Постанова № 41825093, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8134/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Базалюк О. Ю., представника відповідача Марчук Л. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Завод Євроформат" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Завод Євроформат" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 р. № 0009342202, від 13.11.2013 р. № 0009322220, від 23.04.2014 р. № 0005602220, від 23.04.2014 р. № 0005612220, від 23.04.2014 р. № 0005592220, від 13.11.2013 р. № 0009262206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 03.09.2013 р. по 30.09.2013 р., з 01.10.2013 р. по 07.10.2013 р. та з 08.10.2013 р. по 14.10.2013 р. на підставі повідомлення від 23.08.2013 р. №5257/10/26-54-22-02, направлень від 03.09.2013 р. №621/22, №631/17, №632/17, №636/22, від 16.09.2013 р. №713/22, №712/22, від 24.09.2013 р. №744/15, №743/15 та наказів від 23.08.2013 р. №619, від 30.09.2013 р. №773, від 07.10.2013 р. №810, виданих ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до ст.20, ст.77 та ст.82 ПК України, плану-графіку проведення перевірок відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТД Завод Євроформат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складений акт від 21.10.2013 р. №603/26-54-22-02/32453930 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ТД Завод Євроформат» (код за ЄДРПОУ 32453930) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р.», в якому викладені наступні порушення:

1. пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 242 447,00 грн., в т.ч. по періодах: за ІV квартал 2010 р. - на суму 36 473,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 р. - на суму 498 510,00 грн.; за ІV квартал 2011 р. - на суму 411 533,00 грн.; за І квартал 2012 р. - на суму 257 108,00 грн.; за ІІ квартал 2012 р. - на суму 564 264,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 р. - 423 394,00 грн.; за ІV квартал 2012 р. - 33 165,00 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 689 499,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2013 р.;

2. п.198.1 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 2 058 929,00 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2011 р. - на суму 248 419,00 грн.; за вересень 2011 р. - на суму 392 277,00 грн.; за листопад 2011 р. - на суму 295 085,00 грн.; за квітень 2012 р. - на суму 398 266,00 грн.; за травень 2012 р. - на суму 279 286,00 грн.; за червень 2012 р. - на суму 6 313,00 грн.; за грудень 2012 р. - на суму 213 980,00 грн.; за січень 2013 р. - на суму 2 945,00 грн.; за травень 2013 р. - на суму 222 358,00 грн.; підлягає зменшенню сума, яка була зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 48 972,00 грн.; перевіркою підтверджене бюджетне відшкодування, відображене згідно декларації з ПДВ за січень 2012 р. на суму 2 295 482,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 р. на суму 63 078,00 грн.;

3. п.160.7 ст.160 ПК України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента, що перевірявся в розмірі 1499,28 грн.

Згідно із цим, на підставі акту перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «Р» № 0009262206 від 13.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних іноземних юридичних осіб, на загальну суму 1499,28 грн., з яких 1 499,28 грн. - за основним платежем;

- за формою «Р» № 0009302220 від 13.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 2 553 048,00 грн. (з яких 2 224 447,00 грн. - за основним платежем та 328 601,00 грн. -штрафні санкції);

- за формою «Р» № 0009322220 від 13.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 2 573 661,00 грн. (з яких 2 058 929,00 грн. - за основним платежем та 514 732,00 грн. - штрафні санкції);

- за формою «П» № 0009312220 від 13.11.2013 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 689 499,00 грн.;

- за формою «В4» № 0009342202 від 13.11.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 48 972,00 грн.;

- за формою «В1» № 0009332202 від 13.11.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з ПДВ у розмірі 63 078,00 грн., штрафні санкції - 15 777,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Головне управління Міндоходів у м. Києві рішенням від 30.01.2014 р. №1403/7/26-15-10-06-12, №949/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинних скарг» (далі - Рішення №1403) залишило без змін податкові повідомлення-рішення №0009262206, №0009322220, №0009332202 та №0009302220.

Проте, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0009342202 та зобов'язано відповідача винести нове ППР про зменшення від'ємного значення з ПДВ на 48 972,00 грн.; № 0009312220 - зобов'язано відповідача винести нове про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 689 499,00 грн.

На підставі вказаного вище рішення ГУ Міндоходів у м. Києві ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- за формою «П» №0001312202 від 11.02.2014 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 689 499,00 грн.;

- за формою «В4» №0001322220 від 11.02.2014 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 48 972,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ «ТД Завод Євроформат» звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України, під час розгляду якої рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.03.2014 р. №4168/6/99-99-10-01-15 «Про проведення додаткової перевірки» було доручену відповідачу провести документальну позапланову перевірку позивача для з'ясування обставин справи, що стали предметом оскарження.

З огляду на це, у період з 17.03.2014 р. по 28.03.2014 р. відповідачем та ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД Завод Євроформат» з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої складений акт від 04.04.2014 р. №349/26-54-22-02/32453930 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ТД Завод Євроформат» (код за ЄДРПОУ 32453930) з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 р. №0009262206, №0009302220, №0009312220, №0009322220, №0009332220, №0009342220 та рішення, прийнятого за результатами розгляду первинних скарг за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р.» (далі - Акт перевірки № 349), в якому викладені наступні порушення, а саме:

1. пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 549 011,00 грн., в т.ч. по періодах: за ІV квартал 2010 р. - на суму 36 473,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 р. - на суму 489 837,00 грн.; за ІV квартал 2011 р. - на суму 261 904,00 грн.; за І квартал 2012 р. - на суму 261 299,00 грн.; за ІІ квартал 2012 р. - на суму 124 390,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 р. - 341 943,00 грн.; за ІV квартал 2012 р. - 33 164,00 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 483 104,00 грн., в т.ч. за І-ше півріччя 2013 р.

2. п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 2 058 929,00 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2011 р. - на суму 248 419,00 грн.; за вересень 2011 р. - на суму 392 277,00 грн.; за листопад 2011 р. - на суму 295 085,00 грн.; за квітень 2012 р. - на суму 398 266,00 грн.; за травень 2012 р. - на суму 279 286,00 грн.; за червень 2012 р. - на суму 6 313,00 грн.; за грудень 2012 р. - на суму 213 980,00 грн.; за січень 2013 р. - на суму 2 945,00 грн.; за травень 2013 р. - на суму 222 358,00 грн.; п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 та п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 р. на суму 62 829,00 грн.; підлягає зменшенню сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 48 972,00 грн.; перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування, відображене згідно декларації з ПДВ за січень 2012 р. на суму 2 295 731,00 грн.;

3. п.160.7 ст.160 ПК України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента, що перевірявся в розмірі 1 499,28 грн.

На підставі зазначених висновків, Міністерством доходів та зборів України було прийняте рішення від 09.04.2014 р. № 6396/6/99-99-10-01-15 «Про результати розгляду скарг» (далі - Рішення № 6396), яким податкові повідомлення-рішення № 0009262206, № 0009322220, № 0009342202 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинних скарг, податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 р. №0001322202 - залишено без змін. Водночас, було скасовано: податкове повідомлення-рішення № 0009302220 від 13.11.2013 р. в частині визначення 675 436,00 грн. податку на прибуток та у відповідній частині штрафні санкції, податкове повідомлення-рішення № 0009312220 від 13.11.2013 р. з урахуванням Рішення № 1403, податкове повідомлення-рішення № 0001322220 від 11.02.2014 р. в частині зменшення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 206 395,00 грн. та в зазначеній частині Рішення №1403; податкове повідомлення-рішення № 0009332202 від 13.11.2013 р. в частині визначення зменшення бюджетного відшкодування на суму 249,00 грн. та у відповідній частині штрафну санкцію й Рішення №1403.

При цьому, на підставі акту перевірки та вказаного рішення, прийнятого за результатами оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «В1» № 0005592220 від 23.04.2014 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з ПДВ на 62 829,00 грн., штрафні санкції - 15 707,00 грн.;

- за формою «П» № 0005602220 від 23.04.2014 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 483 104,00 грн.;

- за формою «Р» № 0005612220 від 23.04.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 748 329,00 грн. (з яких 1 549 011,00 грн. - за основним платежем та 199 318,00 - штрафні санкції).

Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині взаємовідносин позивача з контрагентами-резидентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «ТД Завод Євроформат» здійснювало господарські операції із ТОВ «Укрпромальянс» на підставі укладених договорів поставки: Договір №01/08-зн від 01.08.2011 р., згідно із яким ТОВ «Укрпромальянс» (постачальник) зобов'язується виготовити ТОВ «ТД Завод Євроформат» (покупець) продукцію (знаки дорожні, маски для дорожніх знаків, світлоповертальна плівка з друком та без друку), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за неї вказану грошову суму відповідно до умов цього договору. Поставка продукції здійснюється партіями, кількість, номенклатура, вартість, одиниці виміру, що підлягає поставці за цим договором, визначається у специфікаціях на кожну партію. Орієнтована загальна вартість договору складає 4 800 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 000,00 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

Також в матеріалах справи наявний договір № 1711/1ш від 17.11.2011 р., згідно із яким ТОВ «Укрпромальянс» (постачальник) бере на себе зобов'язання виготовити та передати, а ТОВ «ТД Завод Євроформат» (покупець) прийняти та оплатити продукцію (металеві конструкції) в кількості і на суму, що вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник здійснює постачання продукції на умовах DDU (відповідно до правил «Інкотермс 2000») за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 17, літ. «Ю». Загальна вартість Договору складає 1 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

Відповідно до узгоджених в листопаді 2011 р. та квітні 2012 р. сторонами Договору №1711/1ш специфікацій № 1-№ 3 загальна вартість продукції становить 1 600 740,12 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно інформації, наведеної у специфікаціях, місце постачання: м. Київ, пров. Куренівський, 17 «Ю», але до перевірки не надано документу, що підтверджував би наявність складських приміщень за вказаною адресою, а також не надано документального підтвердження того, що товар транспортувався, оприбутковувався позивачем та зберігався у нього на складі.

Крім того, на адресу відповідача надійшов акт ДПІ у Печерському районі від 15.03.2013 р. № 1004/22.10/33785068 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромальянс» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання».

В матеріалах справи наявні підписані сторонами видаткові накладні до Договору №01/08-зн на загальну суму 2 847 976,67 грн. (в т.ч. ПДВ - 454 761,68 грн.) за періоди серпень-листопад 2011 р. та березень-червень, вересень 2012 р.

Також у період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. між сторонами на виконання вимог Договору №01/08-зн були підписані специфікації № 1-№ 55 на загальну суму 2 876 025,24 грн.

На виконання умов договору № 1711/1ш від 17.11.2011 р. в матеріалах справи містяться специфікації на загальну суму 1600740,12 грн. (а. с. 239-241 Д. 1), видаткові накладні на суму 1600740, 17 грн. (а. с. 242-257 Д. 1), податкові накладні.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3.2 укладених між позивачем та ТОВ «Укрпромальянс» Договорів поставки №01/08-зп, №1711/1ш розрахунки за даними договорами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Між тим, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних у період з листопада 2011 р. по березень 2012 р. поставки ТОВ «Укрпромальянс» не здійснювалась, оскільки відповідні видаткові накладні за цей період відсутні, що, в свою чергу, свідчить про порушення строків постачання.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 11.11.2011 р., 18.11.2011 р., 22.11.2011 р., 23.11.2011 р., 29.11.2011 р., 30.11.2011 р.(а. с. 115-126 Д. 2), що свідчать про передачу товару в листопаді 2011 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у випадку наявності первинних документів, що є достатніми для встановлення реальності господарської операції, порушення строків поставки товару за умовами специфікацій не є підставою вважати вплив неналежного виконання договірних умов сторонами договору на реальність здійснення господарських операцій визначальним.

Більше того, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що згідно наданих видаткових накладних, постачання ТОВ «Укрпромальянс» продукції до покупця здійснювались у червні 2012 р. та вересні 2012 р., в той час як остання специфікація до Договору № 01/08-зп була підписана між позивачем та постачальником 27.04.2012 р.

Також судом першої інстанції було зазначено, що на виконання вказаних вище договорів № 01/08-зп, № 1711/1ш, позивачем не було надано ані рахунків-фактур, ані рахунків на оплату.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що визначальним при вирішенні справи є факт оплати товару, який підтверджується копію завірених банківських виписок: від 18.02.2013 р. на суму 2552, 40 грн. (а. с. 116 Д. 5), від 27.04.2012 р. на суму 15661, 78 грн. (а. с. 137 Д. 5), від 27.04.2012 р. на суми 50060, 51 грн., 51099, 66 грн., 51099, 66 грн., 186969, 14 грн. (а. с. 138 Д. 5), від 13.04.2012 р. на суму 150000 грн. (а. с. 139 Д. 5), від 03.04.2012 р. на суму 50000 грн. (а. с. 140 Д. 5), від 23.03.2012 р. на суму 38000 грн. (а. с. 141 Д. 5), від 21.03.2012 р. на суму 27000 грн. (а. с. 142 Д. 5), від 14.03.2012 р. на суму 8000 грн. (а. с. 143 Д. 5), від 06.03.2012 р. на суму 20000 грн. (а. с. 144 Д. 5), від 02.03.2012 р. на суму 100000 грн. (а. с. 145 Д. 5), від 28.02.2012 р. на суму 17000 грн. (а. с. 146 Д. 5), від 20.02.2012 р. на суму 10700 грн. (а. с. 147 Д. 5), від 14.02.2012 р. на суму 40000 грн. (а. с. 148 Д. 5), від 13.02.2012 р. на суму 20000 грн. (а. с. 149 Д. 5), від 03.02.2012 р. на суму 10000 грн. (а. с. 150 Д. 5), від 24.01.2012 р. на суму 15000 грн. (а. с. 151 Д. 5), від 23.01.2012 р. на суми 20000 грн., 55000 грн., 55000 грн. (а. с. 152 Д. 5), від 18.01.2012 р. на сума 3000 грн. (а. с. 153 Д. 5), від 27.12.2011 р. на суму 100000 грн. (а. с. 154 Д. 5), від 26.12.2011 р. на суму 90000 грн. (а. с. 155 Д. 5), від 22.12.2011 р. на суму 4800 грн. (а. с. 156 Д. 5), від 21.12.2011 р. на суму 150000 грн. (а. с. 157 Д. 5), від 08.12.2011 р. на суму 26000 грн. (а. с. 158 Д. 5), від 07.12.2011 р. на суму 22000 грн. (а. с. 159 Д. 5), від 29.11.2011 р. на суму 50000 грн. (а. с. 160 Д. 5), від 25.11.2011 р. на суму 69000 грн. (а. с. 161 Д. 5), від 23.11.2011 р. на суму 13000 грн. (а. с. 161 Д. 5), від 21.11.2011 р. на суми 235000 грн., 280000 грн. (а. с. 163 Д. 5), від 17.11.2011 р. на суму 680000 грн. (а. с. 164 Д. 5), від 09.11.2011 р. на суму 91200 грн. (а. с. 165 Д. 5), від 03.11.2011 р. на суму 95000 грн. (а. с. 166 Д. 5), від 01.11.2011 р. на суму 10000 грн. (а. с. 167 Д. 5), від 02.08.2011 р. на суми 7615, 61 грн., 44144, 02 грн. (а. с. 168 Д. 5), від 04.08.2011 р. на суму 160000 грн. (а. с. 169 Д. 5), від 08.08.2011 р. на суму 30000 грн. (а. с. 170 Д. 5), від 09.08.2011 р. на суму 150881, 18 грн. (а. с. 171 Д. 5), від 09.08.2011 р. на суму 85000 грн. (а с. 172 Д. 5), від 09.08.2011 р. на суму 13958, 08 грн. (а. с. 173 Д. 5), від 11.08.2011 р. на суму 200000 грн. (а. с. 174 Д. 5), від 17.08.2011 р. на суму 55000 грн. (а. с. 175 Д. 5), від 26.08.2011 р. на суму 100000 грн. (а. с. 176 Д. 5), від 09.09.2011 р. на суму 100000 грн. (а. с. 177 Д. 5), від 20.09.2011 р. на суму 18969, 98 грн. (а. с. 178 Д. 5), від 26.09.2011 р. на суму 195000 грн. (а. с. 179 Д. 5), від 28.09.2011 р. на суму 20000 грн. (а. с. 180 Д. 5), від 04.10.2011 р. на суму 10000 грн. (а. с. 181 Д. 5), від 14.10.2011 р. на суму 268000 грн. (а. с. 182 Д. 5), від 18.10.2011 р. на суми 7583, 59 грн., 7940, 54 грн., 9475, 87 грн. (а. с. 183 Д. 5), від 26.10.2011 р. на суму 8000 грн. (а. с. 184 Д. 5).

Це зумовлено тим, що вартість товару чітко визначена специфікаціями, що є достатнім підтвердженням того, що позивач знав про кількісні та вартісні характеристики товару.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази реалізації товару, придбаного у ТОВ «Укрпромальянс»: ТОВ «Глобаль Дістрібьюсьон Україна», ПАТ «Південьзахідшляхбуд», ТОВ «Юнікобуд», ДП «Граніт», представництву «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджерет Анонім Шіркеті», ТОВ «Інвес Норд», представництву «Тодіні Коструціоні Дженералі С. П. А.», представництву «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті», ПАТ «Велика Круча».

Докази отримання реалізованих товарів від інших контрагентів, а також включення у зв'язку з цим сум ПДВ до подвійного оподаткування відповідачем не надані.

З приводу наявності в матеріалах справи доказів транспортування придбаного товару, колегія суддів зауважує, що згідно договірних зобов'язань позивач участі в транспортуванні не брав, а достатнім доказом з його боку поставки товару можуть бути виключно дублікати довіреностей на отримання ТМЦ, якщо вони збереглися в електронному варіанті у позивача, оскільки єдиний оригінальний екземпляр мав бути переданий постачальнику в момент отримання товару.

Також в апеляційній скарзі позивач зазначив, що незважаючи на необов'язковість ведення журналу виписаних довіреностей, апелянтом такий журнал ведеться в електронному варіанті задля доказової бази в подібних випадках.

Так апелянтом до апеляційної скарги долучено електронні витяги реєстрів виданих довіреностей по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромальянс» та ТОВ «РА Стандарт» (а. с. 195-196 Т. 2), якими підтверджується факт наміру позивача отримувати від вищевказаних конрагентів ТМЦ.

Стосовно поставки товару на адресу м. Київ, пров. Куренівський, 21 «Ю», апелянт в апеляційній скарзі зазначив про технічну помилку, яка була виявлена тільки під час судового розгляду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори, колегія суддів встановила, що всі вони носять шаблонний характер, а отже, ймовірність допущення такої помилки є досить високою.

Незважаючи на це, колегія суддів ставить під сумнів твердження позивача про випадкове допущення помилки.

Однак, дана невідповідність, на думку колегії суддів, може свідчити лише про факт поставки товару на іншу адресу, але не є доказовою базою про відсутність реальності господарських операцій.

Натомість, відповідачем долученими до матеріалів справи доказами не доведено поставку товару саме на адресу, що зазначена в договорах поставки.

Допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було підтверджено факт поставки товару за адресою з індексами « 17» та «Ю» ( згідно з договором оренди № 30/09 від 30.09.2010 р., що наявний в матеріалах справи).

Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо того, що знаки дорожні не є продукцією, яка підлягає обов'язковій сертифікації, в розумінні наказу «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» від 01.02.2005 р. № 28.

Крім того, відповідачем та судом першої інстанції не спростовано факт поставки цих же (або умовно цих же) дорожніх знаків позивачем контрагентам - замовникам без сертифікатів відповідності.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції 23.07.2014 р. був допитаний в якості свідка ОСОБА_4 - директор ТОВ «Укрпромальянс», який засвідчив, що відносини позивача з його підприємством мали реальний характер.

Докази наявності кримінального провадження щодо цієї особи в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи вищевстановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що більшість недоліків, встановлених судом першої інстанції при вирішенні спору по суті спростовується матеріалами справи, а незначна кількість встановлених недоліків на доказовість реальності господарських відносин впливу не має, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ «РА Стандарт» на підставі укладеного договору поставки № 20/03-зн від 20.03.2012 р., згідно із яким ТОВ «РА Стандарт» (постачальник) зобов'язується виготовити ТОВ «ТД Завод Євроформат» (покупець) продукцію (знаки дорожні, маски для дорожніх знаків, світлоповертальна плівка з друком та без друку), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за неї вказану грошову суму відповідно до умов цього договору. Поставка продукції здійснюється партіями, кількість, номенклатура, вартість, одиниці виміру, що підлягає поставці за цим договором, визначається у специфікаціях на кожну партію. Орієнтована загальна вартість договору складає 4 800 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 000,00 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

До договору № 20/03-зн були підписані сторонами специфікації № 1-№ 94 за період з березня 2012 р. по червень 2013 р. на загальну суму 5 866 785,75 грн.

Поряд із цим, 20.09.2012 р. між позивачем та ТОВ «РА Стандарт» укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що у зв'язку зі зміною господарських потреб специфікацію № 40 від 02.07.2012 р. на суму 88 958,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 826,47 грн.) вважати недійсною, а продукцію, поставлену за вказаною специфікацією, повернути постачальнику до 30.09.2012 р.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні до договору №20/03-зн за період серпень-грудень 2012 р. та лютий-червень 2013 р.

Також між позивачем та ТОВ «РА Стандарт» укладено договір №15/07-ш від 15.07.2012 р., згідно із яким ТОВ «РА Стандарт» (постачальник) бере на себе зобов'язання виготовити та передати, а ТОВ «ТД Завод Євроформат» (покупець) прийняти та оплатити продукцію (металеві конструкції) в кількості і на суму, що вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник здійснює постачання продукції на умовах DDU (відповідно до правил «Інкотермс 2000») за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 17, літ. «Ю». Загальна вартість договору складає 1 800 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 300 000,00 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

До договору № 15/07-ш між сторонами укладена специфікація № 1 на загальну суму 125 967,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 994,60 грн.).

На підтвердження здійснення поставки ТОВ «РА Стандарт» була надана видаткова накладна № 102 від 27.08.2012 р. на загальну суму 125 967,60 грн.

В матеріалах справи наявні копії завірених банківських виписок по взаємовідносинах з ТОВ «РА Стандарт» від 16.07.2012 р. на суму 70000 грн. (а. с. 72 Д. 5), від 04.07.2012 р. на суму 20000 грн. (а. с. 73 Д. 5), від 26.06.2012 р. на суму 2000 грн. (а. с. 74 Д. 5), від 22.06.2012 р. на суму 24000 грн., від 22.06.2012 р. на суму 54000 грн. (а. с. 75 Д. 5), від 15.06.2012 р. на суму 40000 грн. (а. с. 76 Д. 5), від 13.06.2012 р. на суму 50000 грн. (а. с. 77 Д. 5), від 11.06.2012 р. на суму 310000 грн. (а. с. 78 Д. 5), від 08.06.2012 р. на суму 100000 грн. (а. с. 79 Д. 5), від 06.06.2012 р. на суму 100000 грн. (а. с. 80 Д. 5), від 30.05.2012 р. на суму 130000 грн. (а. с. 81 Д. 5), від 24.05.2012 р. на суму 20000 грн. (а. с. 82 Д. 5), від 17.05.2012 р. на суму 72000 грн. (а. с. 83 Д. 5), від 15.05.2012 р. на суму 458000 грн. (а. с. 84 Д. 5), від 11.05.2012 р. на суму 400000 грн. (а. с. 85 Д. 5), від 08.05.2012 р. на суму 562000 грн. (а. с. 86 Д. 5), від 04.05.2012 р. на суму 30000 грн. (а. с. 87 Д. 5), від 23.04.2012 р. на суму 48000 грн. (а. с. 88 Д. 5), від 19.04.2012 р. на суму 200000 грн. (а. с. 89 Д. 5), від 18.04.2012 р. на суму 55000 грн. (а. с. 90 Д. 5), від 11.04.2012 р. на суму 120000грн. (а. с. 91 Д. 5), від 06.04.2012 р. на суму 47000 грн. (а. с. 92 Д. 5), від 26.03.2012 р. на суми 2000 грн., 54000 грн., 54000 грн., 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн. (а. с. 93 Д. 5), від 26.03.2012 р. на суми 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн., 59000 грн. (а. с. 94 Д. 5), від 26.03.2012 р. на суму 59000 грн. (а. с. 95 Д. 5), від 18.10.2012 р. на суму 10000 грн. (а. с. 96 Д. 5), від 16.10.2012 р. на суму 34000 грн. (а. с. 97 Д. 5), від 09.10.2012 р. на суму 100000 грн. (а. с. 98 Д. 5), від 28.09.2012 р. на суму 120000 грн. (а. с. 99 Д. 5), від від 21.09.2012 р. на суму 15000 грн. (а. с. 100 Д. 5), від 13.09.2012 р. на суму 150000 грн. (а. с. 101 Д. 5), від 07.09.2012 р. на суму 113967, 60 грн. (а. с. 102 Д. 5), від 17.08.2012 р. на суму 100000 грн. (а. с. 103 Д. 5), від 16.08.2012 р. на суму 12000 грн. (а. с. 104 Д. 5), від 08.08.2012 р. на суму 100000 (а. с. 105 Д. 5), від 07.08.2012 р. на суму 4 грн. (а. с. 106 Д. 5), від 27.07.2012 р. на суму 50000 грн. (а. с. 107 Д. 5), від24.07.2012 р. на суму 70000 грн. (а. с. 108 Д. 5), від17.07.2012 р. на суму 15000 грн. (а. с. 109 Д. 5), від 20.03.2013 р. на суми 37500 грн., 37500 грн. (а. с. 110 Д. 5), від 28.02.2013 р. на суму 8800 грн. (а. с. 111 Д. 5), від 06.03.2013 р. на суму 60000 (а. с. 112 Д. 5), від 13.02.2013 р. на суму 8500 грн. (а. с. 113 Д. 5), від 12.02.2013 р. на суму 2000 грн. (а. с. 114 Д. 5), від 24.12.2012 р. на суму 5000 грн. (а. с. 115 Д. 5), від 18.02.2013 р. на суму 357447, 60 грн. (а. с. 116 Д. 5), від 31.01.2013 р. на суму 20000 грн. (а. с. 117 Д. 5), від 28.11.2012 р. на суму 15000 грн. (а. с. 118 Д. 5), від 15.11.2012 р. на суму 10000 грн. (а. с. Д. 5), від 08.11.2012 р. на суму 15000 грн. (а. с. 120 Д. 5), від 26.10.2012 р. на суму 50000 грн. (а. с. 121 Д. 5), від 25.10.2012 р. на суму 4, 69 грн. (а. с. 122 Д. 5), від 22.10.2012 р. на суму 3000 грн. (а. с. 123 Д. 5), від 20.06.2013 р. на суму 15000 грн. (а. с. 124 Д. 5), від 19.06.2013 р. на суму 50000 грн. (а. с. 125 Д. 5), від 15.05.2013 р. на суму 95000 грн. (а. с. 126 Д. 5), від 30.04.2013 р. на суму 25000 грн. (а. с. 127 Д. 5), від 29.04.2013 р. на суми 9329,57 грн., 9895, 04 грн., 50774, 59 грн. (а. с. 128 Д. 5), від 26.04.2013 р. на суму 3000 грн. ( а. с. 129 Д. 5), від 25.04.2013 р. на суму 40000 грн. (а. с. 130 Д. 5), від 22.04.2013 р. на суму 10000 грн. (а. с. 131 Д. 5), від 19.04.2013 р. на суму 2 грн. (а. с. 132 Д. 5), від 17.04.2013 р. на суму 13000 грн. (а. с. 133 Д. 5), від 05.04.2013 р. на суму 3000 грн. (а. с. 134 Д. 5), від 27.03.2013 р. на суму 9500 грн. (а. с. 135 Д. 5).

Наявність вказаних копій банківських виписок як і в попередньому випадку спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність надання рахунків - фактур на підтвердження реальності господарських операцій.

Директором зазначеного контрагента є ОСОБА_12, що була допитана в судових засіданнях при розгляді справи в суді першої інстанції в якості свідка.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що за поясненнями свідка ОСОБА_12 (директор) поставки від ТОВ «РА Стандарт» до позивача здійснювались у термін 2-3 дні з часу підписання специфікацій, що не відповідає обставинам справи, а також з того, що в судовому засіданні ОСОБА_12 підтвердила факт видачі позивачу ТМЦ, проте, вказавши при цьому, що видавала товар не вона, а якась інша особа.

Колегія суддів зауважує, що тим же директором ТОВ «РА Стандарт» в судовому засіданні суду першої інстанції наголошувалось на тому, що штат товариства є достатнім для проведення операцій, що є предметом спору.

Колегія суддів зауважує, що виходячи з засад розумності, за умови значного штату, директор товариства підписує первинні документи, але може собі дозволити не займатися безпосередньою видачею габаритних предметів, що також пояснює незнання директора ТОВ «РА Стандарт» про дати фактичних поставок товару.

Крім того, судом першої інстанції будо прийнято в якості належних доводи позивача та свідків на спростування висновків податкового органу про те, що у зв'язку із місцезнаходженням ТОВ «Укрпромальянс», ТОВ «РА Стандарт» та ТОВ «ТД Завод Євроформат» на одній виробничій площадці за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 21, здійснення транспортування від контрагентів-постачальників до ТОВ «ТД Завод Євроформат» відбувалось тачками, візками та роклами, а тому товарно-транспортні накладні не укладались. Також, з огляду на наявні в матеріалах справи заявки Позивача до перевізників ТОВ «AMVI Транс» та ФОП ОСОБА_13 видом упаковки є піддони.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Романов, Інк» укладено договір субсубпідряду №01/10-п від 01.10.2010 р., згідно із яким ТОВ «Романов, Інк» (субсубпідрядник) зобов'язується за завданням ТОВ «ТД Завод Євроформат» (субпідрядник) виконати встановлені цим договором роботи (виконання робіт по встановленню оцинкованих елементів дорожнього бар'єрного огородження на металевих стійках групи 11-ДО-2 та групи 11-ДД-2), а субпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Загальний обсяг робіт становить: по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДО-2 складає 30 км; по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДД-2 складає 10 км. Загальна вартість робіт за даним Договором становить 1 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 225 000,00 грн.).

Разом із тим, 20.12.2010 р. між сторонами була укладена додаткова угода до Договору №01/10-п, в якій вони домовились, що обсяг робіт, який залишився для виконання за даним договором, складає: по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДО-2 - 19,199 км; по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДД-2 - 10 км. Загальна вартість робіт становить 1 787 985,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 297 997,50 грн.).

На підтвердження виконання вимог укладеного Договору №01/10-п позивачем надані акти прийому-передачі майна за липень-вересень 2011 р., на підставі яких ТОВ «ТД Завод Євроформат» передало ТОВ «Романов, Інк» матеріали для виконання робіт на суму 22 471 778,86 грн.

Водночас, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, як доказ доставки позивачем матеріалів до об'єкту виконання робіт.

Крім того, на виконання умов Договору №01/10-п сторонами були підписані акти виконання робіт по монтажу бар'єрної огорожі автодороги Київ-Чоп разом із додатками за період липень-вересень 2011 р.

Також в матеріалах справи наявні звіти ТОВ «Романов, Інк» про використання матеріалів субпідрядника.

На підтвердження здійснення сплати ТОВ «ТД Завод Євроформат» за господарських операцій за укладеними правочинами позивачем надані банківські виписки за період вересень 2011 р. - липень 2012 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження виконання вимог Договору №01/10-п не було надано будь-яких завдань та замовлень, як і не було надано рахунків-фактур, виписаних Субсубпідрядником на підставі погоджених письмових замовлень на кожний етап робіт, для здійснення Підрядником оплати, а також не довдено звітування контрагента перед позивачем на кожному етапі роботи.

Незважаючи на це, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, прийняті позивачем за підписом ОСОБА_10 (а. с. 9-13, 15-21, 23-32,34-36, 38-43, 45-52, 54-57 Д. 5), а також звіти про використання матеріалів субпідрядника (а. с. 14, 22, 33, 37, 44, 53, 58-63 Д. 5), що на думку колегії суддів, повністю підтверджує контроль з боку позивача за ходом виконання робіт.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_10 про те, що уповноваженою особою позивача, яка контролювала та приймала роботи від ТОВ «Романов, Інк», був менеджер - гр. ОСОБА_14.

Підписування актів приймання-здачі робіт самим директором ТОВ «ТД Завод Євроформат» свідчать лише про дотримання діючого законодавства позивачем стосовно підписання уповоноваженою особою суб'єкта господарювання - директором документів від імені сторони договору, в той час як контроль за процесом роботи може здійснювати будь - яка особа, уповноважена товариством.

Також відповідно до Договору № 01/10-п забезпечення доставки матеріалів до місця виконання робіт покладено на позивача.

Матеріали транспортувалися до: вул. Фінальна, 1-Є, м. Запоріжжя та в м. Сарни.

Відповідно до договору позивача з ТОВ «Омега Плюс» від 04.01.2011 р. № 0104/11 (а. с. 225 Т. 2) останній бере на себе зобов'язання перед позивачем з розміщення та складування вантажу позивача на власній території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Є.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір між позивачем та ТОВ «Завод Металевих Виробів» від 24.02.2010 р. № 24-02/10 про надання послуг щодо зберігання майна позивача за адресою: Рівненська обл.., м. Сарни, вул. 17 вересня, 21 (а. с. 243-244 Т. 2).

Так відповідачем встановлено що сума договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Романов, Інк» склала 1 264 575,00 грн. (без ПДВ).

Колегією суддів встановлено, що згідно податкових накладних, наявних в матеріалах справи, ця сума разом з ПДВ становить 1517490, 00 грн. (а. с. 65-71 Д. 5).

Судом першої інстанції вказано в мотивувальній частині рішення про ненадання позивачем доказів оплати на користь зазначеного контрагента цих коштів.

Натомість, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що в періоді серпень-вересень 2011 року грошових розрахунків між позивачем та даним контрагентом не існувало взагалі, оскільки розрахунки було здійснено шляхом зарахування однорідних грошових вимог у відповідності до угоди про зарахування однорідних грошових вимог від 05.03.2013 р., так як у контрагента позивача на момент виконання робіт перед позивачем існували грошові зобов'язання (а. с. 156-157 Т. 2).

Згідно зазначеної угоди, позивач є кредитором по відношенню до контрагента на підставі договорів від 12.08.2010 р. № 12/08 на суму 99092, 96 грн., від 04.08.2011 р. № 04/08 на суму 1075213, 81 грн. Загальна сума боргу становить 1174306, 77 грн.

Вказані обставини відповідачем в розумінні ст. 71 КАС України не спростовано.

Також в угоді зазначено, що за договором підряду № 01/10-п від 26.10.2010 р. контрагент позивача виступає по відношенню до нього кредитором на суму 951053, 00 грн.

Ця сума списана за взаємною згодою позивача та контрагента, решта суми боргу у позивача перед контрагентом становила 566437, 00 грн.

Так на рахунок контрагента позивачем були перераховані кошти згідно копій завірених банківських виписок: від 08.05.2012 р. на суму 200000 грн. (а. с. 86 Д. 5), від 06.04.2012 р. на суму 20000 грн. (а. с. 92 Д. 5), від 09.10.2012 р. на суму 70000 грн. (а. с. 98 Д. 5), від 13.09.2012 р. на суму 50000 грн. (а. с. 101 Д. 5), від 17.08.2012 р. на суму 30000 грн. (а. с. 103 Д. 5), від 26.10.2012 р. на суму 50000 грн. (а. с. 121 Д. 5), від 28.02.2012 р. на суму 200000 грн. (а. с. 146 Д. 5).

Загальна сума перерахованих коштів становить 620000 грн., тобто є достатньою для покриття боргу позивача перед контрагентом.

Сума перерахованих коштів, що перевищує заборгованість, колегією суддів не досліджується, оскільки судом апеляційної інстанції перевіряються докази в межах позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у повній мірі підтверджено реальність господарських відносин з ТОВ «Романов, Інк», а тому податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

В той же час, під час проведення перевірок позивача податковим органом також встановлено, що за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р. ТОВ «ТД Завод Євроформат» здійснювало виплати доходу (а саме доходи від реклами) нерезиденту джерелом походження з України.

Між ТОВ «ТД Завод Євроформат» (замовник) та ООО «Интрансдорнаука» (Росія) (виконавець) укладено договір № 240811 від 24.08.2011 р. на надання рекламних послуг - купівлю рекламної площі в журналі «Дороги СНГ» на розміщення рекламних товарів, робіт та послуг Позивача.

У перевіряємий період на виконання вимог укладеного договору, позивачем було здійснено виплату доходу нерезиденту на загальну суму 30 000,00 рос.руб. (еквівалент 7 496,40 грн.).

При цьому, перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2013 р. податковим органом встановлено його заниження на 1 499,40 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.160.7 ст.160 ПК України резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок.

Поряд із цим, п.103.9 ст.139 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

Проте, у зв'язку із неподанням ТОВ «ТД Завод Євроформат» «Розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток пн. до декларації) по виплаченим доходам нерезиденту за 2-4 кв. 2011 р., відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку з доходу нерезидента за перевіряємий період.

В той же час, на спростування встановлених перевіркою висновків, позивачем не було надано доказів, які б свідчили про факт подання до податкового органу звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби, тому колегія суддів погоджується із викладеними доводами податкового органу в актах перевірок № 603 та № 349 щодо заниження податку з доходу нерезидента у розмірі 1 499,28 грн.

Як вбачається з процитованих норм, ПК України не конкретизує місце розповсюдження реклами: в межах України чи за її межами.

В листі ДПС України від 07.11.2011 р. № 5424/7/15-1217 надано роз'яснення, що для застосування цієї норми необхідно виконання водночас двох умов: виплата від резидента повинна здійснюватись безпосередньо нерезиденту і ця виплата повинна бути за виробництво та/або розповсюдження реклами саме про такого резидента.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток - резидент здійснює в Україні оплату резиденту (в даному випадку рекламному агентству) послуг за виробництво та/або розповсюдження реклами про свою діяльність за межами України, то до таких виплат платника податку норми п. 160.7 ст. 160 Кодексу не застосовуються.

Якщо резидент - рекламне агентство, який здійснює виробництво та/або розповсюдження реклами про іншого платника податків - резидента залучає нерезидентів для виробництва та/або розповсюдження реклами за межами території про іншого платника податків на основі укладених зовнішньоекономічних договорів з таким нерезидентом, то норма п. 160.7 ст. 160 Кодексу не розповсюджується.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 р. № 0009262206.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Завод Євроформат" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Завод Євроформат" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 р. в частині відмови у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 р. № 0009342202, від 13.11.2013 р. № 0009322220, від 23.04.2014 р. № 0005602220, від 23.04.2014 р. № 0005612220, від 23.04.2014 р. № 0005592220 скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Завод Євроформат" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 13.11.2013 р. № 0009342202, від 13.11.2013 р. № 0009322220, від 23.04.2014 р. № 0005602220, від 23.04.2014 р. № 0005612220, від 23.04.2014 р. № 0005592220.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 р. залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Завод Євроформат" (ЄДРПОУ 32453930) судовий збір у розмірі 2923, 50 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 50 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови виготовлено 09.12.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.