Постанова № 41844663, 16.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 804/14091/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Дмитренко О.О.

представника позивача - Ткаченко Н.В.

представника відповідача - Гоцуленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 18.08.2014 року № 0000415103.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно висновків акту перевірки від 29.07.2014 року № 30/28-01-51-03/00191000 податковим органом встановлено завищення підприємством заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 887 956,68 грн., що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки сума податкового кредиту з податку на додану вартість сформована підприємством у визначеному податковим законодавством порядку, що підтверджується первинними документами, а висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з урахуванням позиції, викладеної у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, та розглянувши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

29.07.2014 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів складено акт № 30/28-01-51-03/00191000 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191000, з питання правомірності нарахування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2014 року».

Згідно висновками вказаного акту встановлено:

1. На порушення пункту 11, 23 підрозділу 2 розділу ХХ, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, ст.22, 44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, 198.4, 198.5, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «ПІВДГЗК» завищено суму заявленого бюджетного відшкодування за березень на суму 1 887 956, 68 грн.

Не погодившись з висновками вищевказаного акту перевірки позивачем 08.08.2014 року було подано письмові заперечення на них.

Листом від 15.08.2014 року № 21614/10/28-01-51-03 відповідач повідомив позивача про розгляд заперечень, за результатом якого висновки акту перевірки залишено без змін.

18.08.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000415103, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування заявленого в податкові декларації № 9021476114 від 18.04.2014 року за березень 2014 року на суму 1 887 956, 68 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 943 978,34 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття оскаржуваного рішень стали наступні обставини.

18.04.2014 року позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року (№ 9021476114), в якій сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту відображена у рядку 18 та складає 4 293 160 грн.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем проводилась документальна позапланова виїзна перевірки ПАТ «ПІВДГЗК» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2014 року № 14/28-01-51-03/00191000.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

1. На порушення п.11, п.23 підрозділу 2 розділу ХХ, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1, п.44.6, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «ПІВДГЗК» завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий на суму 1 526 828,25 грн.

2. На порушення п.11, п.23 підрозділу 2 розділу ХХ, пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.4, 201.5, 201.6, п.201.10, п.201.11, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «ПІВДГЗК» завищено суму заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на суму 985 619,56 грн.

На підстави вказаних висновків податковим органом 15.05.2014 року було винесено податкові повідомлення - рішення № 000255103 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 985 619,56 грн., штрафна санкція - 492 809,78 грн. та № 0000265103 щодо зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 526 828,25 грн.

З матеріалів справи встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку (справа № 804/7542/14 суддя Степаненко В.В.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року вказані податкові повідомлення-рішення скасовані, судове рішення не набрало законної сили, оскільки на 27.01.2015 року призначено розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення, прийняті контролюючим органом, відповідно до п.56.1. ст. 56 ПКУ можуть бути оскаржені з адміністративному або судовому порядку з урахуванням строків давності, визначений статтею 102 ПК України.

В силу ч.4 п.56.18. ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В даному випадку має місце випадок, коли платник податків звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено не суму грошового зобов'язання, а зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно п. 58.1. ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Якщо податковий орган зменшує суму від'ємного значення суми ПДВ, платник податків також має право оскарження податкового повідомлення - рішення. Таким чином, права та обов'язки як платника податків щодо використання цієї суми у наступних податкових періодах, так і податкового органу щодо зменшення даної суми в особовій картці платника податків виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, якщо контролюючим органом зменшено суми від'ємного значення з податку на додану вартість шляхом винесення податкових повідомлень - рішень форми «В4» та які оскаржуються платником податків в адміністративному або у судовому порядку, дані суми можуть бути використані підприємством у наступних податкових періодах лише при наявності судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно пунктам 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У даному випадку податковим органом за результатами перевірки грошове зобов'язання не донараховано, а зменшено суму від'ємного значення по ПДВ та винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1».

Якщо податковий орган зменшує суму від'ємного значення суми ПДВ, платник податків має право оскарження податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд зазначає, що право у платника податків щодо використання цієї суми у наступних податкових періодах, так і податкового органу щодо зменшення даної суми в особовій картці платника податків виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином суд зазначає, що станом на час винесення оскаржуваного в цій справ податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000415103, позивачем безпідставно включено до суми податкового кредиту за березень 2014 року спірну суму в розмірі 1 526 828,25 грн., оскільки правомірність використання даної суми не підтвердження рішенням суду, яке набрало законної сили.

З урахуванням вищевикладеного, висновок податкового органу про завищення позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування за березень 2014 року в розмірі 1 526 828,25 грн. є обґрунтованим., а податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000415103 в цій частині правомірним.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем до суми податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000415103 було включено наступні суми: 100 882,40 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Литпром», 228 377,18 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Прогресор» та ТОВ «Крост», 23 959,61 грн. у зв'язку з не проведенням коригування податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості, 7 909,24 грн. - податковий кредит, сформований по операціям, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а разом 361 128,43 грн.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного ТОВ «ПІВДГЗК» податкового повідомлення-рішення, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Зазначена правова позиція також узгоджується з положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

І відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Літпром Кривбас» судом досліджено надані первинні документи та встановлено наступне.

12.12.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Літпром Кривбас» (постачальник) укладено договір поставки № 1770, предметом якого є постачання товару.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем зокрема надано податкову накладну № 1 від 13.03.2014 року, відповідно до якої позивачем придбано товар (вал тихоходний Z=66 m=20 крес.3519.10.03.101) на загальну суму 33 360,00 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 5 560 грн.

01.11.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Літпром Кривбас» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2013/У/ОГЭ/1327, предметом якого є надання послуг з проведення випробувань та вимірювання електрообладнання на об'єктах ТОВ «ПІВДГЗК».

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем зокрема надано податкову накладну № 2 від 24.03.2014 року, в якій відображено вартість наданої послуги (випробування, вимірювання об'єктів електрообладнання на об'єктах ТОВ «ПівдГЗК») в розмірі 62 440,80 грн. в т.ч. ПДВ - 10 406,80 грн.

09.12.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Літпром Кривбас» (підрядник) укладено договір підряду № 2013/д/ОГМ/1436, предметом якого є виконання капітального ремонту технологічної секції № 11 РОФ № 2.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем, зокрема, надано податкову накладну № 4 від 28.03.2014 року, в якій відображено вартість послуги - капітальний ремонт секції № 11 РОФ-2 у розмірі 487 773,60 грн. в т.ч. ПДВ - 81 295,60 грн.

11.12.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Літпром Кривбас» (підрядник) укладено договір підряду № 2013/д/ОГМ/1460, предметом якого є виконання капітального ремонту технологічної секції № 11 РОФ № 2.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем, зокрема, надано податкову накладну № 3 від 28.03.2014 року, в якій відображено вартість послуги - капітальний ремонт секції № 11 РОФ-2 у розмірі 21 720,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3 620,00 грн.

Окрім того, позивачем надано копії специфікацій, актів приймання виконаних робіт, платіжних доручень, тобто копії всіх первинних документів, які були дослідженні податковим органом в ходів перевірки та відображені в акті перевірки.

Загальна сума податку на додану вартість склала 100 882,40 грн. та була включена до податкового кредиту за березень 2014 року

З огляду на доводи СДПІ, викладені в акті перевірки, як на підставу відсутності реального факту виконання умов вищевикладених договорів, суд зазначає, що вирішення даного спору вимагає більш ретельної перевірки обставин щодо реального виконання спірних поставок продукції та надання послуг в адресу позивача. Зокрема, з метою підтвердження або спростування доводів податкового органу необхідно перевірити за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувалися спірні поставки та надавались послуги ТОВ «Літпром Кривбас» та яким чином.

Відповідно до укладених позивачем з ТОВ «Літпром Кривбас» договорів вбачається, що надання послуг повинно було здійснюватись на об'єктах ПАТ «ПІВДГЗК», тобто безпосередньо розміщених на його території. Окрім того, до кожного договору було укладено додатки з переліком видів порушень та майнової відповідальності виконавця за порушення на території ПАТ «ПІВДГЗК».

Враховуючи специфіку діяльності позивача, контрольно-пропускний режим на територію підприємства, наявність постійної охорони (ТОВ «Сокол - КР»), позивачем жодним чином не доведено факт присутності на території підприємства працівників ТОВ «Літпром Кривбас», які повинні були виконувати ремонті роботи на об'єктах позивача, не зазначено, яким чином особи потрапляли на територію підприємства, яким засобами здійснено ремонті роботи, як потрапляли матеріали для виконання зазначених робіт, чи було залучено автотранспорт чи інші супутні засоби для їх здійснення, оскільки відповідно до умов вищевказаних договорів ремонті роботи здійснюються підрядником власними засобами (пропан-бутан, круги відрізні, шліфувальні,зварювальні апарати, домкрати, лебідки тощо).

До матеріалів справи не долучено доказів наявності перепусток для працівників ТОВ «Літпром Кривбас», заявок на оформлення таких перепусток, допусків на виконання робіт та перепусток на перевезення вантажу, оскільки відсутність таких перепусток є підставою для притягнення підрядника до матеріальної відповідальності, визначеної самими ж сторонами у додатках до договорів.

У зв'язку з відсутністю перепусток, заявок на оформлення перепусток, допусків на виконання робіт неможливо встановити, працівниками якого підприємства надавались послуги на території ПАТ «ПівдГЗК».

Таким чином суд зазначає, що в ході судового розгляду справи не спростовані доводи податкового органу про відсутність реального змісту господарських операцій позивача з ТОВ «Літпром Кривбас».

З урахуванням вищевикладеного, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту в березні 2014 року на суму 100 882,40 грн. по операціям з ТОВ «Літпром Кривбас» є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення в цій частині правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що сама по собі наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування валових витрат.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

Окрім того, суд вважає обґрунтованим висновки податкового органу про завищення податкового кредиту в березні 2014 року на суму 7 909,24 грн. у зв'язку зі здійсненням операцій, визначених пп. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (операцій з постачання брухту чорних металів звільнених від оподаткування), оскільки в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем у березні 2014 року здійснювалась реалізація металобрухту, отриманого в результаті власного виробництва.

До виконання робіт з різки, навантаження металобрухту було залучено ТОВ «Дорводгазбуд», ПП «Монтаж.Буд.Інвест», ТОВ «Техбудальянс», яким було сплачено грошові кошти з урахуванням суми податку на додану вартість у розмірі 7 909,24 грн.

Відповідно до підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України операції з постачання брухту чорних металів звільненні від оподаткування.

Відповідно до п.198.4 ст. 198 ПК передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 228 377,18 грн. по операціям позивача з ТОВ «Прогрессор» та ТОВ «Крост» суд зазначає наступне.

Як встановлено в акті перевірки та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Прогрессор» (виконавець) 27.08.2013 року було укладено договір підряду № 2013/у/ОГЭ/1071, предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування систем охоронно-пожежної сигналізації і автоматизованої пожежної сигналізації.

В березні 2014 року між сторонами здійснювались господарські операції, на підтвердження чого надано рахунки від 17.03.2014 року №№ 203, 195, податкові накладні від 17.03.2014 року №№ 24, 33, акти здачі-прийняття робіт № 1071/69, № 1071/85,86, відповідно до яких позивачеві було надано послуг на загальну суму 1 054,12 грн. в т.ч. ПДВ - 175,69 грн.

Сума податку на додану вартість в розмірі 175,69 грн. була включена позивачем до суми податкового кредиту за березень 2014 року.

Також суд зазначає, що у березні 2014 року позивачем включено до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ у розмірі 228 201,49 грн. (податкова накладна № 2 від 18.02.2014 року з відображенням наданої послуги вартістю 1 369 208,94 грн. в т.ч. ПДВ - 228 201,49 грн.), яка сформована по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Крост» відповідно до умов договору підряду від 17.12.2013 року № 2013/д/УКС/1487, предметом якого є надання послуг з капітального ремонту басейну фізкультурно-оздоровчого комплексу ПАТ «ПІВДГЗК».

Отже, по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами ним в березні було включено до податкового кредиту суму в розмірі 228 377,18 грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в березні 2014 року на суму 228 377,18 грн. ґрунтується виключно на тому, що віднесені позивачем витрати на ремонт та технічне обслуговування об'єктів соціальної інфраструктури, невиробничих основних засобів не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПАТ «ПІВДГЗК».

Проте вказаний висновок судом вважається необґрунтованим виходячи з наступного.

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи, якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також, суду надані документи, які підтверджують отримання позивачем доходу від діяльності фізкультурно-оздоровчого комплексу ПАТ «ПІВДГЗК».

Таким чином, податковим органом неправомірно визначено позивачеві в податковому повідомленні-рішенні від 18.08.2014 року № 0000415103 суму завищення податкового кредиту в розмірі 228 377,18 грн.

Окрім того, висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 23 959,61 грн. за рахунок не проведення коригування податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості судом вважаються необґрунтованими, а включення вказаної суми до податкового повідомлення-рішення 18.08.2014 року № 0000415103 є протиправним, так як податковим законодавством не передбачено коригування податкового кредиту у разі списання безнадійної кредиторської заборгованості.

З урахуванням вищевикладених обставин, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що податковим органом помилково зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2014 року в розмірі 252 336,79 грн., що стало підставою для включення вказаної суми до податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000415103.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000415103 в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 252 336,79 грн. основного платежу та 126 168,40 грн. штрафних санкцій підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 7 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.08.2014 року № 0000415103 в частині 378 505,19 грн., в тому числі 252 336,79 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та 126 168,40 грн. штрафні санкції.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати у розмірі 3733,56 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21.10.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 21.10.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля