Постанова № 41824589, 30.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/6018/13-a

категорія 8.2.6

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчка О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолинЪська фінансова компанія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року № 0000182203,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВолинЪська фінансова компанія" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.04.2014 № 0000182203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток фінансових установ у сумі 757429,00 грн (за основним платежем - 756379,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями - 1050,00 грн).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що працівниками Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області в період з 24.01.2013 по 06.03.2013 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВолинЪська фінансова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, результати якої оформлено актом перевірки від 14.03.2013 № 1287/22-3/22044593. Під час проведеної перевірки податковий орган зробив висновок про порушення товариством вимог пп. 4.1.2, 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 у сумі 756379,00 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВолинЪська фінансова компанія" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстровано Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Судом встановлено, що в період з 24.01.2013 по 06.03.2013 на підставі направлень від 23.01.2013 №№ 262, 263, 264, 265, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолинЪська фінансова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, результати якої оформлено актом від 14.03.2013 № 1287/22-3/22044593.

ТОВ "ВолинЪська фінансова компанія" проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 10.01.2013 № 27/22-3, яке вручено директору товариства Савінову В.В. 14.01.2013, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням.

Направлення вручено під розписку директору товариства Савінову В.В. 24.01.2013.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ "ВолинЪська фінансова компанія" Савінова В.В.

Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "ВолинЪська фінансова компанія" вимог пп. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті занижено суми податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 всього в сумі 756379,00 грн, у т.ч. по періодах:

- І квартал 2010 року - 2504,00 грн;

- І півріччя 2010 року - 2504,00 грн;

- ІІІ квартали 2010 року -3694,00 грн;

- 2010 рік - 4194,00 грн;

- І квартал 2011 року - 750000,00 грн;

- ІІ квартал 2011 року - 1425,00 грн;

- ІІ-ІV квартали 2011 року - 2185,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкове-повідомлення рішення від 02.04.2014 № 0000182203, яким ТОВ "ВолинЪська фінансова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток фінансових установ у сумі 757429,00 грн (за основним платежем - 756379,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями - 1050,00 грн).

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись до суду.

Так, у ході розгляду справи судом встановлено, що податкові зобов'язання нараховані позивачу з підстав, зокрема, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, відтак суд дійшов висновку, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідно дослідити питання, які потребують спеціальних знань, тому ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року призначено судово-бухгалтерську експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання: чи підтверджується документально висновок податкового органу зазначений на сторінці 38 акту перевірки від 14.03.2013 № 1287/22-3/22044593 щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "ВолинЪська фінансова компанія" суми податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 всього в сумі 756379,00 грн.

За результатами проведеної експертизи складено висновок за № 48 від 22.08.2014, згідно якого висновки акту перевірки позивача нормативно та документально не підтверджуються.

Водночас, судом було зобов'язано податковий орган надати пояснення по справі з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014.

Так, відповідачем зауважень до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014 суду не надано.

Надаючи оцінку висновкам вищевказаного експертного висновку, суд зазначає таке.

Статтею 82 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено можливість використання як засобу доказування в адміністративній справі висновку експерта.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Частиною 1 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

З аналізу висновку судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014 вбачається, що доводи, якими судовий експерт обґрунтовує висновок, ґрунтується на здійсненні правового аналізу акту перевірки податкового органу у співвідношенні з аналізом первинної документації, наданої позивачем на підтвердження правомірності визначення ним у податкових звітностях податкових зобв"язань.

Відтак, наявний в матеріалах справи висновок відповідає вимогам статей 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки аналіз правовідносин та викладення обґрунтування у висновку здійснено із посиланнями на відповідні норми права та з проведенням відповідного дослідження документів господарської діяльності ТОВ "ВолинЪська фінансова компанія".

Таким чином, висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог пп. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України не підтверджено належними та допустимими доказами.

Поряд із цим, суд звертає увагу на таке.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, - складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У відповідності до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок № 984).

Суд зазначає, що розділом І Порядку № 984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, за правилами, встановленими пунктом 5.2 Порядку № 984, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Дослідивши зміст вищевказаних порушень, викладених у акті перевірки позивача, суд зауважує, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань та розрахунків з приводу вищевказаних порушень, як і не вказано конкретних видів господарських операцій, які, на думку відповідача, неправомірно відображено позивачем у податковому обліку.

На думку суду, наведені обставини вказують на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання, а викладені відповідачем висновки в акті зроблено без дослідження всіх документів та проведення належних розрахунків.

Водночас, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Проте, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що позивачем занижено суми податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 в сумі 756379,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача щодо порушень позивачем вимог пп. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд звертає увагу, що поняття доказів закріплено у статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ураховуючи всі обставини справи, з урахуванням пояснень сторін, наданих у ході судового розгляду справи, у суду відсутні підстави ставити під сумнів висновки судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення в цілому.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02 квітня 2013 року № 0000182203.

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолинЪська фінансова компанія" з Державного бюджету України понесені судові витрати у сумі 2294 гривень.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 06 листопада 2014 р.