Ухвала суду № 41848317, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 808/6069/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року по справі № 808/6069/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська кабельна компанія» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська кабельна компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000702211 від 01.07.2013 року і № 0000712211 від 01.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та безпідставними. Надані позивачем до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують правомірність дій позивача щодо формування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 01.07.2013 № 0000702211, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Азовська кабельна компанія» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 210 045,00 грн., в т.ч. 140 030,00 грн. за основним платежем та 70 015,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000712211 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовська кабельна компанія» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 261 956,00 грн., в т.ч. 4 209 565,00 грн. за основним платежем та 1 052 391,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі направлень, згідно із п. 77.1 ст.77 ПК України та наказу від 03.01.2013 № 3 Бердянською ОДПІ Запорізької області проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська кабельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, про що складено акт від 01.03.2013 № 035/22.11-06/30846562.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Азовська кабельна компанія» вимог:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 3 712 829 грн.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 141, п. 198.1, п. 198.3 - п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 9 777 893 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем 20.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000242211 та № 0000232211, якими товариству визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5500203 грн. і з податку на додану вартість в сумі 11707050 грн.

18 травня 2013 року Бердянською ОДПІ Запорізької області складено акт перевірки № 076/22.11-106/30846562 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Азовська кабельна компанія» з питань порушених у скарзі від 26.03.2013 № 15-1141/11 за період з 01.10.2011 по 30.09.2012. Перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 3712829 грн.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 141, п. 198.1, п. 198.3 - п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 7 182 780 грн.

На підставі скарги позивача та акту перевірки, рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 22.05.2013 № 257/10/10-420 податкове повідомлення-рішення № 0000242211 скасовано в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 2 182 860 грн. та 545 715 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

24 травня 2013 року Бердянською ОДПІ Запорізької області на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000532211.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Азовська кабельна компанія» рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2013 року № 5189/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення № 0000232211 та № 0000242211 скасовані в частині взаємовідносин з ТОВ «Гал-Кат» і ТОВ «Гал-Полімер». В решті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

01 липня 2013 року Бердянською ОДПІ Запорізької області на підставі рішення Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2013 № 5189/6/99-99-10-01-15 винесені податкові повідомлення-рішення № 0000702211, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 210045,00 грн, в т.ч. 140030,00 грн. за основним платежем та 70015,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000712211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5261956,00 грн., в т.ч. 4209565,00 грн. за основним платежем та 1052391,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач з даними рішеннями непогодився, що й стало підставою для звернення до суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування, з огляду на наступне.

ТОВ «Азовська кабельна компанія» є виробником кабельної продукції, яка реалізується на експорт по нульовій ставці ПДВ. Придбання сировини та матеріалів, що використовується у виробництві відбувається на території України, за рахунок чого формується податковий кредит підприємства. Однією з найвагоміших статей формування податкового кредиту є ПДВ, сплачений митним органам, який формується за рахунок придбання основних засобів протягом кількох років.

По рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у ТОВ «Азовська кабельна компанія» рахуються основні фонди, які імпортовані позивачем у 2008, 2009 та 2011 роках та на час перевірки не введені в експлуатацію. Зазначені обставини в ході розгляду справи сторонами не заперечувались.

Імпортоване обладнання призначається для виробництва кабельної продукції, тобто придбавалось позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

На момент придбання обладнання у 2008-2009 роках діяв Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість» відповідно до п. 1.7 ст. 1 якого, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічні норми передбачені положеннями п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит по придбаному обладнанню у періоді його отримання.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно

до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки придбане обладнання (згідно переліку) не введено в експлуатацію та не використовується ТОВ «Азовська кабельна компанія» підстави для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за обладнанням, яке обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відсутні.

Посилання апелянта на те, що імпортоване обладнання є морально застарілим, апеляційний суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення седу першої інстанції, оскільки це є суб'єктивним висновком відповідача та не свідчить про неможливість подальшого використання такого обладнання у господарській діяльності позивача.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про необхідність нарахування ПДВ у зв'язку з тим, що позивачем первинно не визначено корисного строку використання придбаного обладнання, в технічні паспорти, інвентарні картки та інші регістри не внесені дані про змінені техніко-економічні характеристики, оскільки в даному випадку, такі дії можуть порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку (складського тощо), однак не призводять до обов'язку платника нараховувати податкові зобов'язання.

Щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ІТК Хатіса» апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, задля правомірного формування валових витрат, вищевказані витрати повинні бути підтверджені первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2012 між ТОВ «Азовська кабельна компанія» (замовник) та ТОВ «ІТК Хатіса» (виконавець) укладено договір № ІТК-2/2012, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по проведенню інжинірингу, а також по наданню консультативних послуг про відповідність кабельно-провідникової продукції нормативній документації замовника.

Відповідно до п. 1.4 договору, виконавець виконує роботи у вигляді проведення інжинірингу про відповідність кабельно-провідникової продукції нормативній документації замовника силами своїх спеціалістів на території замовника, використовуючи в тому числі, своє обладнання та програмне забезпечення, а також надає послуги у вигляді консультацій шляхом обміну кореспонденцією або в усній формі (надання письмових або усних інструкцій) по питанням, вказаним в п. 1.1 договору.

Фактичне виконання умов договору підтверджено: актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2012 року № ОУ-0000031 на суму 189 636,00 грн., № ОУ-0000032 на суму 300 156,00 грн., за липень 2012 року № ОУ-0000035 на суму 111 180,00 грн., за серпень-вересень 2012 року № ОУ-0000038 на суму 62 160,00 грн., № ОУ-0000039 на суму 40 044,00 грн., № ОУ-0000042 на суму 49 476,00 грн. та № ОУ-0000043 на суму 47 520,00 грн., до всіх актів виконаних робіт виконавцем додані висновки, з яких вже детально можна встановити, яким чином проводились роботи, що досліджувалось та висновки і рекомендації. Вказані дослідження підтверджуються відповідними розрахунками, таблицями та кресленнями.

Виконавцем також виписані податкові накладні на виконані роботи.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIVфінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Зазначені документи, якими позивач підтверджує виконання укладеного договору, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Укладений позивачем договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

В результаті проведеного ТОВ "ІТК Хатіса" інжинірингу позивач отримав економічний ефект, що полягає в економії затрат, впровадження у виробництво нових технологій та оптимізації конструкцій кабельно-провідникової продукції, що врешті призвело до зниження собівартості продукції, а також збільшенню строків експлуатації продукції, що свідчить про реальність господарської операції між ТОВ «Азовська кабельна компанія» та ТОВ «ІТК Хатіса» і її безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача відповідачем надано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказані послуги являються такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає недоведеними.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагенту позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 8 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов