Ухвала суду № 41844690, 04.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/705/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Калос" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Біквест") про визнання недіійсним правочину та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" та ТОВ "Калос" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Біквест") у якому просив:

- визнати договір № 4 від 04.01.2013 року про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, укладений між ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» та ТОВ «Біквест» - недійсним;

- стягнути з ТОВ «Калос» на користь ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» кошти в розмірі 720 000,00 грн., які були одержані за договором № 4 від 04.01.2013 року;

- стягнути з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» на користь держави кошти в розмірі 720 000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2014 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 28.02.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, щ о судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 19.07.2013 року № 342/26-54-22 та наказу № 348 від 18.07.2013 року, головним державним податковим ревізором-інспектором державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Біквест», ПП «Південь Агроекспорт» та ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року. За підсумками проведеної перевірки складено Акт № 288/26-54-22-01-10/34514827, яким встановлено порушення п. 200.1, п. 200,2 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 132418,00 грн. Крім того, в акті встановлено факт не підтвердження взаємовідносин ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» з ТОВ «Біквест», а саме не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника ТОВ «Біквест».

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Таким чином, вищевказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції в розумінні статей 238, 239 ГК України, яка має конфіскаційний характер, - стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: 1) вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; 2) такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; 3) мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання учинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не встановлено зазначених умов, а відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання відповідач ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» та його контрагент ТОВ «Біквест» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом перевірки.Окрім цього, умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків. Як вбачається з обставин справи, позивачем не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення договору № 4 про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів від 04.01.2013 року) та його виконання ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» та ТОВ «Біквест» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом, оскільки висновки вказаного акту стосуються дотримання вимог податкового та іншого законодавства відповідачем, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності. Висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Біквест» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному договору та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки ніким не досліджувалися первинні документи, які стосуються взаємовідносин. Згідно статті 201 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, вищенаведені обставини дають право для висновку, що сам по собі оспорюваний правочин про надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином, позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С