Ухвала суду № 41825816, 03.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15707/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача ОСОБА_2, представник відповідача Рябець В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

13.10.2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Рябець В.А. від 15 вересня 2014 року у виконавчому провадженні 42249377 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при відкритті виконавчого провадження № 42249377 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Рябець В.А. допущено грубі порушення норм чинного законодавства, а тому подальші дії у виконавчому провадженні № 42249377 є незаконними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 р. у цій справі у задоволені адміністративного суду відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено доводи, аналогічні позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 30 грудня 2013 року № 1057 про стягнення з ОСОБА_4 штрафу у розмірі 17 000 грн. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Рябець В.А. 26 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № 42249377 та запропоновано боржнику в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження добровільно виконати рішення та надати відповідні докази щодо виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Рябець В.А. від 15 вересня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно в межах суми боргу, що належить боржнику ОСОБА_4 та оголошено заборону здійснювати відчуження майна лише в межах суми боргу, ураховуючи не виконання рішення суду у наданий строк добровільно та керуючись статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606-ХІV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 606 - ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч.ч.2, 3 ст.19 Закону № 606 - ХІV).

За правилами ст. 25 Закону № 606 - ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У відповідності до ч.1 ст. 31 Закону № 606 - XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ст.27 Закону № 606 - XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до встановленого ст.52 Закону №606-XIV порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

З огляду на наведені правові норми в їх сукупності колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивачем борг не був сплачений у добровільному порядку, то арешт майна позивача одночасно в відкриттям виконавчого провадження здійснено державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України № 606 - XIV «Про виконавче провадження».

Посилання позивача щодо порушення його прав при здійсненні примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, безпідставності накладення арешту на майно боржника, оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 42249377 йому не надіслано, колегія суддів вважає помилковим, так як відповідачем на підтвердження надіслання на адресу ОСОБА_4 копії постанови від 26 лютого 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 42249377 надано копію супровідного листа від 26 лютого 2014 року № 1457/15 та копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Відповідно до ст.57 Закону №606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, наведені вище норми Закону № 606 - XIV в їх сукупності надають відповідачу право разом із відкриттям виконавчого провадження вирішити питання і про накладення арешту на майно боржника.

При цьому дії боржника в даному випадку регламентовані ч.2 ст.27 Закону № 606 - XIV, згідно якої у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянтів не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2014р.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.