Постанова № 41826595, 04.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 910/15411/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Яценко В.В. - за дов.

від відповідача: Хасанов А.М. - за дов.

Устьянцев Е.В. - директор

від третьої особи: Берегова Л.П. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аріс-Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014

у справі № 910/15411/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Приватного підприємства «Аріс-Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації

про стягнення 205 356 грн.

ВСТАНОВИВ:

Лісниківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Аріс-Інвест» (далі, відповідач) 205 356,00 грн. передплати та санкцій в зв'язку з простроченням виконання та невиконанням частини робіт за Договором підряду № 07/11-13 від 07.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного Договору підряду № 07/11-13 від 07.11.2013 та вимогам чинного законодавства, прострочив виконання частини робіт за даним договором, а зазначені відповідачем у акті приймання будівельні роботи фактично виконані не були та позивачем не визнаються.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Аріс-Інвест» на користь місцевого бюджету Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 153 479 (сто п'ятдесят три тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 80 коп. основної заборгованості, 17 343 (сімнадцять тисяч триста сорок три) грн. 21 коп. інфляційних, 23 789 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. пені, 10 743 (десять тисяч сімсот сорок три) грн. 59 коп. штрафу.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Аріс-Інвест» на користь Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 4 107 (чотири тисячі сто сім) грн. 12 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем було допущене прострочення виконання передплачених за Договором підряду робіт та не виконано їх в погоджений сторонами строк, а відтак, таке виконання втратило інтерес для позивача. Також, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання, судом стягнуто з відповідача інфляційні нарахування, пеню та штраф.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Аріс-Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідної до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15411/14 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає матеріальному та процесуальному законодавству України та таким, що значно порушує його законні права та охоронювані законом інтереси, а відтак підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням суду про задоволення позовних вимог, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що припинення робіт апелянтом було викликано внаслідок обставин, що не залежали від волі апелянта та не могли бути відвернуті його належними діями, а саме, внаслідок заборони та припинення будь-яких будівельних та земляних робіт на спірному будівельному майданчику внаслідок розкриття при їх проведенні об'єктів, що мають археологічне значення, а не внаслідок порушення зобов'язань за договором підряду відповідачем.

Також, скаржник наголосив на тому, що позивачем не було надано суду належних доказів про невідповідність умовам договору обсягу та якості виконаних робіт, а судом, відповідно, постановлене рішення без дослідження та визначення, які саме роботи та в якому обсязі не були прийняті позивачем.

Крім того, відповідач зазначив, що судом безпідставно було відмовлено йому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, що також призвело до прийняття незаконного рішення у справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аріс-Інвест» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аріс-Інвест» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2014.

28.10.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач у відзиві, зокрема, наголосив на тому, що про існування «обставин непереборної сили» він дізнався від відповідача лише під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, тобто, у жовтні 2014 року.

04.11.2014 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про приєднання до апеляційної скарги додаткових документів та додаткові пояснення до апеляційної скарги.

У письмових поясненнях відповідач зазначив, що Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації повідомило ПП «Аріс-Інвест» листом № 334/01-17 від 12.03.2014 про наявність на місці забудови дитячого садка давніх поховань згідно досліджень Інституту археології НАН України, проведених протягом 2010-2013 років та зазначило про необхідність негайного припинення відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельних земляних робіт для проведення подальшого археологічного дослідження, висновок якого дасть можливість визначити умови подальшого використання вказаної вище земельної ділянки. В разі порушення заборони, повідомлялося про кримінальну, адміністративну та фінансову відповідальність підрядника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ-196, пл. Лесі Українки, 1). Вирішення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів відкладено до наступного судового засідання у справі № 910/15411/14; розгляд справи відкладено на 20.11.2014.

20.11.2014 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких наголосив на тому, що роботи по договору підряду ним були припинені на підставі статті 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Також, відповідач надав суду платіжне доручення № 2 від 10.02.2014 на суму 100 000,00 грн. на підтвердження перерахування коштів з оплати матеріалів, необхідних по договору підряду.

Від позивача 20.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до відзиву, у яких він наголосив на тому, що обставини непереборної сили, на які посилається відповідач, жодним чином не заважали ПП «Аріс-Інвест» здійснити підтвердження цільового використання бюджетних коштів у строк, передбачений договором підряду.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 20.11.2014 третьої особи ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 розгляд справи було відкладено на 04.12.2014.

У судовому засіданні 04.12.2014 третя особа надала суду письмові пояснення у справі, відповідно до яких суду було повідомлено, що у результаті перевірок, проведених у селі Лісники, на території, відведеній під будівництво, було виявлено ознаки наявності культурного шару, а також місця давніх поховань. На думку третьої особи твердження позивача стосовно того, що йому не було відомо про наявність на території ділянки об'єктів культурної спадщини, пам'ятки природно-заповідного фонду є хибними та такими, що направлені на введення в оману суду та відповідача.

На переконання третьої особи, відповідач діяв, дотримуючись законодавства, і відмовився від подальшого виконання зобов'язань лише через виникнення істотних обставин, про які він не здогадувався під час укладення договору підряду. Таким чином, відповідач, на думку третьої особи, не винен в порушенні умов договору, а отже не підлягають стягненню нараховані штрафні санкції, збитки, пеня.

04.12.2014 відповідач надав суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив про те, що неповідомлення апелянтом позивача про обставини непереборної сили не є належною підставою для розірвання договору. Також, скаржник зазначив, що про обставини непереборної сили йому стало відомо ще у грудні 2013 року, а відтак твердження позивача щодо виникнення обставин лише 12.03.2014 є безпідставними. Крім того, за твердженнями відповідача, позивачем було недофінансовано виконання підрядних будівельних робіт скаржником.

04.12.2014 судом до матеріалів справи було долучено документи, додані відповідачем 04.11.2014 до клопотання про приєднання документів.

У судових засіданнях позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник третьої особи підтримав доводи, викладені ним у письмових поясненнях у справі.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї та письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 07.11.2013 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем/генпідрядником, було укладено Договір підряду № 07/11-13 (далі, Договір) (том 1, а.с. 13-18), за умовами якого генпідрядник зобов'язується у 2013 - 2014 роках виконати роботи замовникові, зазначені в документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти й оплатити роботи - Будівництво дитячого дошкільного навчального закладу на 75 місць в с. Лісники, Києво-Святошинського району Київської області.

Договір діє з моменту укладення та до 31.12.2014.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору ціна Договору становить 10 898 939,20 грн., у т.ч. ПДВ, визначається на основі кошторису як динамічна та відповідає ціні, зазначеній у пропозиції конкурсних торгів генпідрядника, визнаного переможцем торгів. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

Згідно розділу 5 Договору строк (термін) виконання робіт: листопад 2013 року - грудень 2014 року, та з урахуванням Календарного плану, що є додатком до Договору. Місце виконання робіт: Києво-Святошинський район, с. Лісники, площа родини Грушевських.

За умовами розділу 4 Договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом оплати замовником робіт, а саме:

- попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 № 1404 після підписання даного договору та складає до 30% від суми Договору, але не більше ніж 30% від суми річного обсягу робіт поточного року, і генпідрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В) про використання коштів за призначенням;

- подальша оплата замовником проводиться після пред'явлення генпідрядником рахунка на оплату робіт після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В). До рахунка додаються: Довідки форми № КБ-3 та Акти форми № КБ-2В). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги викона них робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підпи суються Генпідрядником та передаються замовнику до 18 числа поточного місяця. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.

Відповідно до пункту 6.2.1. Договору замовник має право достроково розірвати цей Договір та вимагати відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язань генпідрядником (своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим), повідомивши про це його у строк один місяць.

Згідно пункту 6.2.10. Договору заявник має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо генпідрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим.

Пунктами 7.1. - 7.4. Договору передбачена відповідальність сторін за порушення зобов'язань за Договором.

У відповідності до умов Договору позивач платіжним дорученням № 457 від 18.11.2013 (том 1, а.с. 20) перерахував відповідачу 303 901,00 грн. попередньої оплати. Відповідач протягом трьох місяців з дня надходження цих коштів, тобто не пізніше 19.02.2014, повинен був підтвердити їх використання за призначенням згідно з актом форми № КБ-2В.

Натомість, 10.02.2014 сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року № 1, № 2, № 3 (типові форми № КБ-2В) (том 1, а.с. 22-32) та довідка про вартість будівельних робіт (типової форми № КБ-3) (том 1, а.с. 21) лише на суму 150 421,20 грн.

Як зазначив позивач, після підписання сторонами згаданих вище актів № 1, № 2 та № 3 за грудень 2013 року, відповідачем було припинено виконання будівельних робіт на об'єкті.

Листом № 01-15/107/1 від 07.03.2014 (том 1, а.с. 39) позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити йому 33 765,56 грн. штрафних санкцій за порушення відповідачем умов Договору. Дана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

07.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією від № 01-15/165 (вручена згідно поштового повідомлення 09.04.2014) (том 1, а.с. 41-43), згідно якої вимагав від відповідача повернення суми невикористаної передплати зі сплатою штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань та, водночас, попередив відповідача про можливість прийняття ним рішення про відмову від Договору на підставі пункту 6.2.10. Договору.

15.04.2014 позивач листом № 01-15/191 (том 1, а.с. 44) відмовився підписувати запропоновані ТОВ «Аріс-Інвест» акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (№ КБ-2В) (том 1, а.с. 48-50) та довідку про їхню вартість за лютий 2014 року (№ КБ-3) (том 1, а.с. 47) із огляду на те, що зазначені у них будівельні роботи не були виконані, про що свідчить акт перевірки наявності бетонних блоків від 28.02.2014 (том 1, а.с. 37-38). Також, відповідача було повідомлено, що враховуючи істотність порушення виконавцем умов Договору, а саме безпідставне невиконання робіт з будівництва дитячого дошкільного навчального закладу, на підставі пункту 6.2.10. Договору, останній є розірваним з 15.04.2014 та заявлено вимогу про повернення авансу (суми здійсненої передплати) і сплату штрафних санкцій.

Вищезазначені листи також були залишені відповідачем без реагування.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення із відповідача 153 479,80 грн. основної заборгованості, 23 789,40 грн. пені, 10 743,59 грн. штрафу та 17 343,21 грн. інфляційних.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду.

Згідно частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно умов пункту 4.1. Договору генпідрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати повинен підтвердити їх використання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В) про використання коштів за призначенням.

Відповідно до пункту 4.3. Договору замовник перевіряє документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість і в разі відсутності зауважень підписує їх.

Тобто, на всю суму здійсненої позивачем на підставі платіжного доручення № 456 від 18.11.2013 передоплати у розмірі 303 901,00 грн. сторони зобов'язані були не пізніше 19.02.2014 підписати акти приймання виконаних будівельних робіт.

Втім, як уже зазначалось вище, сторонами 10.02.2014 були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року № 1, № 2, № 3 лише на суму 150 421,20 грн.

Надані відповідачем аж у квітні місяці 2014 року акти виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (№ КБ-2В) та довідка про їхню вартість за лютий 2014 року (№ КБ-3) на решту суми попередньої оплати сторонами підписані не були з огляду на невиконання зазначених у них будівельних робіт.

Належних та допустимих доказів на спростування висновків перевірки позивача щодо невідповідності фактично виконаних відповідачем робіт за лютий 2014 року тим роботам, що наведені у наданих ним актах форми № КБ-2В та довідці форми № КБ-3, скаржником суду не надано.

Надане відповідачем у суді апеляційної інстанції на підтвердження перерахування коштів з оплати за матеріали згідно Договору платіжне доручення № 2 від 10.02.2014 на суму 100 000,00 грн., не приймається судом до уваги у якості належного та допустимого доказу у справі в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу, оскільки з нього не можна встановити, які матеріали були закуплені генпідрядником та чи використовувались останні для виконання будівельних робіт, відображених в актах форми № КБ-2В та довідці форми № КБ-3 за лютий 2014 року.

Таким чином, відповідачем, в порушення умов розділу 4 Договору та вимог діючого законодавства України, не здійснено підтвердження використання решти суми здійсненої попередньої оплати у розмірі 153 479,80 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Твердження відповідача, що ним на решту коштів попередньої оплати за Договором були закуплені відповідні будівельні матеріали не підтверджується жодними наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в односторонньому порядку, без будь-якого попередження позивача були припиненні роботи згідно Договору.

Посилання відповідача на те, що припинення виконання ним робіт за Договором підряду відбулось через наявність обставин непереборної сили, що не залежали від його волі, є безпідставними, а відтак не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відносини сторін у випадку виникнення обставин непереборної сили регламентовані пунктом 8.2. Договору. Так, відповідно до цього пункту, сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом десяти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що про наявність обставин непереборної сили, а саме решток поховань на території будівельного майданчику йому стало відомо у грудні 2013 року, що підтверджується висновком начальника Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області від 20.12.2013, листом ПП «Аріс-Інвест» № 246 від 25.06.2014 та листом ГУ МВС України в Київській області № 25750 від 02.10.2014 (том 1, а.с. 125-127).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач, порушуючи умови Договору, не виконав вимоги пункту 8.2. Договору підряду щодо обов'язку повідомити позивача про виникнення вказаних обставин.

Також, на підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідачем наданий до суду апеляційної інстанції лист Управління культури, національностей та релігії Київської облдержадміністрації № 334/01-17 від 12.03.2014 (том 1, а.с. 128), яким останнє повідомило відповідача про необхідність у відповідності до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» припинити будівельні роботи для проведення подальшого археологічного дослідження.

Доказів повідомлення позивача про наявність обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання апелянтом робіт за Договором у березні 2014 року, матеріали справи теж не містять.

Водночас, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на наявність у березні 2014 року обставин, якими ПП «Аріс-Інвест» обґрунтовує неможливість виконання ним обов'язків за Договором, жодним чином не впливало на можливість відповідача до 19.02.2014 здійснити належне виконання передбаченого пунктом 4.1. Договору обов'язку генпідрядника, невиконання якого, як вбачається зі змісту позовної заяви, і стало підставою для звернення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до суду із даним позовом.

Враховуючи викладене, обставини непереборної сили, на наявність яких посилається відповідач, не заважали ПП «Аріс-Інвест здійснити підтвердження цільового використання бюджетних коштів у строк, передбачений Договором. Відтак, невиконання цього обов'язку обумовлено виключно протиправною бездіяльністю відповідача.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Зазначена норма права також закріплена сторонами у пункті 6.2.10. Договору.

Водночас, як уже зазначалося вище, відповідно до пункту 6.2.1. Договору замовник має право достроково розірвати цей Договір та вимагати відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язань генпідрядником (своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим), повідомивши про це його у строк один місяць.

Таким чином, позивач, з огляду на істотність порушення генпідрядником умов підписаного між сторонами Договору, а саме безпідставне невиконання робіт з будівництва дитячого дошкільного навчального закладу у визначені Договором строки, повідомив відповідача про відмову від Договору та його розірвання з 15.04.2014.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що порушення зобов'язань за Договором є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським та Цивільним кодексами України, іншими законами або Договором.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі робіт за державні кошти генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах: штраф - 20 %, пеня - 0,1 %, а у разі здійснення попередньої оплати генпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що види порушень та санкції застосовуються у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості робіт стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних робіт;

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення решти суми не використаної попередньої оплати у розмірі 153 479,80 грн. згідно зі статтями 525, 526, 530, 611 та 849 Цивільного кодексу України, та на підставі пунктів 6.2.10. та 7.2 Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язань за Договором, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, є підстави для застосування до відповідача встановлених договором або законом господарських санкцій у вигляді нарахування та стягнення:

- інфляційних нарахувань на суму невикористаної та неповернутої попередньої оплати на підставі пункту 7.2. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України за період з лютого 2014 року по липень 2014 року;

- пені відповідно до пункту 7.3. Договору, на підставі статей 546, 549 Цивільного кодексу України, з урахуванням статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1 % вартості прострочених робіт за кожен день прострочення за період з 19.02.2014 по 24.07.2014;

- штрафу відповідно до пункту 7.3. Договору, на підставі статей 546, 549 Цивільного кодексу України, з урахуванням статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 7 % вартості прострочених робіт.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язань за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, пені та штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та стягнення з ПП «Аріс-Інвест» 17 343,21 грн. інфляційних, 23 789,40 грн. пені та 10 743,59 грн. штрафу.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з безпідставною відмовою йому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 розгляд справи було призначено на 27.08.2014.

У зв'язку із клопотанням відповідача від 27.08.2014 про відкладення розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 розгляд справи було відкладено на 10.09.2014.

10.09.2014 відповідач у судове засідання вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав та знову заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням керівника підприємства на лікарняному, у задоволенні якого судом було відмовлено, про що зазначено у рішенні суду.

Такі дії суду першої інстанції колегія суддів вважає правомірними з огляду на наступне.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Водночас, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Також, колегія суддів наголошує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, якими відповідач не скористався, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, правомірно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства «Аріс-Інвест» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аріс-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15411/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 910/15411/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15411/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко