Ухвала суду № 41844215, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/24227/14

К/800/24863/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Осикіна Л.І.,

відповідача: Усенко М.І., Перегуда Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року

у справі № 826/19579/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0000262202 в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 746 799,00 грн. (основного платежу - в сумі 497 822,00 грн., штрафних санкцій - 248 911,00 грн.)

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року апеляційні скарги ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» та ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить змінити в частині відмови у задоволенні позову з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2013 року № 2247/26-58-22-02-18/36676934.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 138.1 ст. 138, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II-IV кв. 2011 року на суму 753321 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1063107 грн., пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині заниження податку на суму 1540,50 грн.

За результатами розгляду заперечень до вищевказаного акту перевірки, рішенням ДПІ від 27.11.2013 року № 14961/10/26-58-22-02-11 викладено висновки перевірки у наступній редакції: перевіркою встановлено порушення ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» п. 138.1 ст. 138, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II-IV кв. 2011 року на суму 753 321,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 017 884,00 грн., у тому числі за II- IV. кв. 2011 року в розмірі 520 062,00 грн., за 2012 рік у сумі 497 822,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, з урахуванням заперечень на акт перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 року № 0000252202, яким ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 753 321,00 грн. та № 0000262202, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 266 795,00грн. (за основним платежем - 1 017 884,00 грн., штрафні санкції - 248 911,00грн.).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0000262202 в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 746 799,00 грн. (основного платежу - в сумі 497 822,00 грн., штрафних санкцій - 248 911,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування валових витрат.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0000262202 в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 746 799,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зокрема є віднесення позивачем до валових витрат витрат (друкарські послуги, послуги з конвертування, поштові послуги), понесених для забезпечення діяльності ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний фонд - 1» та пов'язаних з господарською діяльністю фонду, який знаходиться в управлінні ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, повинне відшкодовуватись за рахунок активів такого фонду та не підлягає віднесенню до складу витрат ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2011 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» та ТОВ «Центродрук» укладено договір № 14-7/11, відповідно до вимог якого ТОВ «Центродрук» зобов'язувалось надавати позивачу послуги друку поліграфічної продукції, підготовки та розсилки клієнтам замовника поштових повідомлень щодо кредитної заборгованості та інших документів згідно відповідного завдання, яке містить інформацію про види, обсяги та ціну послуг, що надаються замовнику.

На виконання умов договору, позивачем перераховано кошти та отримано послуги по вказаному договору, а понесені витрати віднесено до валових витрат на суму 2182251,00 грн. в 2012 році.

З матеріалів справи вбачається, що склад активів ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний фонд - 1» становлять боргові зобов'язання, набуті шляхом укладення відповідних договорів відступлення права вимоги (цесії).

Таким чином, ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», яке діє від власного імені за рахунок та в інтересах ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний фонд - 1», що набув статусу нового кредитора, зобов'язаний здійснювати всі необхідні організаційні заходи та дії, пов'язані із переуступленням права вимоги, а саме проводити надсилання письмових повідомлень інформативного характеру, у тому числі шляхом використання поліграфічної продукції, яке являється складовою процесу відступлення права вимоги.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0000262202 в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 746 799,00 грн. є неправомірним.

В свою чергу, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» в іншій частині, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було документально підтверджено витрати, які перевищили 5 % середньорічної вартості чистих активів фонду за 2011 рік.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1.3 Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.07.2002 року № 196 (яке було чинним на час спірних правовідносин) (далі - Положення) витрати, що перевищують розмір, встановлений п. 2.10 вказаного Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.

Згідно п. 2.10 Положення витрати (крім винагороди та премії компанії з управління активами, податків та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5 % середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження розміру середньорічної вартості чистих активів було надано суду платіжні доручення, розрахунки винагороди ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» за березень - грудень 2011 року, розрахунок середньої вартості чистих активів по фонду, акти виконаних робіт та послуг в 2011 році, довідку про розрахунок чистих активів, тощо.

Суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги вищевказані документи, виходячи з того, що документи не були надані до перевірки, не є первинними документами, та не можуть братися в якості належних доказів.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем на вимоги суду не було надано первинні документи, що підтверджують понесені витрати фондом, їх склад та розмір, які перевищили 5% середньорічної вартості чистих активів фонду протягом фінансового року.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, щодо витребування судами у ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» відповідних первинних документів.

В свою чергу, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» було надано під час проведення перевірки первинні документи (розрахунок винагороди позивача за період з березня по грудень 2011 року, протокол загальних зборів учасників ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», розрахунок середньої вартості чистих активів ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний фонд - 1», тощо), які були предметом розгляду перевірки, а також, вищевказані документи долучались позивачем до матеріалів заперечення на акт перевірки, однак не були дослідженні в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» - скасувати.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов