Постанова № 41824626, 18.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Житомир справа № 806/3752/14

категорія 5.1.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Мархлевське" Довбиської селищної ради до Державної екологічної інспекції в Житомирській області про визнання протиправними, безпідставними і незаконними дії,

встановив:

У серпні 2014 року Комунальне підприємство "Мархлевське" Довбиської селищної ради звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправними, безпідставними та незаконними дії Державної екологічної інспекції в Житомирській області щодо визначення розміру відшкодування збитків та направленні претензії № 41-13/7 від 01.07.2014 за результатами перевірки підприємства 20.06.2014, в зв'язку з неправильним нарахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Надав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно положень п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Комунальне підприємство "Мархлевське" Довбиської селищної ради як юридична особа зареєстроване Баранівською районною державною адміністрацією Житомирської області 20.07.2006, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 372648.

У наявності підприємства є ліцензія, видана Житомирською обласною державною адміністрацією, на централізоване водопостачання та водовідведення Серії АБ № 198486, строком дії з 09.04.2014 до 09.04.2019.

Судом встановлено, що 20 червня 2014 року, на підставі направлення на проведення позапланової перевірки № 430 щодо виконання припису № 191/7 від 18.12.2013, виданого відповідно до наказу № 30-П від 16.06.2014, Державною екологічною інспекцією в Житомирській області проведено позапланову перевірку Комунального підприємства "Мархлевське" Довбиської селищної ради на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 20 червня 2014 року.

У вказаному акті зафіксовано, що Комунальним підприємством "Мархлевське" Довбиської селищної ради не виконуються п.п. 2, 3, 4, 6, 7 припису № 191/7 від 18.12.2013, чим порушено ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а саме:

- порушено правила ведення первинного обліку води, яка забирається та використовується з підземного горизонту (не ведеться первинний облік забраної води з артсверловини, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України, Наказу Держкомстату України № 264 від 27.07.1998 "Про затвердження типових форм первинного обліку");

- не забезпечено ведення обліку кількості та якості зворотних вод, що скидаються до водного об'єкту, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України, Наказу Держкомстату України № 264 від 27.07.1998 "Про затвердження типових форм первинного обліку";

- не розроблено та не затверджено правила приймання стічних вод в каналізаційну мережу КП "Мархлевське" Довбиської селищної ради, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України.

Відповідачем у період з 01.11.2012 по 06.03.2014 здійснювався забір води з підземного горизонту та скид зворотних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та встановлених нормативів ГДС, що є порушенням статей 44, 49, 70, 95 Водного кодексу України.

Акт отримано директором Комунального підприємства "Мархлевське" Довбиської селищної ради Кисельовим Р.О. та підписано ним без заперечень і зауважень.

За результатами розгляду акту, Державною екологічною інспекцією в Житомирській області здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами в річку Немилянка КП "Мархлевське" Довбиської селищної ради за період з 01.11.2012 по 06.03.2014, у якому відповідачем визначено розмір збитків у сумі 1681,09 грн. Вказаний розрахунок та претензію № 41-13/7 на суму 1681,09 грн було направлено підприємству.

Позивач не погоджується з діями Державної екологічної інспекції в Житомирській області щодо проведення позапланової перевірки та розміром збитків, а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 вказаної статті КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно зі п. "а" ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, серед іншого, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в т.ч. про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Статтею 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1524, розроблено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464.

Пунктом 3 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства визначено, що позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Держекоінспекції.

Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу Держекоінспекції про здійснення заходу державного нагляду (контролю) на його бажання;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом Держекоінспекції;

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника.

У відповідності зі нормами статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Зі змісту акту перевірки та направлення судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб'єктом господарювання - Комунальним підприємством "Мархлевське" Довбиської селищної ради припису № 191/7 від 18.12.2013.

Статтею 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суб'єктам господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), крім іншого, надано право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

- надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю).

Оскільки, позивач не скористався правом недопуску до проведення перевірки та подання своїх зауважень чи заперечень на акт перевірки, суд приходить до висновку, що сумнівів у позивача стосовно легітимності перевірки не було.

Отже, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію, Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Щодо розміру визначених збитків, суд зазначає слідуюче.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює правові відносини, які виникають в сфері використання вод з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального їх використання для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування є Водний кодекс України 06.06.1995 № 213/95-ВР (далі - ВК України).

Під водокористуванням, відповідно до ст. 1 ВК України, слід розуміти використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). Забором води, згідно з тією ж статтею, є вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно зі статтею 42 ВК України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Нормами статті 110 ВК України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 ВК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Розрахунки збитків внаслідок скидання зворотніх вод позивачем у річку Немилянка за відсутності дозволу на спеціальне водокористування з 01.11.2012 по 06.03.2014 Державною екологічною інспекцією в Житомирській області здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (далі - Методика).

Дана Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

З аналізу пункту 1.2 Методики вбачається, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Пунктом 1.3 Методики встановлено єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків (п. 1.4 Методики).

Отже, дані Методики є обов'язковими для застосування державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Факт здійснення скиду зворотних вод з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимого скиду, введення у водний об'єкт (р. Немилянка) недостатньо очищених зворотних вод підтверджено копіями: протоколу № 15 вимірювань показників якості проб вод від 18.02.2014, виданого Житомирською гідрогеолого-меліоративною експедицією Житомирського управління водних ресурсів державного агентства водних ресурсів України; протоколом вимірювань показників складу та властивостей вод № 38-14 від 25 червня 2014 року Державної екологічної інспекції у Житомирській області; звіту про використання води за 4 квартал 2013 року, поданим Комунальним підприємством "Мархлевське" Довбиської селищної ради; довідки відповідача від 20.06.2014 № 37.

Під час розгляду справи позивачем не було надано доказів про наявність дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на викладене адміністративний позов Комунального підприємства "Мархлевське" Довбиської селищної ради до Державної екологічної інспекції в Житомирській області про визнання протиправними дії - задоволенню не підлягає.

Також, слід звернути увагу на той факт, що акт перевірки директором КП "Мархлевське" Довбиської селищної ради Кисельовим Р.О. був підписаний без зауважень та заперечень та згідно претензії № 41-13.7 від 01.07.2014 ним було відшкодовано нанесені збитки в сумі 1681,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 09.07.2014.

Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 25 листопада 2014 р.