Ухвала суду № 41825099, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2597/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» (далі - Позивач, ТОВ «Акріс ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Відповідач, ІДАБК) про: визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки нежитлового приміщення за адресою: вул. Донвар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва, та складання акту від 07.02.2014 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, протоколу від 07.02.2014 року про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності; скасування припису від 07.02.2014 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; скасування постанови від 13.02.2014 року №62/14/7/26-44/1302/02/2 та №63/14/7/26-43/1302/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2014 року адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправною та скасовано постанову від 13.02.2014 року №62/14/7/26-44-1302/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд зазначив, що постанова про накладення штрафу за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта прийнята Відповідачем без дотримання строків притягнення до відповідальності, а тому підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, правомірно провівши перевірку, дійшов до обґрунтованого висновку про невиконання Позивачем обов'язку щодо введенню в експлуатацію об'єкта, а відтак відсутність підстав для скасування припису та постанови про накладення штрафу за невиконання припису.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги фактів, встановлених в іншому судовому рішенні, яке набрало законної сили.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2014 року працівниками ІДАБК було проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва ТОВ «Акріс ЛТД» - групи приміщень №177 (в літ. «А»), м. Київ, Шевченківський район, вул. Довнар-Запольського, 16, з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також припису від 23.01.2014 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 07.02.2014 року.

У ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Акріс ЛТД» не виконані вимоги припису ІДАБК від 23.01.2014 року, а саме продовжується експлуатація самовільно збудованої нежитлової будівлі (група приміщень №177 (в літ. «А»)) на вул. Довнар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва, без прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у встановленому законодавством порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, встановлено, що замовника будівництва ТОВ «Акріс ЛТД» протягом року було піддано стягненню за порушення, передбачені абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постановою від 28.01.2014 року №37/14/1/7126-56/2801/02/2.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.02.2014 року винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому міститься вимога усунути допущені порушення шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - нежитлової будівлі (групи приміщень №177 (в літ. «А»)) на вул. Довнар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва у термін до 17.02.2014 року.

Крім того, Відповідачем 07.02.2014 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким визначено: що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абз. 2 п. 1 с. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

За результатами розгляду матеріалів справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Відповідачем 13.02.2014 року винесені постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: №62/14/7/26-44/1302/02/2 за порушення абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у розмірі 219 240,00 грн.; №63/14/7/26-43/1302/02/2 за порушення абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у розмірі 12 180,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а також Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність, по-перше, дій Відповідача при проведення перевірки та оформленні її результатів, по-друге, припису від 07.02.2014 року та постанови про накладення штрафу за невиконання припису від 23.01.2014 року. Водночас, суд зазначив, що оскільки згідно позиції Верховного Суду України експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта не може тлумачитися як триваючи правопорушення, постанова від 13.02.2014 року №62/14/7/26-44/1302/02/2 є такою, що винесення без дотримання встановленого строку для притягнення до відповідальності, а тому підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на наступне.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року №2780-ХІІ.

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Положеннями ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Положеннями ч. 5 ст. 26 Закону визначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Приписами п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно п. 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки була необхідність перевірки Відповідачем виконання Позивачем вимог припису від 23.01.2014 року. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність дій ІДАБК щодо проведення перевірки ТОВ «Акріс ЛТД» вимогам чинного законодавства.

Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції, у ході перевірки працівниками Відповідача встановлено невиконання ТОВ «Акріс ЛТД» вимог припису від 23.01.2014 року, у відтак, на думку колегії суддів, обґрунтованою є позиція Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність підстав для скасування постанови №62/14/7/26-43/1302/02/2 від 13.02.2014 року, якою накладено штраф за невиконання припису у відповідності до вимог абз. 2 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Крім іншого, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

У зв'язку з викладеним та зважаючи на те, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 04.03.2014 року у справі № 21-433а13, обов'язок введення в експлуатацію об'єкта будівництва виникає в особи з моменту набрання чинності вказаним законом, а Позивачем не вчинено дій з виконання вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування припису від 07.02.2014 року.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про необхідність скасування постанови від 13.02.2014 року №62/14/7/26-44/1302/02/2 про накладення штрафу у розмірі 219 240,00 грн. за експлуатацію не прийнятого в експлуатацію об'єкта будівництва, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно зазначив Окружний адміністративний суд м. Києва, у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі №21-433а13 викладено, що при розгляді спорів цієї категорії суди мають з'ясовувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

При цьому, Верховний Суд України зазначив, що в контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону №3038-VI зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20 листопада 2012 року №5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним, на переконання Верховного Суду України, має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Тобто, суд першої інстанції, вирішуючи спір з урахуванням обов'язкових правових позицій Верховного Суду України, діяв у відповідності вимог процесуального права.

Крім того, як вірно встановив Окружний адміністративний суд м. Києва, право власності на групу нежитлових приміщень №177 (літ. «А») по вул. Довнар-Запольського, 16 у Шевченківському районі м. Києва зареєстровано за Позивачем 02.10.2008 року на підставі рішення Господарського суду м. Києві від 11.09.2008 року у справі №30/292. Однак, право власності згідно вказаного рішення господарського суду виникло у ТОВ «Акріс ЛТД» у грудні 1997 року, у той час як у ході перевірки Відповідачем не було встановлено здійснення Позивачем будівельних робіт у вказаний період. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив з посиланням на постанову Верховного Суду України про те, що відповідальність за виконання обов'язку з введення в експлуатацію об'єкта будівництва не може бути застосована до ТОВ «Акріс ЛТД».

Крім іншого, відповідно до ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Отже, як зазначив Верховний Суд України, оскільки експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення, то строки застосування санкцій у вигляді штрафу за вказане правопорушення сплинули.

У зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування постанови від 13.02.2014 року №62/14/7/26-44/1302/02/2 про накладення штрафу за експлуатацію не прийнятого в експлуатацію об'єкта як такої, що прийнята Відповідачем без урахуванням вимог ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Акріс ЛТД» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування постанови та припису - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.