Ухвала суду № 41848535, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 820/11365/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 820/11365/14

за позовом Нововодолазького підприємства теплових мереж

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про визнання неправомірною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

13.06.2014 року Нововодолазьке підприємство теплових мереж (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції В Харківській області (далі-відповідач) про визнання неправомірними та скасуванням пунктів 1,5,6,10 вимоги від 14.05.2014 року №720-19/850 про усунення порушень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року позов задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано пункти 1,5,6,10 вимоги від 14.05.2014 року №720-19/850 про усунення порушень.

Відповідач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями відповідача проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт від 02.04.2014 року № 720-14/5.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні: ст. 75, п.9 ст.78 ГК України, ст. 27,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 327 ЦК України, п.5.2. Статуту позивача в частині відсутності затверджених уповноваженим органом фінансових планів, якими передбачено здійснення витрат на добровільне страхування працівників, що призвело до зайвих видатків у сумі 134000,00 грн.; ст. 105 КЗпП України, постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 № 1145 " Про порядок та умови суміщення професій (посад) в частині не підтвердження виконання сумісниками відповідної роботи, внаслідок чого необґрунтовано нараховано та виплачено доплати за суміщення в загальній сумі 4154,34 грн. та відповідно сплачено єдиний внесок у розмірі 1539,60 грн.; ст. 11 Закону України "Про оплату праці", п.2 розділу 6 "Оплата праці: формування, регулювання, захист" Колективного договору на 2009-2013 року, п.1.1.3 Галузевої угоди на 2010-2012 роки, що призвело до зайвого нарахування та сплати заробітної плати комірнику у розмірі 3152,26 грн. та відповідно перерахування єдиного соціального внеску на суму 1168,22 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав свої заперечення, які були залишені без задоволення та за результатами ревізії, розгляду заперечень винесена вимога про усунення порушень від 14.05.2014 року № 720-19/850.

Задовольняючи позов,суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання неправомірними та скасування вимоги відповідача в оспорюваних пунктах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Орган місцевого самоврядування - Нововодолазька районна рада, відповідно до ст.136 ГКУ передала позивачу право господарського відання майно комунальної власності для здійснення діяльності, зазначеної в статуті підприємства, наділив підприємство та його керівника певними правами та обов'язками, в тому числі укладати господарські та інші договори. Перелік рішень, які не вправі самостійно приймати керівник підприємства , чітко визначений в Статуті підприємства та в контракті з керівником підприємства. До даного переліку погодження з Нововодолазькою районною радою укладання договорів добровільного страхування не входить.

Статтею 29 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року передбачено, що суб'єкти у сфері теплопостачання зобов'язані забезпечувати комплектування робочих місць висококваліфікованими кадрами, підвищувати їх кваліфікацію, гарантувати соціальний захист.

На виконання статті 29 Закону України "Про теплопостачання" Наказом Міністерства будівництва; архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.02.2006 року № 29 було затверджено Перелік спеціальностей і посад персоналу теплогенеруючих енергетичних установок, який перебуває в зоні впливу теплового й електромагнітного випромінювання, а також інших шкідливих факторів та підлягає медичному обстеженню і обов'язковому страхуванню за рахунок коштів підприємств, та добровільному страхуванню за рахунок коштів підприємства, при цьому витрати на добровільне страхування працівників не можуть перевищувати 5 відсотків.

Відповідачем за результатами ревізії, ставиться під сумнів, обгрунтованість витрачання коштів на проведення добровільного соціального страхування в сумі 134000,00 грн. позивачем, що було здійснено без відповідного рішення Нововодолазької районної ради та за відсутності фінансового плану.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.03.2012 року укладений договір між Нововодолазьким ПТМ та ПАТ "ЮПІТЕР СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ" ВІЄННА ШШУРАНС ГРУП," добровільного страхування життя 20 працівників підприємства на суму 110000 грн. та 29.05.2012 року був укладений договір між Нововодолазьким ПТМ та ПрАТ "АЛІКО Україна" добровільного страхування 2 працівників підприємства на суму 24000 грн. та здійснені оплати добровільного страхування життя працівників за загальну суму 134000,00 гривень.

Свої доводи відповідач обумовлює приписами постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 року № 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів ".

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що даний нормативний акт каже про державні кошти тоді як позивач є комунальним підприємством.

Апеляційна скарга не містить спростувань даної позиції.

Стосовно частини вимоги відповідача від 14.05.2014 року, якою зобов'язано забезпечити відшкодування зайво витрачених коштів за проведення доплат за суміщення професій в сумі 4154,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 105 КЗпП України передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією /посадою/ або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи , проводиться доплата за суміщення професій /посад/ або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на умовах передбачених Колективним Договором.

У відповідності до додатку № 6 до розділу VI Колективного договору на 2009-2013 роки передбачена доплата за суміщення професій /посад/. Доплати одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками і окладами вакантних посад, що суміщаються.

На підставі до п. 2.3 Контракту з керівником комунального підприємства до обов'язків керівника входить забезпечення продуктивної зайнятості працівників.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом № 28 від 04.02.2013 року ОСОБА_2 встановлена доплата в розмірі 30 % за суміщення посади водія автомобіля ГАЗ -53. Згідно затвердженого штатного розпису тарифна ставка водія ГАЗ-53 складає 1773 грн., тарифна ставка водія ВАЗ -21070 складає 1601 грн.

З пояснень позивача встановлено, що використання автомобілів ВАЗ 21070 та ГАЗ - 5312, є необхідністю для забезпечення технологічного процесу підприємства, та мінімізації витрат на затрати робочого часу.

За таких підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про зайве витрачання позивачем коштів за проведення доплат за суміщення посад, оскільки, встановлені доплати за суміщення професій не призвели до перевищення виплати заробітної плати згідно затвердженого штатного розпису, проведені за рахунок економії по фонду заробітної плати, передбаченому штатним розписом.

Апеляційна скарга не спростовує висновків суду.

З приводу частини порушень встановлених під час ревізії відповідачем зазначається про завищення коефіцієнту співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду при визначенні посадового окладу комірникаю

Так, позивачем брався до розрахунку коефіцієнт 1,5, а на думку відповідача, необхідно було брати в розрахунок коефіцієнт - 1.2, що призвело до зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати комірнику позивача за ревізуємий період на загальну суму 3152,26 гри.

У відповідності до п.7.2 Статуту підприємства підприємство самостійно встановлює рівень оплати праці / основний і додатковий/, використовуючи державні тарифні ставки і посадові оклади в якості орієнтирів для диференціації оплати праці в залежності від професії, кваліфікації робітників, складності, обсягу виконуваних ними робіт, що виконуються та інших показників, які можуть впливати на продуктивність праці.

Матеріали справи свідчать про те, що виконання обов'язків комірника покладено на ОСОБА_3, яка має середню спеціальну освіту, до складу обов'язків входять також відповідальність за дотримання норм обліку ГСМ, надання статистичної звітності, автотранспорту.

На підставі розділу 1.1.6 Галузевої угоди конкретні розміри основної заробітної плати тарифні ставки, відрядні розцінки, посадові оклади/ встановлюються з урахуванням посади, що обіймається, кваліфікації працівника, складності і умов роботи за повністю виконану місячну, денну, годинну норму праці /обслуговування/ з дотриманням норм і гарантій, визначених чинним законодавством і цією угодою.

Відповідно до п.1.1.3 Галузевої угоди зазначені коефіцієнти є мінімальними гарантіями в оплаті праці. Застосування коефіцієнту співвідношень посад технічних службовців відповідно до додатку № 3 Галузевої угоди на 2010-2012 рік - 1.5 відповідає визначеним коефіцієнтам 1.2-1.7, згідно фактичному виконанню обов'язків технічного службовця, в тому числі і комірника, та не вступає в протиріччя з умовами Колективного договору та Галузевої угоди .

Відповідно до п. 5.4 Статуту підприємства директор підприємства затверджує щорічний кошторис витрат, штатний розклад та посадові оклади персоналу та погоджує з головою районної ради. В ході проведення ревізії ревізорами фактів порушення порядку затвердження та погодження штатного розкладу не встановлено.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача та правильне розрахування коефіцієнту 1,5 під час нарахування зарплати комірнику.

Окрім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про неправомірність п.10 вимови відповідача від 14.05.2014 року №720-19/850 по забезпечення повернення зайво сплачених коштів єдиного соціального внеску на необґрунтовано виплачену заробітну плату, або зарахувати в рахунок майбутніх платежів єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а вказані зайво сплачені кошти складаються з зайво сплачених коштів єдиного соціального внеску за проведення доплат за суміщення професій в сумі 1539,60грн., необґрунтовано проведених виплат заробітної плати внаслідок завищення посадових окладів в сумі 1168,22 грн., оскільки нарахування даних виплат неможливе без задоволення наведених вище пунктів вимоги відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 820/11365/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.