Рішення № 41839472, 03.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/503/13-ц 03.12.2014 03.12.2014 03.12.2014

Провадження №22-ц/784/3029/14 Суддя першої інстанції: Глубоченко С.М.

Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.В.,

за участю позивачки - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3, представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом який в подальшому збільшила до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також покладення обов'язку на відповідача щодо вибачення за приниження її честі та гідності в присутності трудового колективу ТОВ «А-Мега- Авто».

Позивачка зазначала, що з 1 липня 2011 року по 24 січня 2013 року працювала на посаді бухгалтера в ТОВ «А-Мега-Авто» в якому також працював ОСОБА_6 Починаючи з липня 2012 року відповідач почав дозволяти собі в присутності колег та сторонніх осіб принижувати її як жінку та як працівника, що супроводжувалося нецензурною лексикою. 22 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_6 виник конфлікт ініціатором якого був останній з приводу невиконання ним своїх обов'язків, під час якого відповідач принижував її честь та гідність. 22 січня 2013 року під час роботи між ними також виник конфлікт, який супроводжувався нецензурною лексикою в її бік та образами зі сторони відповідача. Оскільки конфліктна ситуація не була врегульована 24 січня 2013 року вона звільнилась з роботи. Внаслідок перенесених стресів та постійного вживання заспокійливих ліків з вини відповідача вона 30 січня 2013 року по дорозі додому знепритомніла та була доставлена в Миколаївську лікарню швидкої допомоги зі струсом мозку у зв'язку з чим перебувала на лікуванні.

Посилаючись на викладене та на те, що між діями відповідача та наслідками їй спричинена матеріальна та моральна шкода, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 2 249,21 грн., пов'язаною з витратами на лікування та 40000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 28 серпня 2014 року вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_6 вибачитись перед позивачкою за приниження честі та гідності в присутності трудового колективу ТОВ «А-Мега- Авто» залишені без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2014 року позов задоволено часткового. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 87,65 грн. матеріальної шкоди та 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 28 Конституції України передбачено право кожної людини на повагу до його гідності.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За положеннями статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З роз'яснень, які містяться в пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків та ін.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 1 липня 2011 року по 24 січня 2013 року працювала на посаді бухгалтера ТОВ «А-Мега-Авто» (а.с.226).

На вказаному підприємстві з 15 червня 2011 року на посаді менеджера працює ОСОБА_6 (а.с.208).

Як встановлено судом, саме з пояснень сторін та показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитаних в судовому засіданні, що між позивачкою та відповідачем неодноразово виникали конфлікти під час яких ОСОБА_6 висловлювався на адресу позивачки нецензурною лексикою. які принижували її гідність.

Так, 22 грудня 2012 року в офісі ТОВ «А-Мега-Авто» між позивачкою та ОСОБА_6 виник конфлікт з приводу невиконання останнім своїх трудових обов'язків, який на зауваження ОСОБА_2 почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою при цьому зловживаючи образливі слова, які принижували її гідність. За конфліктом спостерігав на той час працівник підприємства ОСОБА_7

Також 22 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 знову виник конфлікт, який супроводжувався нецензурною лайкою та образами з боку ОСОБА_6

Вказаний конфлікт відбувався в офісі ТОВ «А-Мега-Авто» під час якого були присутні працівники підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також про те, що ОСОБА_6 ображав позивачку та висловлювався нецензурною лайкою чула по телефону співробітник ОСОБА_8 з якою в саме той час розмовляла ОСОБА_2

Крім того, по справі була призначена судова комлексна психолого-психіатрична експертиза для встановлення причинного зв'язку між діями ОСОБА_6 з психічним станом ОСОБА_2 та чи завданні їй страждання, а також моральна шкода.

Вказана експертиза була проведена експертами Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 (а.с. 132-151).

Відповідно до висновку №104 від 4 березня 2014 року ОСОБА_2 30 січня 2013 року перенесла медикаментозне отруєння, струс головного мозку, перенесла посттравматичний (невротичний) стресовий розлад, причиною якого були дії ОСОБА_6

З експертизи також вбачається, що події, які відомі по справі, призвели до негативних змін в житті ОСОБА_2, зокрема: були порушені її емоційно значимі зв'язки; життєдіяльність дестабілізована біологічно (стан здоров'я), психологічно (переживання образи та приниження) та закономірно супроводжуючих цей стан руйнівних почуттів власної фізичної, особистісної та соціальної повноцінності. Пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями образи, обурення, приниженої гідності, образливої честі, переживання за своє здоров'я, була вимушена проходити стаціонарне та амбулаторне лікування. Були зачеплені поточні актуальні життєві плани, на тривалий час виникали погіршеними можливості реалізації інших видів діяльності. В зв'язку з перенесеним стресом до цього часу залишаються такі відносні характерологічні зміни, як недовірливість, підозрілість, настороженість в контактах з оточуючими, невпевненість, фіксованість на переживаннях, відчуття власної неповноцінності, які обмежують її активне соціальне функціонування як особистості.

В житті ОСОБА_2 виникли значні перешкоди можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, що зумовили негативні зміни психоемоційної та соціальної сфери існування особистості, чим були нанесені інтенсивні негативні психоемоційні переживання (моральні страждання). Психофізіологічні зміни (психосоматичні, емоційні, особистісні та соціально-психологічні) є прямими або опосередкованими наслідками спричинення моральної шкоди, як такої, тобто моральна шкода може проявлятись на різних рівнях індивідуально - психологічної структури особистості. Однозначно, що у ОСОБА_2 мають місце психофізіологічні зміни, що описані вище, які можуть перешкоджати її активному функціонуванню як особистості, та виникли в наслідок обставин, які досліджуються, що дозволяє вказати на те, що їй спричинена моральна шкода.

Відповідно до ч.3 ст. 10 , ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, встановлене свідчить про доведеність позивачкою неправомірності дій відповідача відносно неї, які виразилися в приниженні її честі та гідності, а також завдання моральної шкоди.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 було спричинена моральна шкода, яка полягає у приниженні її честі та гідності та підлягає відшкодуванню.

Разом з цим, визначаючи розмір моральної шкоди - 25 000 грн. суд не врахував майновий стан відповідача, а саме, що його щомісячна заробітна плата становить 2 000 грн. та наявність на утриманні малолітньої доньки - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.191, 208).

З урахуванням вказаних обставин, а також принципу розумності та справедливості колегія судів вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 5 000 грн.

Таким чином рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи на підставі п.2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з 25 000 грн. до 5000 грн.

Доводи апеляційної скарги про незаконність висновку експертизи, оскільки експерти, які проводили експертизу не мали повноважень на проведення даної експертизи не заслуговують на увагу. Так, згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження рішення експертно-кваліфікаційної комісії МОЗ України від 31 січня 2013 року» від 21 лютого 2013 року №30-0, експертам Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 були присвоєні відповідні кваліфікаційні класи судових експертів (а.с. 224-225).

Посилання в апеляційній скарзі на неправдивість показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є безпідставні, оскільки останні були попередженні про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384,385 КК України за завідомо неправдиві показання (а.с.69-70).

Висновки суду щодо задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди є помилковими, оскільки до них суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.

За положеннями ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В роз'ясненнях, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 з подальшими змінами передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна собі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З матеріалів справи вбачається, що з 30 січня 2013 року по 6 лютого 2013 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у Миколаївській міській лікарні швидкої допомоги з діагнозом: струс головного мозку, медикаментозне отруєння, ситуаційна реакція у зв'язку з чим отримувала лікування, що підтверджується випискою цієї лікарні (а.с. 8-10).

У вказаній виписці зазначено зі слів самої хворої про те, що вона прийняла 15 пігулок гидозепана у зв'язку зі стресовою ситуацією на роботі.

Однак, належних доказів на підтвердження того, що саме ці ліки були призначені лікарем, як заспокійливий засіб у зв'язку зі стресовою ситуацією на роботі, матеріали справи не містять.

Встановлене свідчить, про відсутність безпосереднього зв'язку між неправомірними діями відповідача, які виражалися в приниженні честі та гідності позивачки та витрат на медичне лікування.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов невірного висновку про покладення обов'язку на ОСОБА_6 щодо відшкодування матеріальної шкоди.

За таких обставин, рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн. у зв'язку з чим рішення суду в частині судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2014 року в частині задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, а в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди та судових витрат змінити.

У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: