповідач відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів отримання ним рахунку та акту 17.09.2014, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рахунок отримано відповідачем 27.08.2014, що підтверджується витягом з журналу отримання рахунків (копія наявна в матеріалах справи).

Що стосується заперечень відповідача щодо неотримання ним акту зняття показників, господарський суд оцінює їх критично, вважає за необхідне зазначити, що згідно умов договору №92 від 01.06.2013 (п.2.1., 2.2.) підставою для розрахунку вартості спожитої електричної енергії є акт зняття показників.

Тобто оформлення рахунку-фактури передбачає наявність вже складеного акту зняття показників.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав рахунок-фактуру та в подальшому сплатив його, господарський суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний з розрахунком вартості спожитої енергії та відповідно погодився з ним.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.4. договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електроенергії сторона-2 сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день невідшкодування.

Перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за перерахунком становить 1 058,22 грн.

Однак, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 529,11 грн. пені, інших заяв або клопотань про збільшення позовних вимог, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог п. 2 с. 83 Господарського процесуального кодексу України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі 529,11 грн. пені, нараховані за період з 11.09.2014 по 24.09.2014.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, і такими, що підлягає задоволенню частково в розмірі 529,11 грн. пені.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 110 357,65 грн. основного боргу суд відмовляє.

Відповідно до приписів п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладається пропорційно на сторін.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеження відповідальністю «Адмет-Груп» (08154, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця 50-річчя Жовтня, будинок 63, офіс 21, ідентифікаційний код: 37350218) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Червоноармійська, будинок 87, ідентифікаційний код: 08320218) 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 11 коп. пені.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеження відповідальністю «Адмет-Груп» (08154, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця 50-річчя Жовтня, будинок 63, офіс 21, ідентифікаційний код: 37350218) в доход Державного бюджету України 8 (вісім) грн. 71 коп. судового збору.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код: 00034022) в доход Державного бюджету України 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 14 коп. судового збору.

6. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Червоноармійська, будинок 87, ідентифікаційний код: 08320218) в доход Державного бюджету України 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 14 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Дата підписання 09.12.2014 р.