Ухвала суду № 41839467, 03.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/10851/13-ц 03.12.2014 03.12.2014 03.12.2014

Провадження №22-ц/784/3145/14

Провадження №22-ц/784/3145/14 Головуючий суду першої інстанції - Боброва І.В.

Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

за участю відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 15 жовтня 2014 року,

ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - Банк або ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Банк пред'явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.

22 січня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №640/21-К21, відповідно до якого Банк надав позичальниці строком до 21 січня 2022 року кредит у сумі 60 000 доларів США під 13 % річних.

В цей же день для забезпечення виконання зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно якого в іпотеку Банку була передана квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує. Внаслідок цього станом на 10 вересня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 81 676,77 доларів США, що еквівалентно 652 842 грн.44 коп. яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 52 752,42 доларів США, що еквівалентно 421 650 грн. 09 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 25 225,04 доларів США, що еквівалентно 201 623 грн.73 коп., пені у сумі 3 699,32 доларів США, що еквівалентно 29 568 грн.62 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання Банку права продажу вказаної квартири з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав, а також з наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 жовтня 2014 року в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Банк подав на рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк", суд першої інстанції виходив з того, що він є безпідставним, оскільки 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року №1304-VII (далі - Закон №1304-VII).

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Однак, згідно з п.1 ч.1 Закону №1304-VII, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Цей закон відповідно до його частини 3 набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Днем опублікування даного Закону є 7 червня 2014 року (газета "Голос України" №109).

З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту №640/21-К21, відповідно до якого позичальниця отримала строком до 21 січня 2022 року кредит у сумі 60 000 доларів США під 13 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 у цей же день був укладений іпотечний договір, згідно якого в іпотеку Банку була передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 73,5 кв.м.

Пунктом 4.1 зазначеного договору Банк наділений правом звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

Додатковою угодою №3 про внесення змін до договору кредиту від 28.07.2010 року збільшена процентна ставка за договором до 15,19% річних і встановлено новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості - 21 січня 2027 року.

Відповідно до розрахунку Банку відповідачка належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 10 вересня 2013 року становить 81 676,77 доларів США, що еквівалентно 652 842 грн.44 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 52 752,42 доларів США, що еквівалентно 421 650 грн.09 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 25 225,04 доларів США, що еквівалентно 201 623 грн.73 коп., пені у сумі 3 699,32 доларів США, що еквівалентно 29 568 грн.62 коп.

Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та довідкою з адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Миколаївській області, як станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, так і зараз, відповідачка має у власності одну квартиру площею 76,4 кв.м (збільшення загальної площі відбулося за рахунок засклення балкону), а саме квартиру АДРЕСА_1, де проживає та зареєстрована з 15 березня 2012 року.

Дана квартира передана в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк».

Виходячи з наявних доказів, до суб'єктів Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» відповідачка не відноситься.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, правильно, виходячи з положень Закону №1304-VII, дійшов до висновку, що, оскільки у спірній квартирі, площа якої не перевищує 140 кв.м, постійно проживає боржник та іпотекодавець, який не має іншого житла та не дає згоди на відчуження цієї квартири, то в задоволенні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосовується лише на стадії реалізації майна під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними, так як цей закон встановлює як заборону ухвалення рішення про звернення стягнення на житлове майно, яке є предметом іпотеки, так і заборону відчуження такого майна за рішенням суду, яке було ухвалено до набрання чинності цим Законом.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не перевірив, чи не є відповідач суб'єктом відповідальності за кредитні правовідносини у розумінні Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», унаслідок чого згідно ст.6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» цей закон не буде застосовуватись бездоказово, колегія суддів вважає безпідставними, так як такі докази повинен надати саме позивач згідно вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України і, крім того, позивач не звертався до суду з клопотанням про з'ясування цих обставин чи про витребування відповідних доказів.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення районного суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді