Ухвала суду № 41823638, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 811/1878/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Центр» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Центр» (далі - ТОВ «Тандем-Центр») звернувся до суду з позовом до відповідача Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Гайворонська МДПІ Кіровоградської області), в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 23.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 122 грн., з яких за основним платежем в сумі 4 081 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 041 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано прийняте Гайворонською МДПІ Кіровоградської області податкове повідомлення-рішення №0000462200 від 23.05.2013 року, на користь позивача стягнені судові витрати в сумі 114, 71 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Гайворонська МДПІ Кіровоградської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем Гайворонською МДПІ Кіровоградської області з 18.04.2013 року по 24.04.2013 року проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Тандем-Центр» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Базисстандарт» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року , по результатам якої складений акт № 24/2200/36761266 від 07.05.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення підприємством , в тому числі, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за травень-серпень 2012 року на суму 56 387,65 грн., завищення податкового кредиту за травень-червень 2012 року в рамках укладання нікчемних правочинів з контрагентом ТОВ «Базисстандарт» відповідно до ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, 228 ЦК України.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на матеріалах перевірки іншим податковим органом контрагента позивача ТОВ «Базисстандарт», згідно якого встановлена відсутність контрагента за місцем реєстрації і неможливість проведення перевірки щодо факту реального здійснення господарських операцій і,як наслідок, фінансово-господарські операції з зазначеним контрагентом визнані нікчемними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 23.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 122 грн., з яких за основним платежем в сумі 4 081 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 041 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Базисстандарт» укладено договір поставки будматеріалів № 104 від 03.04.2012 року,а також додаткові угоди №2 від 29.05.2012 року, а саме: бітуму дорожного, палива пічного та дизельного.

Виконання позивачем договору з ТОВ «Базисстандарт» з постачання будматеріалів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996- XIV), а саме: податковими та видатковими накладними, рахунками фактурами, приходними ордерами, платіжними дорученнями на оплату тощо.

Отриманий товар позивач використав в господарській діяльності, що підтверджується укладеними позивачем з контрагентами відповідними договорами, а саме: з ПМП ВФ «Панда» договір підряду №1 від 21.05.2012 року, з Гайсинським Комбінатом комунальних підприємств договір поставки будматеріалів від 04.2012 року, з КП Гайсинська ЖЕК договір поставки будматеріалів №7 від 15.05.2012 року, а також актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару,розрахунковими документами.

Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним, виписаним ТОВ «Базисстандарт», позивачем правомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду на загальну суму 4 081 грн., оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, 228 ЦК України при вчиненні правочину, укладеного з ТОВ «Базисстандарт» в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір з зазначеним контрагентом носить фіктивний характер.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, відсутні рішення суду про визнання його таким, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ТОВ «Базисстандарт» був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаного товару у контрагента ТОВ «Базисстандарт», а тому висновки податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 4 081 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000462200 від 23.05.2013 року, є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 2 041 грн.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 114,71 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова