Рішення № 41836209, 10.12.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/3439/14

303/6457/14-ц

Ряд стат звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючої-судді Морозової Н. Л.

при секретарі Ільчак Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Мукачівської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2, звернувся в суд з позовом про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом до відповідача Мукачівської міської ради.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Зазначав, що з 2005 року, тобто протягом 8-ми останніх років постійно проживав однією сім'єю з померлим ОСОБА_4, вели спільне господарство, за особисті кошти та кошти померлого здійснив його поховання. Зазначена квартира є єдиним місцем його проживання.

Крім нього, спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом немає. Інших спадкоємців та осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні немає.

Він, звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з тим, що за життя його друг померлий ОСОБА_4 не отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру, не зареєстрував його, а також відсутні документи на підставі яких він закликається до спадкоємства. При цьому посилається на те, що вказана квартира АДРЕСА_1, належала його другу ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, що стверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 10.02.1993 року, виданого на підставі Рішення Мукачівської міської ради від 27 лютого 1993 року № 20. ОСОБА_4, був єдиним родичем і спадкоємцем ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, який на день її смерті був зареєстрований та проживав разом з спадкодавицею, а відтак, фактично вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1, а відтак, відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 Однак не оформив її у встановленому законом порядку та не отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно.

Просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини та визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, квартиру АДРЕСА_1, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4.

До початку розгляду справи від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, просить позов задовольнити.

До початку розгляду справи від відповідача Мукачівської міської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги стосовно визнання права власності на спадкове майно покладаються на розсуд суду та просять справу розглядати без участі представника міської ради.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією актового запису про смерть № 286 9а.с5).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Згідно з Свідоцтвом про право власності на житло від 10.02.1993 року, виданого на підставі Рішення Мукачівської міської ради від 27 лютого 1993 року № 20, співвласника квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с 6), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

З Акту № 86 від 21.11.2014 року складеного в присутності свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 з 2005 року, вказаний акт посвідчений уповноваженою особою ТОВ «ІТВ Сервіс Плюс».

Таким чином, судом встановлено, позивач - ОСОБА_2 по день смерті постійно проживав разом із померлим ОСОБА_4 без реєстрації, вів спільне господарство та взяв на себе витрати з поховання померлого.

Спадкоємців першої черги за законом та за заповітом немає.

Згідно п.21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, які містяться в п.23 Постанови №7 від 30.08.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У відповідністю до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 256 ч. 2 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 надав докази того, що він понад п'ять років проживав однією сім'єю з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме, з 2005 року по 18.04.2013 року, цей факт має для позивача юридичне значення, необхідний позивачу для оформлення спадщини, іншим порядком підтвердити його він не має можливості, тому вимога позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлення судом факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд вважає що відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач є таким, що прийняв спадщину.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом четвертої черги спадкоємців, оскільки проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. Крім ОСОБА_2, спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом немає, інших спадкоємців та осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні немає, що підтверджується відсутністю спадкової справи.

Прийняти спадщину у порядку встановленому законом ОСОБА_2 не має можливості в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_4 в цілому на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, понад п'ять років до часу відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному об'ємі.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст. 16, 392, 1258, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.10, 60, 212-215, 234, 256-259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 який помер 18.04.2013 року, понад п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме, з 2005 року по 18.04.2013 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме: квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну

Головуючий Морозова Н. Л.