Постанова № 41825761, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 811/2602/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Іванов С.І. дов від 03.11.2014

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного підприємства «Еллада»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року

у справі № 811/2602/13-а

за позовом приватного підприємства «Еллада»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.07.2013 № 0000102207,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Еллада» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 № 0000102207 про порушення п.п. 138.2, 138.4, 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 16193,00 грн., а також застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 8097,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій ПП «Еллада» з ТОВ «Альфакласс» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки реальність та правомірність вчинених правочинів підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано правомірністю висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат, оскільки у позивача, як одержувача товару, в силу положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, обов'язково мав залишитися один примірник товарно-транспортної накладної або шляховий лист, який суду не надано. Крім того, відповідно до специфікації оплата товару в розмірі 100 % вартості здійснюється до 30.03.2012 і позивачем здійснено попередню оплату товару, тому згідно п.139.1.3 п.139.1 ст.139 ПК України підприємство позбавлено права включення зазначеної вартості товару при визначенні оподатковуваного прибутку до витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняту нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що первинні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат, є в наявності та досліджені судом першої інстанції, проте, товарно-транспортні накладні підприємству не надавалось, оскільки за договором, укладеним з ТОВ «Альфакласс», поставка товару здійснюється на умовах DAP за правилами Інкотермс в редакції 2010 року, тобто «поставка в пункті», що означає, що продавець виконав своє зобов'язання, коли надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в узгоджене місце призначення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Еллада» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакласс» за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12.07.2013 №2/11-23-22-07/32265612 (а.с.8-29).

Перевіркою виявлено порушення:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року у сумі 77110 грн.

Суть виявленого порушення полягає у включені позивачем витрат на підставі неіснуючих операцій з ТОВ «Альфакласс» до складу валових витрат за травень 2012 року.

Висновок відповідач про нікчемність правочинів між позивачем та ПП ТОВ «Альфакласс» ґрунтується на фактах, викладених в акті Західної МДПІ м.Харкова Харківської обл. ДПС від 09.04.2013 № 654/22.5-21/33677280 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакласс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Валета» за грудень 2011 року - січень 2012 року, ТОВ «Івітек ТТК» за лютий 2012 року, квітень-травень 2012 року, ТОВ «Інтако» за квітень-червень 2012 року, серпень 2012 року, та їх подальшої реалізації.

Відповідачем встановлений факт відсутності реального вчинення господарських операцій ТОВ «Альфакласс» у зв'язку з тим, що зазначене товариство не знаходиться за місцезнаходженням, а також результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 №0000102207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 24290 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 16193 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 8097 грн. (а.с.30).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків відповідача.

Спірним в межах даної справи є питання правомірності віднесення до складу валових витрат ПП «Еллада» витрат з придбання товару у контрагента - ТОВ «Альфакласс», при цьому висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства, викладені в акті перевірки від 12.07.2013, повністю базуються на висновках зазначеного вище акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.04.2013.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що, виходячи з приписів п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Також згідно чинного податкового законодавства відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням не передбачає такі юридичні наслідки, як встановлення відсутності об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання, зокрема, не є підставою для визначення податкових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість з'ясуванню підлягають, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи, не заперечується сторонами, між ТОВ «Альфакласс» (Постачальник) та ПП «Еллада» (Покупець) укладено договір на виробництво і поставку обладнання № 012-12 від 27.02.2012 (а. с.31, 32).

Факт виконання договору підтверджений документами, які були предметом дослідження як в ході перевірки відповідачем, так і в суді першої інстанції, а саме: специфікація (шафи витяжні, вентилятори, столи миєчні) - а. с.33, 34, податкова накладна за травень 2012 року на суму 92529 грн. (а. с.36), платіжне доручення № 162 від 11.05.2012 про оплату позивачем товару (а. с.35).

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару, відповідно, підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Отже доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми витрат з операції поставки товару по взаємовідносинам з ТОВ «Альфакласс» задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на прибуток правомірно.

На момент вчинення правочину контрагент позивача ТОВ «Альфакласс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, використання позивачем придбаного товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем договір не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ТОВ «Альфакласс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилаючись на допущені порушення при здійсненні господарської діяльності вказаним контрагентом позивача по ланцюгу постачання, відповідач разом з тим доказів того, що предметом поставки по ланцюгу постачання були саме товари, які придбані позивачем у ТОВ «Альфакласс», не подав, з матеріалів справи наявність таких доказів не вбачається.

Тим більш, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

При цьому, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності/нікчемності правочину, використання придбаних товару та послуг у неоподатковуваних операціях.

Отриманий товар оприбуткований позивачем та використаний у власній господарській діяльності, що відповідачем не заперечується.

Стосовно позиції суду першої інстанції, що на усну ухвалу щодо витребування у позивача доказів поставки товару, доказів використання у господарській діяльності, видаткової накладної або акту прийняття товару та податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року, останнім було надано лише податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року, колегія суддів вважає таку позицію помилковою, оскільки ані відсутність доказів транспортування товару та використання у господарській діяльності, ані відсутність видаткової накладної або акту прийняття товару не були підставою для вищевказаних висновків про нереальність господарської операції позивача з ТОВ «Альфакласс», викладених в акті перевірки від 12.07.2013.

Також посилання суду першої інстанції на відсутність доказів транспортування товарів (шляхового листа або ТТН) колегія суддів вважає недостатніми для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно п.2.3 вищевказаного договору між ТОВ «Альфакласс» та ПП «Еллада» № 012-12 від 27.02.2012 доставка товару здійснюється постачальником на умовах DAP згідно Правил «Інкотермс 2010» на склад покупця за адресою: м.Кіровоград, пр.Промисловий, 14А (а. с.31).

При цьому, п.2.2 цього договору передбачено, що у вартість поставленого обладнання входить ціна на сам товар, а також доставка покупцю транспортною компанією у м.Кіровоград, пр.Промисловий, 14А (на адресу позивача).

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тим більше, що за умовами укладеного договору між позивачем та його контрагентом не виникало жодних відносин з перевезення обумовленого договором товару.

Також є помилковою позиція суду першої інстанції, що підприємство позбавлено права включення вартості товару при визначенні оподатковуваного прибутку до витрат, оскільки згідно умов специфікації (а. с.34) оплата товару в розмірі 100 % вартості здійснюється до 30.03.2012 і позивачем здійснено попередню оплату товару, чим порушено пп.139.1.3 п.139.1 ст.139 ПК України, відповідно до якої не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг.

По-перше, приписи пп.139.1.3 п.139.1 ст.139 ПК України не є підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, крім того, згідно вищевказаного платіжного доручення оплата товару підприємством здійснювалась в травні 2012 року.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача від 12.07.2013 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24 290 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еллада» задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі № 811/2602/13-а скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ) податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 № 0000102207.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко