Постанова № 41848051, 05.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року 810/6492/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представників позивача - Герасименка В.М., Кравчук О.М.,

представника відповідача - Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальності "Орес - Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Орес-Агро" з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним пункт наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 24.10.2014 в частині проведення фактичної перевірки щодо ТОВ «Орес-Агро» в жовтні 2014 року та виключення ТОВ «Орес-Агро» зі списку підприємств, включених в додаток до даного наказу щодо проведення фактичної перевірки у вказані терміни (з урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно видано наказ та включено його до переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок, оскільки будь-яких порушень у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг з боку позивача не було. Також, наполягав на тому, що відповідачем, всупереч вимогам норм статті 80 Податкового кодексу України, до початку перевірки не було вручено копії наказу про проведення перевірки, що є порушення процедури проведення фактичної перевірки. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем безпідставно та з порушенням процедури проведено фактичну перевірку товариства, а тому звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

29 жовтня 2014 року посадовими особами відповідача на підставі наказу від 24.10.2014 №14 та направлень від 25.12.2014 №0083, №0084 було проведено фактичну перевірку каси ТОВ «Орес-Агро» з питань дотримання касової дисципліни.

Перед початком перевірки, податковим органом було пред'явлено направлення на перевірку та копію наказу від 24.10.2014 №14, що підтверджується підписом головного бухгалтера ТОВ «Орес-Агро» Кравчук О.М. в направленні на перевірку (а. с. 38, 39).

У ході перевірки ТОВ «Орес-Агро» посадовими особами відповідача було встановлено факт не оприбуткування (неповне, несвоєчасне - у день одержання готівкових коштів) готівки в касі - не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт про проведення фактичної перевірки від 29.10.2014 №0029/1000/22/36999543.

У судовому засіданні позивач стверджував, що посадовими особами безпідставно винесено наказ про проведення перевірки та порушено процедуру проведення фактичної перевірки, що є підставою для скасування оспорюваного наказу та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності обставин. Зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Частиною 81.1 статтею 81 Податкового кодексу України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно із частиною 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що фактична перевірка проводиться за наявності підстав для її проведення та за умови пред'явлення або надіслання посадовими особами платнику податку направлення та копії наказу.

Суд звертає увагу, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами статті 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій чи бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 у справі № К/800/32767/13, № К/800/31609/13 від 13.03.2014, № К/800/31023/13 від 13.02.2014.

Як убачається з матеріалів справи, позивач вважає, що відповідачем безпідставно видано наказ на проведення фактичної перевірки ТОВ «Орес-Агро» та включено його до переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичної перевірки, оскільки будь-яких порушень у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг з боку позивача не було.

Проте, суд не погоджується з твердженням позивача, оскільки відповідачем було винесено наказ про проведення перевірки ТОВ «Орес-Агро» на підставі листа Державної фіскальної служби України від 24.09.2014 №5245/7/99-99-22-06-03-17/223 (а.с. 40).

З даного листа убачається, що Департаментом податкового та митного аудиту проаналізовано показники звітності реєстраторів розрахункових операцій за липень 2014 року та виявлено ряд суб'єктів господарювання з фактичним перевищенням загального обсягу реалізації по РРО та КОРО над сумою обсягу постачання зазначених декларацій.

У зв'язку з чим, Державна фіскальна служба України доручила Головному управлінню Міністерства доходів і зборів України в Київській області дослідити причини розбіжностей та вжити відповідних заходів, в тому числі шляхом організації контрольно-перевірочної роботи (а.с. 40).

Наведене свідчить, що підставою для винесення наказу про проведення перевірки позивача Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області був лист Державної фіскальної служби України, що повністю кореспондується з вимогами статті 80 Податкового кодексу України.

Також, у судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що до початку проведення фактичної перевірки посадові особи товариства не отримували копію наказу, що є підставою для скасування спірного наказу.

Для з`ясування даної обставини, суд допитав в якості свідка ОСОБА_4, який зазначив, що перед початком перевірки головному бухгалтеру ТОВ «Орес-Агро» Кравчук О.М. було вручено направлення на перевірку та копію наказу, про що вона власноруч розписалась у направленні (а.с. 38).

На запитання суду, за які документи головний бухгалтер Кравчук О.М. розписалась у направленні, вона зазначила, що не отримувала копію наказу, а поставила свій підпис в пред'явлених контролюючим органом документах, не читаючи їх.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено факт невручення перевіряючими копії наказу посадовим особам позивача до початку проведення перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті наказу та під час проведення фактичної перевірки ТОВ «Орес-Агро» відповідач діяв у межах та у спосіб, визначених чинним законодавством, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що за результатами фактичної перевірки відповідачем було винесено рішення про нарахування штрафних санкцій, яке може бути оскаржене у судовому порядку, та, на думку суду, буде належним способом захисту позивача.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 грудня 2014 р.