Ухвала суду № 41825128, 02.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р.Справа № 816/4481/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/4481/13-а

за позовом Приватного підприємства "Бумеранг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25 липня 2013 року позивач - Приватне підприємство "Бумеранг", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (на теперішній час - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2013 № 0002222203/754, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 203 655,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 позовні вимоги ПП "Бумеранг" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18.04.2013 №0002222203/754.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ПП "Бумеранг" залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2014 зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 справу прийнято до провадження.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Бумеранг" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18.04.2013 № 0002222203/754.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бумеранг" (ідентифікаційний код 32860683) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п. п. 5.4.1, п. 6.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, ч. 1 ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Бумеранг" (вул. Переяславська, 24, кв. 33, м. Кременчук, Полтавська область; ідентифікаційний код 32860683) 23.02.2004 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 127393) (а.с. 71 т. 4). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 20.11.2001 № 23551553 (а.с. 73 т. 4). За даними Управління статистики у м. Кременчуці до зареєстрованих видів діяльності ПП "Бумеранг" за КВЕД-2010 відносяться: оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інша професійна, наукова та технічна діяльність (а.с. 72 т. 4).

Відповідачем у термін з 29.11.2012 по 19.12.2012 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012.

За результатами проведеної перевірки Кременчуцькою ОДПІ 26.12.2012 складено акт №5772/22-209/36601387 (а.с. 27-95 т. 1), яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 3 191 528,00 грн., в тому числі за: 3 квартал 2010 року в сумі 533 315,00 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 451 384,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 1 053 856,00 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 657 231,00 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 210 001,00 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 151 703,00 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 83 408,00 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 10 751,00 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 39 879,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками даної перевірки, 11.01.2013 на ім'я начальника Кременчуцької ОДПІ подав заперечення на акт перевірки від 26.12.2012 №5772/22-209/36601387, яке 18.01.2013 було залишене без задоволення (а.с. 146-167 т. 1).

23.01.2013 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000672301/118, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 3 504 722,75 грн., у тому числі 3 191 528,00 грн. - за основним платежем та 313 194,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 22 т. 1).

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області (а.с. 168-173 т. 1), у зв'язку з чим ДПС у Полтавській області зобов'язала Кременчуцьку ОДПІ у строк до 05.04.2013 призначити та провести позапланову документальну перевірку ПП "Бумеранг" з усіх питань оскарження та донарахування.

У термін з 28.03.2013 по 03.04.2013 Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ПП "Бумеранг" за період з 01.04.2010 по 30.09.2012 з питань оскарження результатів планової виїзної документальної перевірки ПП "Бумеранг" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012 (Акт від 26.12.2012 №5772/22-209/36601387).

За результатами проведення позапланової перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 08.04.2013 №3069/222-12/32860683 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Бумеранг" за період з 01.04.2010 по 30.09.2012 з питань оскарження результатів планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012 (а.с. 177-202 т. 1), яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток всього у сумі 2 957 480,00 грн., в тому числі за: 3 квартал 2010 року в сумі 533 315,00 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 451 384,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 1 053 856,00 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 608 268,00 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 190 774,00 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 119 883,00 грн.

Рішенням ДПС у Полтавській області від 12.04.2013 №8 39/10/10.2-07 (а.с. 203-207 т. 1) з урахуванням висновків акту позапланової перевірки від 08.04.2013 №3069/222-12/32860683 було скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23.01.2013 № 0000672301/118 в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток 301 067,00 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

У зв'язку з цим Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 № 0002222203/754 (а.с. 25 т. 1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 203 655,75 грн., у тому числі 2 957 480,00 грн. - за основним платежем та 246 175,75 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПП "Бумеранг", вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 08.04.2013 № 3069/222-12/32860683, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та компетенції відповідача звернулося до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18.04.2013 № 0002222203/754, як протиправного.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.04.2013 № 0002222203/754 винесено з порушенням норм чинного законодавства України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 08.04.2013 № 3069/222-12/32860683 суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про те, що підприємством позивача не враховано дохід на загальну суму 12149541,00 грн., отриманих від ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ" на розрахунковий рахунок коштів, як суму безповоротної фінансової допомоги, та завищено витрати на загальну суму 1 073 110,00 грн. за рахунок проведеного коригування у податковому обліку витрат на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які складають собівартість реалізованих товарів.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі встановлених перевіркою фактів, що спростовують факт поставок продукції від ПП "Бумеранг" до ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ", а саме:

- відсутність у ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Промислова група ДФМ" необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів необхідних для здійснення операцій з поставки товарів;

- вилучені в ході досудового слідства документи свідчать про здійснення ТОВ "Монолітбудкомплект" в один і той же період часу кількох ремонтно-будівельних робіт або надання даним підприємством різноманітних послуг є фізично неможливим навіть за наявності у ТОВ "Монолітбудкомплект" достатньої техніки та працівників, які були у нього відсутні;

- згідно товарно-транспортних накладних при поставках вантажів від ПП "Бумеранг" до ТОВ "Промислова група ДФМ", ТОВ "Монолітбудкомплект" вантаж отримували керівники цих підприємств - ОСОБА_1, ОСОБА_2 При цьому встановлено факти коли кожен з них отримував вантаж у декількох різних місцях протягом одного робочого дня, що є фізично неможливо;

- встановлено, що ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ" не могли самі отримувати, розвантажувати та переробляти продукцію придбану у ПП "Бумеранг" (парафін, віск, гач нафтовий, петролатум) у місті Києві та місті Кременчуці, а абсолютна більшість покупців ТОВ "Промислова група ДФМ", ТОВ "Монолітбудкомплект" у відповідному періоді знаходяться в інших містах України.

Вказані факти відповідач встановив на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 № 506/22-2/34979064 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" та ТОВ "МК-75" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 (а.с. 114-122 т. 4), акту Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 №796/23-309/30661533 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" з питань правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року на підставі ст. 79 Податкового кодексу України" (а.с. 100-113 т. 4) та матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013180090000038 від 28.02.2013, порушеного за фактом ухилення службовими особами ПП "Бумеранг" від сплати податків за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

На підставі цих фактів відповідач робить висновок, що ПП "Бумеранг" не мало на меті здійснення господарських відносин з вищезазначеними контрагентами, тому отримані грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП "Бумеранг" підлягають включенню до складу його доходів.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

За змістом підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Аналогічно, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, визначено, що об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств складає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи, як зазначено в підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не відносяться до витрат.

Аналізуючи зміст викладених правових норм можливо дійти висновку, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.

Слід зазначити, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 21.01.2010 між ПП "Бумеранг" (продавець) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №04.01.10 (а.с. 25-30 т. 3), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (товар) марка, кількість та якість яких вказується в додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Пунктом 6.1 даного договору передбачено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2000. На виконання п. 1.1 договору його учасниками протягом дії основного договору укладалися додатки до договору №1 від 22.01.2010, №2, №3 від 25.01.2010, №4 від 29.01.2010, №5 від 30.01.2010, №6 від 01.02.2010, №7 від 16.08.2010,№8 від 18.08.2010, №9 від 08.09.2010, №10 від 13.09.2010, №11 від 14.09.2010, №12 від 13.09.2010, №13 від 13.09.2010, №14 від 20.09.2010, №15 від 27.09.2010, №16 від 28.09.2010, №17 від 11.10.2010, №18 від 14.10.2010, №19 від 21.10.2010, №20 від 27.10.2010, №21 від 05.11.2010, №22 від 12.11.2010, №23 від 29.11.2010, №24 від 30.12.2010, №25 від 01.02.2011, №26 від 04.02.2011, №27 від 08.02.2011, №28 від 11.02.2011, №29 від 14.02.2011, №30 від 15.02.2011, №31 від 23.02.2011, №32 від 25.02.2011, №33 від 04.03.2011, №34 від 18.03.2011, №35 від 28.03.2011, №36 від 31.03.2011, №37 від 10.05.2011, №38 від 17.05.2011, №39 від 14.06.2011, №40 від 25.06.2011, №42 від 21.09.2011 (а.с. 33-73 т. 3), якими визначено найменування та марка товару (парафін нафтовий твердий гідроочищений марки ПарК 3/1, сорт вищий, гач парафіновий гранульований або дистилятний, парафін нафтовий твердий марки П-2 харч. фас, парафін нафтовий сірниковий, парафін нафтовий твердий Т-3, кислота стеаринова Малайзія, свічна маса для свічок, петролатум фасований або наливом), одиниця виміру, фактична кількість, ціна та визначено спосіб доставки на умовах EXW.

23.09.2010 між ПП "Бумеранг" (продавець) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (покупець) укладено договір купівлі-продажу виробів зі скла за №73.09.10 (а.с. 74-79 т. 3), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю вироби зі скла (товар), номенклатура, кількість та ціна якого вказується в додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Пунктом 6.1 даного договору передбачено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2000. На виконання п. 1.1 договору його учасниками протягом дії основного договору укладалися додатки до договору №1 від 24.09.2010, №2, №3, №4 від 21.06.2011, №5 від 14.10.2011, №6 від 28.11.2011 (а.с. 81-88 т. 3), якими визначено найменування та марка товару (ємність для свічки, банка 8.01.-С57-215, вітрозахист для свічки), одиниця виміру, фактична кількість, ціна та визначено спосіб доставки на умовах EXW.

19.11.2010 між ПП "Бумеранг" (продавець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №79.11.10 (а.с. 25-30 т. 2), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (товар) марка, кількість та якість яких вказується в додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Пунктом 6.1 даного договору передбачено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2000. На виконання п. 1.1 договору його учасниками протягом дії основного договору укладалися додатки до договору №1 від 25.11.2010, №2, №3 від 08.12.2010, №4, №5 від 22.12.2010, №6, №7 від 27.12.2010, №8 від 23.12.2010, №9 від 05.01.2011, №10 від 18.01.2011, №11 від 25.01.2011, №12 від 27.01.2011, №13 від 28.01.2011, №14 від 08.02.2011, №15 від 16.02.2011, №16 від 24.02.2011, №17 від 04.03.2011, №18 від 11.03.2011, №19 від 14.03.2011, №20, №21 від 17.03.2011, №22, №23 від 23.03.2011, №24 від 29.03.2011, №25 від 26.04.2011, №26 від 11.05.2011, №27 від 17.05.2011, №28, №29 від 18.05.2011 (а.с. 32-60 т. 2), якими визначено найменування та марка товару (парафін нафтовий твердий Т-3, петролатум фасований, парафін нафтовий твердий ПарК 3/1, 4/1 гранульований фасований, парафін нафтовий твердий марки П-2, Т-3, гач дистилятний, парафін LTP64/25), одиниця виміру, фактична кількість, ціна та визначено спосіб доставки на умовах EXW.

22.03.2011 між ПП "Бумеранг" (продавець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу ДВП СТ-40 за №93.03.11 (а.с. 266-270 т. 4), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю ДВП СТ-40 (товар), формат, товщина, кількість та ціна якого вказується в додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 6.1 даного договору поставка здійснюється автомобільним транспортом у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2000. На виконання п. 1.1 договору його учасниками укладено додаток №1 від 23.03.2011 (а.с. 271 т. 4), яким зафіксовано формат та товщину товару (ДВП СТ-40 2,5 мм 2440х1220 мм), одиницю виміру, фактичну кількість, ціну та визначено спосіб доставки на умовах EXW/Київ.

23.03.2011 між ПП "Бумеранг" (продавець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу скловиробу за №94.03.11 (а.с. 1-5 т. 2), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю скловиріб 8.01-С-57-215 (товар), номенклатура, кількість та ціна якого вказується в додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 6.1 даного договору поставка здійснюється автомобільним транспортом у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2000. На виконання п. 1.1 договору його учасниками протягом дії основного договору укладалися додатки до договору №1 від 28.03.2011, №2 від 28.03.2011, №3 від 17.05.2011, №4, №5 від 17.05.2011, №6 від 23.05.2011, №7 від 06.08.2011, №8 від 17.08.2011 (а.с. 6-15 т. 2), якими визначено найменування та марка товару (банка 8.01.-С57-215, ємність для свічки, вітрозахист для свічки), одиниця виміру, фактична кількість, ціна та визначено спосіб доставки на умовах EXW.

На виконання умов вищевказаних договорів позивач видавав на ім'я вищезазначених контрагентів податкові накладні, відвантаження здійснювалося за видатковими накладними, що підтверджується також актами приймання-передачі товарів. На підставі рахунків-фактур покупцями позивача оплачено товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача-продавця, а на підставі довіреностей на право отримання ТМЦ позивач передавав товарно-матеріальні цінності уповноваженим представникам ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект".

Якість поставленого позивачем товару підтверджується відповідними сертифікатами якості, копії яких містяться в матеріалах справи.

За змістом укладених договорів спосіб доставки учасниками договору визначено на умовах EXW згідно Інкотермс в редакції 2000 року.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Інкотермс визначено, що EXW EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця). Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку підтверджувати факт перевезення вантажу саме товарно-транспортними накладними, а отже доводи податкового органу про дефектність товарно-транспортних накладних при поставках вантажів від ПП "Бумеранг" до ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект", судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання щодо фактичної доставки вантажу від продавця до покупців не має відношення до з'ясування реальності господарських операцій, які є предметом дослідження у даній справі. При цьому, судом враховано вказівки Вищого адміністративного суду України, який скасовуючи судові рішення вказав на те, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, позивачем не надано відповідних журналів обліку надходження нафтопродуктів, актів приймання товару від контрагентів, не звернув уваги на те, що позивач поставляв ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Промислова група ДМФ" товар, а не придбавав його, а відтак оформлення журналів обліку надходження нафтопродуктів та актів приймання товару від зазначених суб'єктів господарювання позивачем не здійснювалось.

З приводу посилань податкового органу на обставини, встановлені в ході перевірок ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Промислова група ДМФ", проведених податковими органами Міндоходів України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України платник податків не обтяжений обов'язком здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування валових доходів/витрат в залежність від правильності податкового обліку інших осіб. Питання формування податкового зобов'язання з податку на прибуток поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відносно посилань податкового органу на результати оперативно-розшукових заходів суд першої інстанції вірно зазначив, що обставини, з'ясовані в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Отже, отримана в ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Крім того, судом встановлено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013180090000109 (попереднє кримінальне провадження за №32013180090000038) від 27.09.2013 закрите у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ПП "Бумеранг" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу, про що надав суду листа відповідного змісту від 20.12.2013 за підписом в.о. начальника другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області (а.с. 141 т. 5).

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за договорами поставки нафтопродуктів. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Разом з цим, слід зазначити, що постановою старшого слідчого Воронюка В.А. про призначення судово-економічної експертизи по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 32013180090000038 від 28.02.2013, відносно ПП "Бумеранг" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, було призначено відповідне експертне дослідження, на вирішення якого поставлене питання щодо підтвердження нормативно та документально висновків акта від 26.12.2012 №5772/22-209/36601387, в якому зазначено виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства України, з врахуванням матеріалів кримінального провадження. Висновком судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню №32013180090000038 (а.с. 173-192 т. 4) висновки акта перевірки від 26.12.2012 №5772/22-209/36601387, які покладено відповідачем в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не підтверджено.

Крім цього, під час повторного розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано обставини придбання позивачем товарів, виробником яких він не являється, що в подальшому були реалізовані на користь ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Промислова група ДМФ".

Так, позивачем надано до матеріалів справи письмові докази на підтвердження того, що даний товар придбавався ПП "Бумеранг" як у резидентів за договорами поставок, так і в нерезидентів за імпортними контрактами, які супроводжувалися процедурою розмитнення відповідної продукції (а.с. 182-250 т. 5, а.с. 1-171 т. 6). При цьому весь придбаний товар позивач обліковував в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 206 (товар в готовому вигляді, який одразу передавався контрагентам після його фасування та пакування) (а.с. 172-240 т. 6) та в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 (товар, який перероблявся із рідкого у твердий стан, після чого передавався покупцям) (а.с. 1-31 т. 7).

Придбаний товар, який не відвантажувався на реалізацію позивач зберігав у складських приміщеннях, придатних для зберігання нафтопродуктів, що підтверджується копією договору від 01.03.2011 №89.03.11 про передачу в суборенду позивачу складського приміщення ТОВ "Українська парафінова компанія" (а.с. 257-260 т. 4) та копією договору оренди від 01.03.2011, укладеним з ФОП ОСОБА_4 (а.с. 262-264 т. 4).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами спірних правочинів первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД-2010 46.75), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД-2010 46.71), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД-2010 46.73) є одними з основних видів господарської діяльності підприємства позивача (а.с. 72 т. 4), що не суперечить змісту укладених договорів із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ".

Крім того, в ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у постачальників товар безпосередньо у власній господарській діяльності.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції господарські операції між позивачем ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ" в періоді, охопленому перевіркою, за наслідками здійснення яких позивачем сформовано валові витрати, повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено реальність поставок продукції від ПП "Бумеранг" до ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ" за вищевказаними договорами поставки, та фактичне понесення позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку, що отримані позивачем від його контрагентів - ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ", на розрахунковий рахунок кошти в сумі 12 149 541,00 грн. не можуть вважатися безповоротною фінансовою допомогою та не підлягають включенню до складу валових доходів позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток всього у сумі 2 957 480,00 грн. є неправомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 №0002222203/754 прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/4481/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2014 р.