Ухвала суду № 41825595, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 року

справа № 804/12117/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року

у справі № 804/12117/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Автотранс»

до Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013 №0002032201,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Автотранс» звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 №0002032201.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки, що в свою чергу стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ривс». Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Ривс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами та спростовує висновок відповідача щодо не передання товару ТОВ «Ривс» на адресу ТОВ «Дніпро-Автотранс».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 №0002032201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 121), в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду, винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи наявну інформацію щодо «нереальності» здійснення операцій ТОВ «Ривс» та те, що товар фактично не був переданий на адресу позивача, відповідачем правильно встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 26847,34 грн.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпро-Автотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Ривс» за серпень 2011 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складено акт №283/30/225-037618086 від 15.08.2013.

Податковий орган в ході перевірки, враховуючи наявну інформацію щодо «нереальності» здійснення операцій ТОВ «Ривс» та те, що товар фактично не був переданий на адресу позивача, дійшов висновку про порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при обсягах придбання та продажу, які є недійсними, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 26847,34 грн. у тому числі за серпень 2011 року – 26847,34 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032201 від 03.09.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на добавлену вартість на загальну суму 33509,18 грн., в тому числі за основним платежем – 26847,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6711,84 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ривс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №22/08, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця товар (супутні та запасні частини до транспортних засобів), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами. Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі цього договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу Продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки (п.3.1 договору).

Фактичне виконання договору підтверджується рахунком №2 від 22.08.2011 на загальну суму 161084,04 грн., накладною на реалізацію №2 від 22.08.2011 на загальну суму 1610184,04 грн., платіжним дорученням №92 від 07.11.2011, податковою накладною №94 від 22.08.2011 на загальну суму 161084,04 грн., в т. ч. ПДВ 26847,34 грн.

Перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем самостійно, що підтверджується товарно-транспортною накладною №01АА від 22.08.2011.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На моменту укладення та виконання означеного вище договору контрагент позивача ТОВ «Ривс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Податкова накладна, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена ТОВ «Ривс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Отже належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом та рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Факт реальності проведеної господарської операції між позивачем та ТОВ «Ривс» встановлений також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 у справі №804/11418/13-а (набрало законної сили 15.11.2013) щодо визнання протиправними дій податкового органу відносно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпро-Автотранс» та висновок щодо не передання товару ТОВ «Ривс» на адресу ТОВ «Ривс», викладені у формі акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 15.08.2013 №283/30/22/37619086.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки від 15.08.2013 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов’язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов’язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, використання придбаного позивачем товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагенту ТОВ «Ривс», вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем договір з ТОВ «Ривс» не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ТОВ «Ривс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв’язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов’язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з’ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі № 804/12117/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко