Ухвала суду № 41848260, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/1365/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року по справі № 804/1365/13-а за позовом селянського (фермерського) господарства «Сонячне» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Ізолітелектромашсервіс», товариство з обмеженою відповідальністю «АСД-Експрес» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182340, № 001162345, № 0000161742, -

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство «Сонячне» звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Ізолітелектромашсервіс», товариство з обмеженою відповідальністю «АСД-Експрес» про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000182340; скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0001162345; скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000161742.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, є необґрунтованими та безпідставними. Надані позивачем до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальність правочинів між позивачем та ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес», а відтак у відповідача відсутні підстави для визнання правочинів нікчемними. Також позивачем не було допущено порушень Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», оскільки у визначені відповідачем дні готівку в касі було оприбутковано в повному обсязі. Крім того, кошти на поїздку керівника підприємства до Грузії не являються додатковим благом, з огляду на те, що вказана поїздка була робочою та пов'язана з діяльністю підприємства, тому нарахування підприємству прибуткового податку є неправомірним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000182340 від 10 грудня 2012 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0001162345 від 10 грудня 2012 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000161742 від 10 грудня 2012 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при перевірці діяльності контрагентів позивача ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» встановлено відсутність об'єктів оподаткування операцій придбання товарів (послуг) у постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) покупцям, що свідчить про спрямованість діяльності ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направленість на досягнення реальних економічних результатів. Відповідач зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що свідчить про безпідставність формування податкового кредиту позивачем за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес».

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 01 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку селянського (фермерського) господарства "Сонячне" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки 26 листопада 2012 року складено акт № 650/222/24999043.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000182340, яким СФГ "Сонячне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 177891,00 грн., податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0001162345, яким до СФГ "Сонячне" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 10526,67 грн., податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000161742, яким СФГ "Сонячне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів на суму 2295,71 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, доводи апеляційної скарги, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» відповідно до укладеного договору поставки нафтопродуктів від 01.05.2011 № 01/04-49 та з ТОВ "АСД-Експрес".

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується: заявками на поставку товару, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, договорами зберігання паливно-мастильних матеріалів, договорами оренди транспортних засобів.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Придбаний товар (дизельне паливо) використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідачем.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять: сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» задекларована позивачем у податковій звітності з ПДВ.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти позивача ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів поставки нафтопродуктів.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» договори підряду не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес».

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс» та ТОВ «АСД-Експрес» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0001162345, яким до СФГ "Сонячний" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 27535,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з довідки від 06.03.2013, у господарстві СФГ "Сонячне" при веденні касових операцій касовий апарат не застосовується. У довідці виданій СФГ "Сонячне" зазначено, що бухгалтерські операції оприбуткування та видачі валюти з каси здійснюється за допомогою програмного забезпечення "1С:Підприємство 8" на основі ліцензії "К 221348 ДІД" реєстраційний номер 8000384611, журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів на паперових носіях не ведеться.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач наполягав на тому, що вказаних в акті порушень підприємством не було вчинено, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, чиє рішення оскаржується і на якого покладається обов'язок щодо доказуванню правомірності свого рішення, не надано жодних доків на спростування даної позиції та на підтвердження наявності порушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 вищевказаного Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

З огляду на викладене та, враховуючи, що відповідачем жодних документальних доводів щодо підтвердження правомірності своїх дій не надано, у апеляційній скарзі підстав для скасування рішення суду в цій частині не наведено, колегія суддів вважає податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0001162345 від 10 грудня 2012 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000161742, яким СФГ "Сонячне" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів на суму 10526,67 грн., колегія суддів також погоджується з доводами суу першої інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Договором № 1237 від 26 липня 2012 року СФГ "Сонячне" та ФОП ОСОБА_1 було обумовлено істотні умови з організації останньою програми робочої поїздки до Грузії з питань, що пов'язані з діяльністю позивача. Після надання обумовлених договором послуг, сторонами було складено відповідний акт здачі-приймання робіт від 27 серпня 2012 року на підставі якого позивач здійснив сплату спожитих послуг.

З огляду на норму ст. 14 Податкового кодексу України та, враховуючи, що кошти у розмірі 14 580,00 грн. виплачувались платнику податку податковим агентом саме за цивільно-правовим договором, податковим органом безпідставно зазначено, що вказаний платіж відноситься до складу додаткового блага. Апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо спростування вказаного висновку суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000161742 від 10 грудня 2012 року та необхідність його скасування.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 4 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов