Ухвала суду № 41823635, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № П/811/794/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014.р. № 0001341701 в сумі збільшення податкового зобов'язання у розмірі 59096,26 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29548,14 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2014 р. № Ю-6 на суму 59096,26 грн. податкового зобов'язання та 29548,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Знам'янської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку відокремленого структурного підрозділу Знам'янської дистанції сигналізації та зв'язку Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. , за результатами перевірки складено акт за №40/22/01071924 від 27.02.2014 року

Перевіркою встановлено порушення п.1 ч.1 ст.7, ч.7 ст.7, п.5,7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок невірного обрахування єдиного внеску, а саме не включення до заробітної плати вартості безоплатно наданих проїзних квитків працівникам, членам їх сімей, що призвело до заниження із встановленого розміру єдиного внеску в сумі 59096,26 грн., в тому числі по періодах: 2011р. -25369,59 грн. та 2012 р. -33726,67 грн.

На підставі акту перевірки №40/22/01071924, відповідачем 27.02.2013 року прийняте рішення № 0001341701, яким позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 59096,26 грн. та штрафні санкції у розмірі 29548,14 грн. та винесено вимогу про сплату боргу № Ю-6 від 27.02.2014 р. на суму 88644.44 грн. (з яких 59096,26 грн.- недоїмка; 29548,14 грн.- штраф).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витрати пов'язані з оплатою вартості безкоштовного проїзду не можуть включатися до фонду додаткової заробітної плати, оскільки до нього входять лише витрати, пов'язані з нарахуванням заробітної плати за виконану ними роботу, а тому не може входити до складу об'єктів, з яких здійснюється отримання єдиного внеску. Також відповідачем порушено процедуру донарахування єдиного внеску, так як вимога про сплату боргу винесена одночасно із прийняттям рішення про застосування штрафних санкцій, що позбавило позивача можливості узгодити або оскаржити суму недоїмки та штрафу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт» працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. «Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що порядок та умови надання працівникам залізничного транспорту загального користування та членам їх сімей (утриманцям) права на безоплатний проїзд залізничним транспортом затверджуються Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством фінансів. Витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, в колективному договорі позивача передбачено надання працівникам квитків на безкоштовний проїзд.

Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 164.2.1, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих витрат на оплату праці.

Відповідно до пп. 138.8.2 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 142.1 статті142 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Таким чином, вартість безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту не включається до складу заробітної плати, визначеної ст. 2 Закону України «Про оплату праці», а є додатковим благом в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, тому не може входити до складу об'єктів, з яких здійснюється утримання єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення , а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 03.12.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим