Постанова № 41825050, 26.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 927/1469/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.11.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року

у справі № 927/1469/14 (суддя - Фетисова І.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський

авіаційний сільськогосподарський комплекс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

про стягнення 97 121,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року по справі № 927/1469/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» про стягнення 97 121,64 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» 75 038,40 грн. основної заборгованості, 2 553,36 грн. 3% річних, 9 529,88 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. штрафу та 1 943,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.10.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року по справі № 927/1469/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року у справі № 927/1469/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» у судовому засіданні 26.11.2014 року надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник ТОВ «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» у судове засідання суду апеляційної інстанції 26.11.2014 року не з'явились. Про час та місце розгляду даної справи скаржник був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки свого представник, скаржник не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Агрікор Холдинг» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників скаржника, що не з'явились, у судовому засіданні 26.11.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

12 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» (виконавець за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 008/АБР на авіаційно - біологічні роботи (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по розселенню трихограми.

Умовами п.п. 1.2, 5.1 договору сторонами визначено, що види, обсяги та строки робіт визначаються сторонами в технічному завданні на кожен вид робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Вартість робіт, додаткових витрат виконавця, що пов'язані з проведення розселення трихограми, а також форма визначаються в протоколі узгодження договірної ціни.

Зокрема, протоколом № 1 узгодження договірної ціни до технічного завдання № 1 на авіаційно - біологічні роботи від 12.07.13 р. встановлена ціна за 1 Га в розмірі 44,00 грн. У відповідності до технічних завдань № 1 від 13.07.13 р., № 2 від 15.07.13 р., б/н від 18.07.13 р. та від 20.07.13 р., сторонами узгоджені строки виконання робіт, а саме з 13.07.13 р. по 20.07.13 р., а також вид робіт - внесення трихограми та відповідні площі обробки сільгоспкультури кукурудзи.

У відповідності до п.4.1 договору акт приймання - здачі виконаних робіт по розселенню трихограми складається та підписується в двостороньому порядку на підставі візуального спостерігання за якістю розселення трихограми під час робіт, огляду трихограмниць на наявність в них залишків трихограм після закінчення робіт по розселенню трихограм.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору актом приймання - здачі робіт визначається фактично виконаний обсяг робіт, вартість виконаних робіт та строки їх остаточної оплати. Строк виставлення та підписання акту приймання - здачі: в день закінчення виконання розселення трихограми.

Згідно п. 5.2 договору до початку робіт замовник за погодженням із виконавцем здійснює передплату в наступному порядку: трихограми - за 5 робочих днів в розмірі 100% вартості обсягу, що планується внести; роботи із розселення - за 3 робочих дні в розмірі 50% вартості обсягу робіт, що планується, а також 100% вартості прибуття повітряних суден в район робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За умовами п.9.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного договору, у відповідності до вказаних технічних завдань на виконання авіаційно - біологічних робіт, в період з 13.07.13 р. по 20.07.13 р. ним було надано відповідачу послуги із виконання робіт по внесенню трихограми на загальну суму 546638,40 грн., що підтверджується відповідними актами прийомки - передачі виконаних робіт за договором: від 16.07.13 р. на суму 120692,00 грн., від 17.07.13 р. 125866,40 грн., від 18.07.13 р. на суму 168594,80 грн., від 19.07.13 р. на суму 97002,40 грн. та від 20.07.13 р. на суму 34482,80 грн. Вказані акти підписані уповноваженим представником відповідача, а саме директором ТОВ «Агрікор Холдинг» Москальчуком С.О., та засвідчені відбитками печатки товариства.

Відповідач в обумовлений договором строк оплату за виконані авіаційно - біологічні роботи здійснив лише частково, сплативши 471600,00 грн., в т.ч. 281600,00 грн. платіжним дорученням № 2596 від 17.07.13 р. та 190000,00 грн. платіжним дорученням № 4242 від 05.11.13 р., що в свою чергу додатково підтверджує факт прийняття виконаних авіаційно - хімічних робіт у вищезазначених обсягах та за вказаною ціною відповідачем. Залишок неоплачених робіт складає 75038,40 грн.

Так, ТОВ «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Агрікор Холдинг» про стягнення 97121,64 грн., а саме 75038,40 грн. основного боргу, 2553,36 грн. процентів річних, 9529,8 грн. інфляційних втрат та 10000,00 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № 008/АБР на авіаційно-біологічні роботи від 12.07.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних за договором робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 75038,40 грн., за наявності якої позивачем нараховано 2553,36 грн. процентів річних, 9529,88 грн. інфляційних втрат та 10000,00 грн. штрафу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року по справі № 927/1469/14 позов ТОВ «Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс» до ТОВ «Агрікор Холдинг» про стягнення 97 121,64 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 75 038,40 грн. основної заборгованості, 2 553,36 грн. 3% річних, 9 529,88 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. штрафу та 1 943,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином. Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно вказав суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у відповідності до п. 5.2 договору сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг.

Проте, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач у передбачені договором строк доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та перевірено судом апеляційної інстанції, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було надано відповідачу послуги із виконання робіт по внесенню трихограми на загальну суму 546638,40 грн., що підтверджується відповідними актами прийомки - передачі виконаних робіт за договором: від 16.07.13 р. на суму 120692,00 грн., від 17.07.13 р. 125866,40 грн., від 18.07.13 р. на суму 168594,80 грн., від 19.07.13 р. на суму 97002,40 грн. та від 20.07.13 р. на суму 34482,80 грн. які підписані зі сторони відповідача, директором ТОВ «Агрікор Холдинг» Москальчуком С.О., та засвідчені відбитками печатки товариства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в обумовлений договором строк оплату за виконані авіаційно - біологічні роботи здійснив лише частково, сплативши 471600,00 грн., в т.ч. 281600,00 грн. платіжним дорученням № 2596 від 17.07.13 р. та 190000,00 грн. платіжним дорученням № 4242 від 05.11.13 р., що в свою чергу додатково підтверджує факт прийняття виконаних авіаційно - хімічних робіт у вищезазначених обсягах та за вказаною ціною відповідачем. Залишок неоплачених робіт складає 75038,40 грн.

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано суду доказів пред'явлення претензій позивачу щодо якості, обсягів, а також термінів виконаних робіт. Тобто, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов договору з боку відповідача відсутні.

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги відсутність доказів наявності письмових зауважень щодо якості, обсягів та термінів надання послуг позивачем, та відсутність заперечень щодо актів прийомки - передачі виконаних робіт від 16.07.13 р., 17.07.13 р., 18.07.13 р., 19.07.13 р. та 20.07.13 р., погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вказані акти прийомки - передачі виконаних робіт є такими, що підлягають оплаті, а факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 75038,40 грн. доведеним. А отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10000 грн. у відповідності до п.5.3 договору, 2 553,36 грн. 3% річних та 9 529,88 грн. інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 008/АБР від 12.07.2013 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Як вбачається з пункту 5.3 договору у разі порушення замовником строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення та штраф 10000,00 грн.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, штрафу, передбаченого п. 5.3 договору.

Відповідно до п.2.1 Постанови № 14 застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Так, враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, та у зв'язку з простроченням відповідачем строків виконання зобов'язання щодо сплати боргу за виконані роботи у строк, визначений умовами договору, судова колегія апеляційного господарського суду, вважає, що позивачем на підставі п. 5.3 договору правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення 10000,00 грн. штрафу та вірно стягнуто судом.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судова колегія апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2553,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9529,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив норми процесуального права при розгляді даної справи та розглянув справу за відсутності представника відповідача судова колегія апеляційного господарського суду вважає необгрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, про дату, час і місце проведення судового засідання 25.09.2014 року судом першої інстанції, відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603334932. Крім того, 25.09.2014 року було відкладено розгляд справи на 14.10.2014 року, ухвала суду направлена відповідачу. Крім того, відповідачу повідомлено про обов'язковість виконання п.4 ухвали від 15.09.2014 року. Вказана ухвала суду отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603256656.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату від відповідача не надходило. Тобто, відповідач не скористався наданими йому статтею 22 ГПК України процесуальними правами. Більш того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що місцевий господарський суд в ухвалі від 15.09.2014року попередив сторони про можливість розгляду справи відповідно до положень статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними у ній матеріалами справи з правильним застосуванням норм процесуального права та прийняв вірне рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року у справі № 927/1469/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2014 року у справі № 927/1469/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1469/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 01.12.2014 року