Ухвала суду № 41849833, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2220/14 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009112201 від 05.11.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 01 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УТФ Зерно» (код ЄДРПОУ 38615496) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 581/26-54-22-01-10/38615496 від 14.10.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 277-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, в період, що перевірявся на загальну суму 292 943, 34 грн. в тому числі за травень 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 05.11.2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0009112201, яким збільшено ТОВ «УТФ Зерно» суму грошового зобов'язання в розмірі 366 178, 75 грн., з якої: за основним платежем - 292 943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73 235, 75 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновку відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вторметекспорт», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спричинили настання реальних правових наслідків.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» укладено договір поставки № 20 від 20.05.2013 року, відповідно до умов якого, постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

Так, ТОВ «Вторметекспорт», відповідно до видаткових накладних № 325 від 22.02.2013 року та № 328 від 23.05.2013 року поставило позивачу товар (соя українського походження) у кількості 382,100 тонн по ціні 4 600,00 грн. за одну тонну. Загальна сума поставки складає 1 757 660, 00 грн., в т.ч. ПДВ.

Крім того, під час перевірки підприємством надано до перевірки податкові накладні № 19 від 22.05.2013 року на суму 958 456, 00 грн. в т.ч. ПДВ 159 742, 67 грн. та № 22 від 23.05.2013 року на суму 799 204,00 грн. в т.ч. ПДВ 133 200, 67 грн., включені до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за травень 2013 року.

Тим часом, сертифікати якості (походження) сої, відображення місць та умов зберігання товарів, залучення послуг навантаження-розвантаження товарів, дослідження на показники безпеки та ГМО тощо, позивачем не надано.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено перевіркою, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Вторметекспорт», у зв'язку з придбанням товару.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, а саме: виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини та досліджені судом документальні докази є достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Оскільки позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ «Вторметекспорт» товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення ТОВ «УТФ Зерно» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року № 0009112201 є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «УТФ Зерно» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.