Рішення № 41826267, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/13968/14 05.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс»

2. Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс»

про стягнення 151 320,77 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Ряба В.В. дов. №010-01/2075 від 01.04.2014р.

Від відповідача 1 - не з'явилися

Від відповідача 2 - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан-Моторс" та Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан-Моторс" про стягнення 18 044,96 грн., крім того просили судові витрати також покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, між позивачем та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір №151109К11 від 30.04.2009, відповідно до якого надано кредит у розмірі 12 218 672,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором №151109К11 від 30.04.2009 у останнього виникла заборгованість. При цьому, з метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір поруки №151113Р4 від 07.03.2013, відповідні вимоги заявлені позивачем солідарно до обох відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 (суддя Митрохіна А.В.) порушено провадження у справі №910/13968/14 та призначено розгляд справи на 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/13968/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 08.09.2014.

08.09.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №010-05/243 від 05.09.2014 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за Кредитним договором №151109К11 від 30.04.2009 та Договором поруки №151113Р4 від 07.03.2013 у розмірі 151 320,77 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене заява позивача №010-05/243 від 05.09.2014 приймається судом, оскільки заявлена за тієюж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, крім того з первісних позовних матеріалів вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за невиконання останнім умов Кредитного договору №151109К11.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/13968/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/13968/14 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 розгляд справи відкладався на 22.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 розгляд справи відкладався на 13.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 розгляд справи №910/13968/14 відкладався до 27.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва №415-К від 16.10.2014 судді Митрохіній А.В. змінено прізвище на Яковенко.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 розгляд справи №910/13968/14 продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено судове засідання на 05.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан-Моторс" надійшли клопотання №б/н від 04.11.2014 про відкладення розгляду справи та клопотання №б/н від 04.11.2014 про розгляд справи у закритому засіданні.

Представник позивача в судове засідання 05.11.2014 з'явився, надав пояснення по справі та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви №010-05/243 від 05.09.2014 про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання 05.11.2014 не з'явилися.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти клопотання відповідача-1 про відкладення розгялду справи, стверджуючи, що відповідач-1 не виконує свої зобов'язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємної поваги до прав та охоронюваних законом інтересів позивача, навмисно затягуючи розгляд справи по суті своєю заявою про відкладення розгляду справи.

Судом клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи не задоволено, оскільки у останнього було достатньо часу для надання витребуваних документів, крім того відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений в процесуальних строках вирішення спору.

Також у судовому засіданні 05.11.2014 розглянуто клопотання відповідача-1 про розгляд справи в закритому судовому засіданні та вирішено в його задоволенні відмовити, з огляду на наступне.

Принцип гласності є конституційним принципом, який належить до основних засад судочинства, встановлених ст. 129 Конституції України.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" у текстах судових рішень, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не можуть бути розголошені відомості, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні.

Згідно з п. 19 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень адміністратор Реєстру перед оприлюдненням тексту судового рішення для загального доступу опрацьовує в порядку черговості надходження текст електронної копії судового рішення з метою запобігання ідентифікації фізичної особи і розголошенню відомостей, що не можуть бути відкриті для загального доступу. Літерне або цифрове позначення таких відомостей здійснюється окремо за кожною з таких відомостей із застосуванням кодифікатора, затвердженого держателем Реєстру. Літерне або цифрове позначення відповідає літерному або цифровому позначенню певної відомості в усіх частинах судового рішення.

Подане на розгляд суду клопотання відповідача-1 мотивоване тим, що під час розгляду справи так чи інакше судом будуть досліджуватись обставини, які відносяться до банківської таємниці.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Оцінивши доводи заявника, наведені в поданому клопотанні, суд звертає увагу на те, що відповідачем-1 не доведено, що під час розгляду даного спору буде розкрито відомості, які складають банківську таємницю, як і не надано доказів того, що будь-які відомості, які є предметом розгляду у даній справі, становлять банківську або комерційну таємницю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні задоволенню не підлягає.

Вимога щодо не розкриття відомостей щодо сторін у справі під час розміщення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень є похідною, а отже, також задоволенню не підлягає.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що приписами ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Заборони щодо публікації відомостей, що дають можливість ідентифікувати юридичну особу, вказаний Закон не містить.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі у справі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/13968/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

30.04.2009 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, Кредитор, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Богдан-Моторс" (попередня назва - Відкрите акціонерне товариство "Луцький автомобільний завод", далі - Позичальник, Відповідач-1), був укладений Кредитний договір №151109К11 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п. 3.1 якого Банк надає Позичальнику Кредит на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором.

Пунктом 3.2.1 Кредитного договору було визначено ліміт кредитної лінії у розмірі 12 218 672,00 грн., а пунктом 3.2.2 встановлений кінцевий термін погашення кредиту - 30.04.2010.

Згідно з п. 3.2.4. Кредитного договору сторони передбачили, що проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником, виходячи з встановленої Банком процентної ставки у розмірі 20% річних.

Відповідно до п. 3.5.1. Кредитного договору Позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього Договору, у Валюті Кредиту. Такі поценти за користування Кредитом нараховуються щомісяця, в останній день місяця, на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом на основі банківського року у валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число місяця (у січні та травні до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування Кредитом за попередній місяць. Проценти за користування Кредитом за останній період нарахування процентів за користування підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за Кредитом.

Відповідно до п. 3.5.3. Кредитного договору у разі порушення строку сплати процентів за користування Кредитом, зазначеного в п. 3.5.1. цього Договору, Банк переносить заборгованість за несплаченими процентами за Кредитом на рахунок прострочених Процентів за користування Кредитом.

Положеннями пункту 3.2.5. Кредитного договору сторони визначили розмір комісії за управління кредитною лінією - 0, 03% від суми кредиту (щомісяця) та комісії за зміну умов Договору - диференційовано в залежності від виду змін.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі, встановленому в п. 3.2. цього Договору. Така комісія нараховується за період нарахування комісії за управління кредитною лінією в останній банківський день місяця і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Комісія за управління кредитною лінією за останній період нарахування комісії за управління кредитною лінією підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за Кредитом.

Пунктом 7.2. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі невиконання зобов'язань згідно п.п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього Договору.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

30.10.2009 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-1, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору відповідно до п.п. 3.2.5. Кредитного договору.

14.01.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 51109К11-2, якою виклали підпункти 3.2.2, 3.2.5. пункту 3.2., п.п. 3.5.1., 4.1.1., 5.1.3.5., 5.1.3.10-5.1.3.12, п.п. 5.1.3., п.п. 8.2.2.2. Кредитного договору у новій редакції.

28.01.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-3, якою доповнили підпункт 3.2.4. пункут 3.2. Кредитного договору новим абзацом: «У І кварталі 2010 процентна ставка за Кредитом в зв'язку з невиконанням у 4 кварталі 2009 умови, передбаченної п.п. 5.1.3.7 цього Договору не підвищується».

17.02.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-4, якою виклали в новій редакції Додаток №1 до Кредитного договору "Графік надання та погашення кредиту.

24.06.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-5, якою, зокрема, внесли зміни до п. 3.2.4 та визначили процентну ставку за Кредитом у розмірі 20%, а починаючи з 05.02.2010 - ставка НБУ + 2% річних.

29.06.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-6, якою внесли зміни в п.п. 3.2.7. п. 3.2. Кредитного договору та визначили, що розмір забезпечення потриття Кредиту становить 108% від суми основного боргу за Кредитом.

01.07.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-7, якою внесли зміни до п.п. 5.1.3.11. п. 5.1. Кредитного договору.

07.07.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-8, якою виклали в новій редакції п. 3.5.1. Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 733,12 грн.

12.08.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-9, якою, зокрема, внесли зміни до Кредитного договору та визначили процентну ставку у разі виконання Позичальником умов, зазначених у п. 5.1.3.16 на період з 01.07.2010 по 07.07.2010 у розмірі 9,5% річних; на період з 08.07.2010 по 31.07.2010 - 8,5% річних Крім того, сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 733,12 грн.

21.12.2010 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-10, якою внесли зміни в до п.п. 5.1.3.18-5.1.3.19 Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300,00 грн.

30.05.2011 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-11, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300,00 грн.

21.07.2011 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-12, якою виключили п.п. 5.1.3.17 . та п.п. 6.1.9. Кредитного договору. Також сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300,00 грн.

19.09.2011 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-13, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 300,00 грн.

25.11.2011 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-14, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 733,12 грн.

19.12.2011 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-15, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін за цією Додатковою угодою комісія не стягується.

31.07.2012 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-16, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін за цією Додатковою угодою комісія не стягується.

28.09.2012 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-17, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 2 400, 00 грн.

07.11.2012 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-18, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 12 000,00 грн.

13.12.2012 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-19, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 4 800,00 грн.

29.03.2013 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-20, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 879,74 грн.

31.07.2013 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-21, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 879,74 грн.

28.11.2013 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-22, якою внесли зміни в п.п. 4.1.1.1. та визначили, що комісія за управління кредитною лінією в період з 01.11.2013 по 31.01.2014 нараховується Банком без урахування стану викоанння Позичальником умови, визначеної п.п. 5.1.3.7. Договору. Також сторони передбачили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 879,74 грн.

28.02.2014 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду №151109К11-23, якою, зокрема, встановили, що проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі: Ставка НБУ + 2% річних, якщо інше не передбачено Договором. Процентна ставка за Кредитом на період з 01.07.2013 по 30.06.2014 складає - 10,25% річних, на період з 08.06.2010 по 30.06.2010 - 9,5% річних. При цьому, сторони визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 879,74 грн.

07.03.2014 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду № 151109К11-24, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що за внесення відповідних змін Позичальник сплачує Банку плату за зміну умов Кредитного договору в сумі 879,74 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Кредитним договором, а відтак правовідносини сторін регулюються Параграфами 1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує Позивач, в результаті невиконання Публічним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Богдан-Моторс" зобов'язань за Кредитним Договором, в останнього виникла заборгованість, що станом на 01.09.2014 становить 151 320,77 грн. (з урахуванням заяви №010-05/243 від 05.09.2014 про збільшення позовних вимог).

Відповідач-1 у своїх поясненнях №б/н від 22.09.2014 посилався на скрутне матеріальне становище, у зв'язку надзвичайними подіями, які відбуваються у державі та відсутністю майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду, крім того просив суд надати розстрочку щодо стягнення з нього заборгованості шляхом здійснення щорічних рівних платежів до 31.12.2024.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальникові кредит в розмірі 12 218 672,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи меморіальним ордером №53436 від 30.04.2009.

Оскільки під час користування кредитними коштами Відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати процентів за кредитом, а також комісій, Позивач направив на його адресу вимогу про погашення боргу №195-04/1762 від 20.03.2014 якою просив погасити борг за простроченими процентами в сумі 66 790,03 грн., за простроченою комісією за управління кредитною лінією в сумі 3 665,60 грн., за простроченою комісією за зміну умов Кредитного договору в сумі 7 439,22 грн. та пеню за прострочення зобов'язань в сумі 8 376,71 грн.

24.03.2014 вказаний лист отримано Відповідачем-1 24.03.2014, що підтверджується долученим до матеріалів спраив повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315032901981.

Аналогічну вимогу Позивачем направлено Відповідачу-2, яка отримана останнім 24.03.2014 (що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315032901833.

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем, Відповідачем-1 та Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (далі - Поручитель, Відповідач-2) укладено Договір Так, як встановлено судом, в забезпечення зобов'язань Відповідача-1 перед Позивачем за Кредитним договором, сторонами разом з Відповідачем-2 було укладено Договір поруки № 151113Р4 від 07.03.2013, згідно з яким Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод № 1 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія Богдан Моторс" зобов'язалось перед Позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником умов Кредитного договору №151109К11 від 30.04.2009.

Згідно з п. 3.2. Договору поруки сторонами було визначено, що у випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників.

Відповідно до п. 7.4. Договору поруки його дія припиняється після виконання Основного зобов'язання.

При цьому, за змістом статті 1 Договору поруки Основне зобов'язання - це зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування сум кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Судом встановлено, що Відповідач-1 порушив свої зобов'язання перед Позивачем за Кредитним договором, внаслідок чого станом на 01.09.2014 утворилась наступна заборгованість: 126 529,50 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 3 665,60 грн. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 9 198,70 грн. простроченої комісії за зміну умов договору.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунком Позивача та банківською випискою з особового рахунку №20621030330252/980 від 05.06.2014, крім цього, Відповідач-1 не надав суду докази на підтвердження належного виконання вказаних зобов'язань та не спростував розрахунки Позивача.

У свою чергу, перевіривши наданий Позивачем розрахунок прострочених процентів за користування кредитом, простроченої комісії за управління кредитною лінією, а також простроченої комісії за зміну умов договору та банківську виписку з особового рахунку №20621030330252/980 від 05.06.2014, суд дійшов висновку про правильність нарахування заявлених до стягнення сум та вважає їх такими, що відповідають умовам Закону та Кредитного договору із всіма змінами.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з погашення суми кредиту, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, Позивачем нараховано Відповідачу-1 заборгованість, а саме:

- 6 047,84 грн. - пеня прострочені проценти;

- 914,71 грн. - пеня за прострочену комісію за управління кредитною лінією;

- 288,12 грн. - пеня за прострочену комісію за зміну умов договору;

- 1 596,74 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування Кредитом;

- 573,46 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Кредитного договору;

- 2 506,10 грн. - втрати від інфляції.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 7.2. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі невиконання зобов'язань згідно п.п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 Кредитного договору позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Кредитним договором вбачається, що її нарахування здійснено у розмірі, передбаченому п.п. 3.2.6. Кредитного договору, в межах шестимісячного строку, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, що передбачено умовами п. 7.2. Кредитного договору та не суперечить вимогам статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 пені у розмірі 7 250,67 грн. (6 047,84 грн. - пеня прострочені проценти; 914,71 грн. - пеня за прострочену комісію за управління кредитною лінією; 288,12 грн. - пеня за прострочену комісію за зміну умов договору) є законними, обгрунтованими доведеними Позивачем належними та допуститими доказами, а тому підлягають задоволенню в повнмоу обсязі.

Судом розглянуто вимоги про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 1 596,74 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування Кредитом; 573,46 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Кредитного договору; 2 506,10 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача-1, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування.

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" стосовно солідарного стягнення з Відповідачів пені у розмірі 7 250,67 грн., 3% річних у розмірі 2 170,20 грн. та 2 506,10 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань у спірній частині належним чином, а отже, він має сплатити Позивачу за період прострочення відповідних платежів відсотки річні як плату за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати, пеню, а також суму основного боргу за процентами і комісіями.

У свою чергу, як зазначалось вище, Відповідач-2 виступив поручителем за зобов'язаннями Відповідача-1 перед Позивачем.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦК України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що Договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання Поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін Договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

При цьому, зі змісту статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Враховуючи зазначене, а також положення Договору поруки щодо обсягу відповідальності Поручителя, Відповідачі мають перед Позивачем відповідати солідарно.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені у повному обсязі, покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан-Моторс" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, буд. 29А, код ЄДРПОУ 05808592) та Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія Богдан Моторс" (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, буд. 42, код ЄДРПОУ 21752230) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Горького, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 126 529,50 грн. - прострочених процентів за користування кредитом; 6 047,84 грн. - пені на прострочені проценти; 914,71 грн. - пені на прострочену комісію за управління кредитною лінією; 288,12 грн. - пені на прострочену комісію за зміну умов договору; 1 596,74 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом; 573,46 грн. - 3% річних, у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за внесення змін до умов Договору; 3 665,60 грн. - простроченої комісії за управління кредитною лінією; 9 198,70 грн. - простроченої комісії за зміну умов Договору; 2 506,10 грн. - інфляційних втрат та витрат по сплаті судвого збору у розмірі 3 027,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 05.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко