Постанова № 41845098, 06.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2014 року 13:14 № 826/14781/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представників позивача: Смишляєва Н.В., Надточій Д.В.,

представника відповідача: Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №0000121502, №00001221502, №00001231502; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету з податку на додану вартість, в розмірі 955618,00грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ідентифікаційний код 37993783, адреса:01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна» (ідентифікаційний код 33494763,03039, м. Київ, вул. Голосіївська,7 корпус 2, літера «А») суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 955618,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: податковим органом безпідставно зроблено висновок про не ведення з червня 2009 року позивачем господарської діяльності, у зв'язку з чим до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, сплачені постачальникам за поставлені товари, послуги, які не призначаються для використання у господарській діяльності. Однак, вказане спростовується тим, що позивач здійснював експортні операції по реалізації гральних автоматів, про що свідчать наявні первинні документи. Окрім того, усі суми податку віднесенні до податкового кредиту, сплачені та підтвердженні податковими накладними та митною декларацією.

В судовому засіданні, представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна» (код ЄДРПОУ 33494763) бюджетного відшкодування податку на подану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 16.05.14р. №868/1-26-50-15-02-33494763.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «ХТЛ Україна»: п.198.3, п.198.6 ст.198 з урахуванням абз. а) п.200.4 ст.200 в тому числі п.102.1,102.5 Податкового кодексу ТОВ «ХТЛ Україна» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013р. на 955618грн. та від'ємного значення за грудень 2013 року у сумі 134583 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню на загальну суму 104602 грн.

На підставі акту перевірки від 16.05.14р. №868/1-26-50-15-02-33494763, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.14р. №0000121502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем 104602 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26150,5 грн; податкове повідомлення-рішення від 03.06.14р. №00001221502, яким ТОВ «ХТЛ Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 955618грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 238904,5грн.; податкове повідомлення-рішення від 03.06.14р. №00001231502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134583грн.

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження Рішенням Головного управління Міндоходів у м.Києві від 08.08.14р. №7231/10/26-15-10-07-15 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС від 03.06.14р. №00001221502, №00001231502, скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.-6.14р. №0000121502 в частині збільшення податку на додану вартість у сумі 4 439,00грн. та 1109,75грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги, Держана фіскальна служба України прийняла рішення від 27.08.14р. №2345/6/99-99-10-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Як встановлено судом, основними видами діяльності ТОВ «ХТЛ Україна» є неспеціалізована оптова торгівля: оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ від 04.12.12р., серія АА №777877.

Позивач мав господарські відносини з Austrian Gaming Industries GmbH щодо здійснення експортних операцій по реалізації гральних автоматів, на підставі контракту від 23.03.11р. №3/11, контракту від 12.03.12р. №4/12, контракту від 12.06.12р. №5/12, контракту від 10.10.12р. №6/12, контракту від 10.10.12р. №7/12, контракту від 26.06.13р. №1/13, контракту від 19.11.13р. №3/13.

Окрім того, на підставі контракту від 03.09.13р. №2 та контракту від 12.12.13р. №4 позивач здійснював імпортні операції щодо купівлі товару (пульти, панелі, консолі, апарати для керування напругою, пристрої для введення або виведення інформації, стрічки та плівки з пластмаси самоклейні) у Austrian Gaming Industries GmbH.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ХТЛ Україна» подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014р. з урахуванням уточнюючих розрахунків - сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 уточнюючого розрахунку, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: листопад 2010р. - листопад 2013р., складає 955618грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, податковим органом визначено, як придбання ТМЦ, послуг при відсутності реалізації, тобто відсутності проведення господарської діяльності посилаючись на те, що позивач був суб'єктом грального бізнесу, який відповідно до Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» з дня опублікування вказаного закону - заборонено в Україні, у зв'язку з чим ТОВ «ХТЛ Україна», фактично не проводило господарську діяльність з червня 2009 року.

Окрім того, на підставі викладеного вище, податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, чим завищено суму податкового кредиту на 1129745грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 104 602 грн.; на порушення вимог абз. а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу, ТОВ«ХТЛ Україна» у грудні 2013 року не має від'ємного значення неправомірно сформованого підприємством у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2010 року-листопад 2013 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у березні 2014 року на 955618грн.

Разом з тим, податковим органом визначено, що суми сформовані за період листопада 2010 року по квітень 2011 року на суму 142683грн. вважаються такими, що не підлягають декларуванню бюджетного відшкодування.

Суд не погоджується з доводами відповідача, відносно того, що позивач фактично не здійснював господарську діяльність з моменту набрання чинності Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", оскільки його господарська діяльність не підпадає під дію вказаного закону.

Закон України від 15.05.2009, № 1334-VI "Про заборону грального бізнесу в Україні" запровадив обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст.1 Закону № 1334-VI, гральний бізнес - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

До азартних ігор не відносяться: організація та проведення лотерей; організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш; гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу); гра на гральних автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), де як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо); розіграші на безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого товару, послуги, торгової марки, знаків для товарів і послуг, найменування або напрямів діяльності суб'єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій формі; розіграші у вигляді конкурсів (ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу її учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу; розіграші на безоплатній основі для розважальних, благодійних або пізнавальних цілей.

Організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Організація і проведення азартних ігор - діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.

За змістом ст.2 Закону № 1334-VI, в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що гральним бізнесом є діяльність, яка полягає у створенні суб'єктом підприємницької діяльності умов для задоволення потреби фізичної особи у прийнятті участі в процесі дії, яка розпочинається внесенням у будь-який спосіб ставки у казино, приміщенні, де розташовані гральні автомати, букмекерській конторі і можливим результатом якої є випадкове отримання цією фізичною особою виграшу, безвідносно як до фактичного отримання виграшу такою фізичною особою, так і до фактичного отримання прибутку суб'єктом права.

Тобто, для класифікації діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох умов: (1) діяльність по організації та проведення азартних ігор, (2) така діяльність здійснюється організаторами азартних ігор суб'єктами підприємницької діяльності, (3) метою такої діяльності є отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що господарська діяльність позивача (46.90/неспеціалізована оптова торгівля) не відноситься до грального бізнесу, а отже на нього не розповсюджується дія Закону №1334-VI.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2. ст.138 Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пунктів 200.1- 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та в кінцевому результаті отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, що містяться в матеріалах справи, а саме: контрактами, митними деклараціями, банківськими виписками, податковими накладними.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, вбачається, що позвач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень .

Отже, суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 ст.200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

При цьому п. 200.15 ст. 200 ПКУ передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подає до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету такому платнику.

Частиною 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України зазначено, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з п.9.1.3 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів належить, зокрема, податок на додану вартість.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно п. 6-8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.11 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 1 липня 2011 р. в електронній формі з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" і «Про електронні документи та електронний документообіг"» і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії.

Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, підставою для перерахування платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку є відповідний висновок.

Таким чином, з викладеного вбачається, що право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ виникає після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ДПІ подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування та стягнення спірних сум ПДВ задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними тому, що право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ виникає після закінчення процедури судового оскарження, окрім того, законодавчо встановлений механізм відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, який, передбачає насамперед підготовку податковим органом, за заявою платника податків належного висновку про підтвердження сум такого відшкодування.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №00001221502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №00001231502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. №0000121502 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у м.Києві від 08.08.2014р. №7231/10/26-15-10-07-15.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10.11.2014року.

Суддя Є.В. Аблов