Ухвала суду № 41847044, 20.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 рокусправа № 804/681/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 408 659, 70 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовні вимоги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задоволено: зобов'язано стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області (р/р - 31217293700032, код платежу - 14010700, банк одержувача - УДКУ у Дніпропетровській області, МФО - 805012, код отримувача - 37936856) суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість в розмірі - 408 659, 70 грн. (чотириста вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 70 копійок).

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 12.04.1995 року виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області було здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. Це підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та копією Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно наданої копії Довідки про взяття на облік платника податків від 17.09.2009 року № 2327 відповідача було взято на податковий облік в органах державної податкової служби - 21.04.1998 року за № 194/3179 та на дату видачі довідки останній перебуває на обліку у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Також 14.12.2007 року відповідачу було видано свідоцтво про сплату єдиного податку, серії НОМЕР_2, термін дії - 2008 рік, вид діяльності - роздрібна торгівля, виробництво металевих конструкцій, здавання в оренду нерухомого майна, 22.12.2008 року - свідоцтва про сплату єдиного податку, серії НОМЕР_3, терміном дії - 2009 рік, здавання під найм нерухомого майна, послуги автостоянки, 18.12.2009 року - свідоцтво про сплату єдиного податку, серії НОМЕР_4, терміном дії - 2010 року, вид діяльності - здавання під найм нерухомого майна.

19.04.2011 року відповідача було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, серії НОМЕР_5, яка є наявною в матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.02.2011 року по 11.03.2011 року позивачем проводилась документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби були зроблені такі висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, а саме: ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат; ст. 1, ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 10001, 76 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2008 року на суму перевищення понад 500, 00 тис. грн. - 140, 00 грн. (933, 33 х 15%); ІV квартал 2008 року - 1160, 16 грн. (7734, 40 х 15%); 2009 рік - 4 600, 00 грн. (30 673, 27 грн. х 15%); 2010 рік - 4 100, 61 грн. (27 337, 40 х 15%); пп. 19.2.6 п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) - не надано відомостей про суми сплаченого доходу фізичним особам-підприємцям за 2008-2010 року; ст. 9, ст. 10, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), в результаті чого було занижено податок на додану вартість в розмірі - 326 960, 00 грн. за період з листопада 2008 року по грудень 2010 року.

Дані висновки були відображені позивачем у наданому суду акті перевірки від 17.03.2011 року за № 24/17/2 - НОМЕР_1.

На підставі даного Акта перевірки Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 року № 0000431742, яким визначено суму основного платежу відповідача за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі - 326 960, 00 грн. та суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі - 81 740, 00 грн. Відповідач отримав дане податкове повідомлення-рішення - 04.05.2011 року, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення.

Відповідач не погодився із винесеним рішенням контролюючого органу та оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року, справа № 2а/0470/5703/11, в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, скасування податкової вимоги та скасування рішення - у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено частково: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року - скасовано та закрито провадження в даній адміністративній справі в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 року № 0000451742, у зв'язку із відмовою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від цієї позовної вимоги, у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено повністю. Дану постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 року відповідач оскаржує в касаційному порядку.

Як зазначив позивач, на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного суду від 14.03.2012 року, яка набрала законної сили, ним було поновлено податкове повідомлення-рішення № 0000431742 від 31.03.2011 року. У зв'язку із наявною переплатою в обліковій картці на суму 40, 03 грн. сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість зменшилась та складає - 408 659, 70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Частиною 1 п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який згідно пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, становить сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій у випадку їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тому, з урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що сума податкового боргу відповідача становить - 408 659, 70 грн., яка є несплаченою.

Відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко