Рішення № 41831187, 01.12.2014, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/23926/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Шклярука Д.С.

при секретарі - Пугач Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Північтранс», про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою у якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» , ОСОБА_3, ПАТ «Північтранс» матеріальні збитки в розмірі 29 270,69 грн., а саме: 17 065,10 грн. - стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», 12 205,59 грн. - стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ «Північтранс». Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 06.01.2013 року в м. Дніпропетровську, по пр. Імені Газети «Правди», в районі е/о 456, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_3 автомобіля «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, що знаходився під керуванням водія ОСОБА_2, та належного позивачу автомобіля «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_2, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_4.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року по справі № 183/509/13-п.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2401/13/13 від 25.01.2013 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_2, в результаті зазначеної пригоди складає 16365,10 грн., а вартість відновлюваного ремонту становить 28570,69 грн.

За проведення зазначеного дослідження позивач сплатив 700,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована згідно полісу АВ/ 9784360 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком ПрАТ «СК «Лафорт».

На виконання вимог ст. ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» позивач письмово повідомив ПрАТ «СК «Лафорт» про настання страхового випадку, 09.01.2013 р. надав заяву на виплату страхового відшкодування та усі передбачені Законом документи для виплати страхового відшкодування.

Проте, всупереч вимогам Закону страхова компанія «Лафорт» так і не здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 16365,10 грн. - матеріального збитку та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 700,00 грн., а всього 17065,10 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, власником автомобіля БАЗ А079, н/з НОМЕР_1 є ОСОБА_3.

Позивач вважає, що різниця між вартістю відновлюваного ремонту та матеріального збитку у розмірі 12205,59 грн. підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив пред'явлену позовну заяву задовольнити у повному обсязі з урахуванням позовних вимог про стягнення шкоди і до залученого до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Північтранс», з яким у відповідача ОСОБА_2 був укладений договір про виконання робіт з перевезення пасажирів.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» в судове засідання не з'явився, страхова компанія повідомлялася належним чином про місце час судового засідання, про причини неявки суд сповіщено не було.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову у частині вимог про стягнення із нього шкоди заперечував та у його задоволенні просив відмовити в зазначеній частині позовних вимог, посилався на обставини викладені у письмових запереченнях.

Представник ПАТ «Північтранс» проти позову заперечував і у його задоволенні просив відмовити, посилався на обставини викладені у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував та посилався на обставини, викладені у своїх письмових запереченнях проти позову.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та надані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06 січня 2013 року, о 18:40 годині, в місті Дніпропетровську, на проспекті Імені Газети «Правда», в районі електроопори № 456, ОСОБА_2 керуючи належним ОСОБА_3 на праві власності і переданим в оренду ПАТ «Північтранс» автомобілем «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, при зміні напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним позивачу автомобілем «Мерседес бенц», н/з НОМЕР_2, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_4., і який рухався попереду нього в попутному із ним напрямку праворуч. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а власникам була завдана матеріальна шкода. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 10.1 ПДР України.

Постановою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/509/13-п ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що власником автомобіля «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_2, є позивач ОСОБА_1, а власником автомобіля «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, є ОСОБА_3

При цьому, в судовому засіданні також було встановлено, що автомобіль «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в оренді у ПАТ «Північтранс», яке здійснювало діяльність із перевезення пасажирів та між яким, з одного боку, і з відповідачем ОСОБА_2, з другого боку, була укладена угода про виконання певного виду робіт (виконання пасажирських перевезень) від 01.12.2012 року зі строком дії до 28 лютого 2013 року.

В момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував діяльність з перевезення пасажирів за маршрутом № 740 «Дніпропетровськ - Черкаське», про що він зазначив у судовому засіданні, та вказав у письмових запереченнях, посилався на укладений між ним та перевізником договір про виконання робіт та на те, що він керував автомобілем який був йому переданий ПАТ «Північтранс», яке мало ліцензію на та всі необхідні дозволи на здійснення пасажирських перевезень. Зазначив, що на місце ДТП прибув представник ПАТ «Північтранс» та вилучив із автобусу усі документи, в т.ч. й маршрутний лист.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що в момент ДТП, належний йому автомобіль «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, знаходився в користуванні ПАТ «Північтранс» згідно договору оренди від 22.11.2012 року на підставі тимчасового талону НОМЕР_4. Такі обставини підтверджуються довідкою ДАІ долученою до матеріалів справи у копії.

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, був забезпеченим транспортним засобом у Приватному акціонерному товариства «Страхова компанія «Лафорт» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9784360 від 29.11.2012 року (був чинний до 28.11.2013 року), франшизу встановлено у розмірі 1000,00 грн., а ліміт відповідальності страховика - 50000,00 грн.

Позивач у встановленому законом порядку та у визначений строк звернувся до ПрАТ «СК «Лафорт» із заявою про виплату страхового відшкодування, але таке виплачено йому не було.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2401/13/13 від 25.01.2013 року розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_2, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 16365,10 грн., а вартість відновлюваного ремонту становить 28570,69 грн.

В судовому засіданні також було встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2014 року у справі № 910/20063/13, постановленій в попередньому судовому засіданні в справі про банкрутство ПрАТ «СК «Лафорт», позивач ОСОБА_1 був визнаний кредитором ПрАТ «СК «Лафорт» на суму 15365,10 грн. боргу (сума матеріальної шкоди спричинена в результаті вищезазначеної ДТП з вирахуванням франшмзи - 1000,00 грн.) з віднесенням до першої черги задоволення. Не віднесено до суми боргу 1000,00 грн. франшизи та 700,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження і витрати на отримання довідки ДАІ відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як таких що не відшкодовуються страховою компанією, оскільки не є складовою фактичного розміру збитків.

Позивачем було здійснено витрати у сумі 25482,00 грн. (з урахуванням ПДВ 4247,00 грн.) на відновлювальний ремонт належного йому автомобіля «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_2, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000040301 від 04 березня 2013 року виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс», та актом прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 04 березня 2013 року. Кошти в сумі 25482,00 грн. були сплачені позивачем на користь ТОВ «Трансавтолюкс», яке здійснювало ремонтування пошкодженого автомобіля, що підтверджується квитанцією від 04 березня 2013 року.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завдання матеріальної шкоди іншій особі, з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (п. 4) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Отже, за встановлених в судовому засіданні обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Так, в судовому засіданні встановлено, що автомобіль «БАЗ А 079», н/з НОМЕР_1, на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у володінні юридичної особи ПАТ «Північтранс» (і.к. 05523553) яка здійснювала діяльність із надання послуг з пасажирських перевезень, а ОСОБА_2 виконував в той час лише функції шоферу вказаного автобуса згідно угоди на виконання певного виду робіт від 01.12.2012 року, отже він не може вважатися належним володільцем цього автобусу, а й відповідно не може нести відповідальності за шкоду перед потерпілим.

Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як видно із укладеної між ПАТ «Північтранс» та ОСОБА_2 угоди, вона має усі ознаки трудового договору у розумінні КЗпП України, та роз'яснення міністерства юстиції України від 20.12.2011 року, отже до посилань відповідача ПАТ «Північтранс» про те, що ОСОБА_2 не перебував із підприємством на той час у трудових відносинах, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає необхідним стягнути з ПАТ «Північтранс» 9116,90 грн., які складають різницю між сумою шкоди розрахованої експертом (16365,10 грн.) та реальними витратами позивача на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди (25482,00 грн.). Окрім того, підлягають відшкодуванню за рахунок ПАТ «Північтранс» витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 700,00 грн., розмір яких підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Позовні вимоги про стягнення із ПрАТ «СК «Лафорт» страхового відшкодування не підлягають задоволенню, оскільки доля таких вимог позивача вже вирішена ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2014 року у справі № 910/20063/13, постановленій в попередньому судовому засіданні в справі про банкрутство ПрАТ «СК «Лафорт» та ці позовні вимоги вирішуватимуться в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на рахунок ПАТ «Північтранс» також відносяться судові витрати по справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Північтранс» (і.к. 05523553) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9116 (дев'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 90 коп., а також 700 (сімсот) грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Північтранс» (і.к. 05523553) на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.С. Шклярук