Постанова № 41845093, 11.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2014 року 12:23 № 826/12318/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Трута Д.В.,

представника відповідача - Шила М.Ю.,

представника третьої особи - Гладкої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг України» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за участю підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за участю підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що акт перевірки контрагентів товариства сам по собі не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини повинні встановлюватись на підставі відповідних первинних документів. При цьому, позивач зазначив, що витрати, понесені товариством на виконання умов договорів поставки зерна із ТОВ «Вторметексперт» підтверджені первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 травня 2014 року №0000244050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, 14010100 в розмірі 58638,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять вісім грн. 00 коп.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29319,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 травня 2014 року №0000234050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень, серпень, вересень, жовтень 2012 р. у розмірі 1021934,00 (один мільйон двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири грн. 00 коп.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510967,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 травня 2014 року №0000254050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300 на суму 2094394,00 грн. (два мільйони дев'яносто чотири тисячі триста дев'яносто чотири грн. 00 коп.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1047197,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що перевіркою встановлено, що контрагенти-постачальники не мали змоги реалізовувати товар, оскільки угоди між ними мають ознаки нікчемності.

Представник третьої особи зазначив про наявність підстав для задоволення позовних вимог та просив суд їх задовольнити повністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі направлень від 15.04.2014 року №298, №299, виданих Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 20.01.2014 р. старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області майора податкової міліції Яшиної Г.Ю. та відповідно до наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.04.2014 року №396 проведено позапланову виїзну первірку товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ (Україна)" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вторметекспорт" (код за ЄДРПОУ 30127924) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (код ЄДРПОУ 20027449) встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2012 році витрати, пов'язані з придбанням товарів у ТОВ "Вторметекспорт", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 9973305 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 2094394 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 1080572 грн., а саме: за лютий 2012 року на суму ПДВ в розмірі 58638 грн., за березень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 478700 грн., за квітень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 300602 грн., за липень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 212328 грн., за серпень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 18375 грн., за вересень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 11929 грн.;

- п. 200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 721332 грн., а саме: за березень 2012 року на суму ПДВ 478700 грн., за липень 2012 року на суму ПДВ 212328 грн., за серпень 2012 року на суму ПДВ 18375 грн., за вересень 2012 року на суму ПДВ 11929 грн.;

- п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 359240 грн., а саме: за лютий 2012 року на суму ПДВ 58638 грн., за квітень 2012 року на суму ПДВ 300602 грн.,

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 1021934 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за квітень 2012 року на суму ПДВ 779302 грн., за серпень 2012 року на суму ПДВ 212328 грн., за вересень 2012 року на суму ПДВ 18375 грн., за жовтень 2012 року на суму ПДВ 11929 грн.

- вимоги п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за лютий 2012 року в розмірі 58638 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт №17/28-10-40-5/20027449 від 08.05.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АСТІ (Україна» (код за ЄДРПОУ 20027449) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» (код за ЄДРПОУ 30127924) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012».

На підставі акта перевірки 27.05.2014 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000244050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, 14010100 в розмірі 58638,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29319,00 грн.;

№0000234050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень, серпень, вересень, жовтень 2012 р. у розмірі 1021934,00 та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510967,00 грн.;

№0000254050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300 на суму 2094394,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1047197,00 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду за їх захистом з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарські операції з ТОВ «Вторметексперт» (код ЄДРПОУ 30127924).

За період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. позивачем задекларовано податок на прибуток (р.14) у сумі 1266481 грн.

В матеріалах справи наявні податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку; довідки про кількість праціючих на підприємстві "Вторметекспорт"; довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та розрахунок суми бюджетного відшкодування; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України визначає, що доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту зустрічної звірки контрагента, оскільки, інформація, викладена в зазначеному документі була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та надані до суду на підтвердження виконання зобов'язань згідно договорів.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що податковий орган не надав доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 травня 2014 року №0000244050, №0000234050, №0000254050.

Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.11.2014 р.

Суддя Є.В. Аблов