Постанова № 41825041, 09.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 916/2669/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Шитря О.М.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області

від 08 жовтня 2014 року

у справі № 916/2669/13

за позовом: Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання повернути нерухоме майно та стягнення 70 232,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача за актом приймання - передачі повернути позивачеві нежитлові приміщення загальною площею 640,8 кв.м., розташовані в АДРЕСА_1, які були надані в оренду за договором від 16.06.2011р., а також про стягнення 11594,91 грн. заборгованості з орендної плати та 70 232,27 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення обов'язку щодо повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 16.06.2011р. щодо сплати орендної плати та неповерненням орендованого майна після відмови орендодавця від договору, що за приписами ст. 785 ЦК України є підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення з 07.06.2012р. по 30.06.2013р. включно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 11 339,56 грн. заборгованості з орендній платі. В решті позовних вимог відмовлено.

За касаційною скаргою Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. у справі скасовано в частині відмови у позові щодо зобов'язання відповідача за актом приймання-передачі повернути позивачеві нерухоме майно загальною площею 640,8 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, та стягнення неустойки в розмірі 70 232,27 грн., а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті рішення та постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2014 року (суддя - Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради 52 782,78 грн. неустойки, 2 256,75 грн. витрат по сплаті судового збору. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 640,8 кв.м. за актом приймання - передачі.

Рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що відповідач на час розгляду справи не повернув орендовані приміщення позивачу в порядку визначеному законодавством України, а також умовами договору оренди.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.06.2011 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого чи іншого індивідуально визначеного майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, згідно з п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 640,8 кв.м., в тому числі, приміщення з № 1 по № 6. Балансоутримувач майна - ФКМ. Майно передано в оренду з метою розміщення на орендованих площах технологічного оснащення для здійснення виробничої діяльності.

Згідно з п. п. 2.1 та 2.4 договору, орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору і акту приймання-передачі майна. Обов'язок відносно складення акту приймання-передачі приміщення покладається на орендодавця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлена за результатами конкурсу (протокол № 007 від 08.06.2011 року) і складає на дату проведення конкурсу 08.06.2011 року - 2500 грн. (з урахуванням ПДВ - 416,67 грн.).

Згідно п. 3.2 договору орендна плата за перший місяць після укладення договору оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, тобто на 08.06.2011 року на індекс інфляції по перший місяць оренди включно.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.16 договору встановлено, що у випадку припинення чи розірвання договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути орендодавцю чи підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу і відшкодувати орендодавцю збитки у випадку погіршення стану чи втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 5.17 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання обов`язку стосовно повернення орендованого майна при припиненні договору оренди, орендар зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення.

Відповідно до п. 8.5 договору, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Згідно п. 10.1 договору, даний договір укладений по 14.05.2014 року включно.

Пунктом 10.6 договору сторони погодили випадки, за яких дія договору припиняється, зокрема, дія договору припиняється достроково у випадку відмови орендодавця від договору, якщо орендар має заборгованість, сума якої перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Пунктом 10.8 договору встановлено, що у випадку припинення чи розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Згідно з п. 10.9 договору, майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складення акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.10 договору передбачено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання-передачі від 17.06.2011 року.

08.05.2012 року відповідачкою було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, який надіслано на адресу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради. Проте, Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради заперечує факт отримання зазначеного акту.

Листом від 28.05.2012р. № 01/04-354 позивач повідомив відповідачку про відмову від договору оренди на підставі ст. 782 ЦК України та п. 8.5 договору, у зв'язку з наявністю заборгованості по орендній платі станом на 01.05.2012р. в сумі 8 277,17 грн., та виклав вимогу протягом 10 днів з моменту отримання цього листа повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі, а також погасити існуючу заборгованість по орендній платі.

Доказом надходження до відповідачки вказаного листа є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено відповідачці 06.06.2012 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою вимог, викладених у листі № 01/04-354 від 28.05.2014р., позивач претензією від 24.09.2012р. № 01/04-654 повідомив відповідачку про припинення договору оренди з дати отримання останнім вищевказаного листа, тобто 06.06.2012 року, та виклав вимогу протягом 10 днів з моменту отримання цієї претензії повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі, а також погасити існуючу заборгованість по орендній платі в розмірі 11 594,91 грн. та неустойку в розмірі 15 399,99 грн. нараховану на підставі п. 5.17 договору за користування об'єктом оренди за час прострочення з 07.06.2012р. по 31.08.2012р.

Доказом надходження до відповідачки вказаної претензії є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено відповідачці 03.10.2012 року.

Проте, відповідачка залишила претензію позивача без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для зобов'язання відповідачки повернути позивачеві за актом приймання - передачі нежитлові приміщення, що орендувалися ним за договором оренди від 16.06.2011р., та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 594,91 грн. і неустойки в сумі 70 232,27 грн. у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення обов'язку щодо повернення майна.

Колегія суддів враховує, що рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2013 року у даній справі, що набрало законної сили, з відповідачки на користь позивача стягнуто 11 339,56 грн. заборгованості по орендній платі. Зазначеним рішенням встановлено факт, що відповідачка систематично порушувала взяті на себе договірні зобов'язання та сплачувала орендну плату з порушенням визначеного пунктом 3.6 договору строку, а з лютого 2012 року прострочення з внесення орендної плати склало понад три місяці.

Частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За взаємним волевиявленням пунктами 8.5 та 10.6 договору обидві сторони встановили момент припинення орендних правовідносин у випадку прострочення орендарем терміну внесення орендної плати більше ніж за три місяці. Дана умова договору щодо терміну в три місяці несплати орендних платежів відповідає положенням ч. 1 ст. 782 ЦК України, а також змісту цивільного законодавства. Тобто, сторони обумовили підстави припинення договірних відносин в позасудовому порядку та процедуру його припинення.

При цьому, з огляду на наведені норми закону колегія суддів визнає вірним висновок місцевого господарського суду, що момент припинення договору оренди пов'язується з моментом отримання орендарем повідомлення від орендодавця про відмову від договору.

Враховуючи наведене, встановлені судом обставини отримання листа позивача від 28.05.2012р. № 01/04-354 саме 06.06.2012 року, що підтверджується повідомленням підприємства поштового зв'язку про вручення поштового відправлення, суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди є припиненим з 06.06.2012р.

Частиною 1 статті 785 ЦК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас, відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за N 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, слід враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, а не з фактичним користуванням, чи то перебуванням орендаря в цьому приміщенні.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складення акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідачки на складений нею акт від 08.05.2012р. приймання - передачі орендованого приміщення, оскільки його складено до дати розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця, він не підписаний позивачем, отже не може свідчити про здійснення орендарем необхідних дій щодо дотримання встановленого умовами договору оренди порядку повернення орендованого майна. Разом з тим, належних доказів які б свідчили про те, що відповідачкою вчинялися будь - які дії, спрямовані на розірвання договору оренди за ініціативою орендаря, зокрема з підстав передбачених статтею 784 ЦК України, відповідачкою до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, правильним є висновок місцевого суду про те, що оскільки в матеріалах справи не міститься доказів складання орендарем акту приймання - передачі (повернення) майна після припинення договору оренди, тобто після 06.06.2012р., а також вчинення інших дій щодо дотримання встановленого договором порядку повернення майна, то відповідачка на час вирішення даного спору в суді не повернула орендовані приміщення позивачу в порядку визначеному чинним законодавством та умовами договору оренди.

З наявного в справі акту від 13.11.2013р. обстеження об'єкта комунальної власності вбачається, що нежитлові приміщення загальною площею 640,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не передані Фонду комунального майна за актом приймання - передачі, замкнені на замок, доступ до них відсутній.

Оскільки господарським судом встановлено, що відповідачка після припинення договору оренди орендовані приміщення за актом приймання - передачі в добровільному порядку позивачеві не повернула, то вимоги позивача щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути зазначені приміщення за актом приймання - передачі та стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення є законними та обґрунтованими.

Стосовно розміру стягуваної неустойки колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що встановлена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є штрафною санкцією і відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування та нарахування ПДВ.

Разом з тим, висновок суду про те, що у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повернення орендованих нежитлових приміщень після припинення договору оренди відповідач зобов'язаний сплатити неустойку за період прострочення з 07.06.2012р. по 30.06.2013р. є помилковим.

Так, статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, за умовами п.п. 5.16, 10.8 договору орендар зобов'язаний був після припинення договору оренди протягом трьох робочих днів повернути орендодавцю орендоване майно. Судом установлено, що договір оренди припинився 06.06.2012р. Таким чином, початок прострочення зобов'язання з повернення орендованого майна слід відраховувати не з 07.06.2012 року, а з 10.06.2012 року, враховуючи право відповідачки повернути приміщення протягом трьох робочих днів після припинення договору.

Отже, сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідачки за період прострочення повернення приміщень з 10.06.2012р. по 30.06.2013р. складає 52 368,24 грн.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає інші доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення неустойки підлягає зміні, а в решті частини рішення має бути залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року у справі № 916/2669/13 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 22514515) 52 368 грн. 24 коп. - неустойки, 2 429 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті частини рішення господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року у справі № 916/2669/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 10.12.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.