Ухвала суду № 41823442, 08.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10233/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач:Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Торенія" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Торенія" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2014 року №0006642208, № 0006652208, № 0006662208 та № 0006672208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві, відповідачем у період із 19 травня по 06 червня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 червня 2014 року складено акт № 237/1-22-08-32851616 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "Торенія" за період із 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за перевіряємий період у загальному розмірі 15340225,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- завищено податковий кредит у розмірі 14681485,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 декларації з ПДВ), у загальному розмірі 13928137,00 грн., та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації з ПДВ) за грудень 2013 року у загальному розмірі 753348,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 07 липня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0006642208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 340 225,00 грн. за основним платежем та у розмірі 7 670 113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006652208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 13 928 137,00 грн. за основним платежем та у розмірі 6 964 069,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006662208 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 753 348,00 грн.; № 0006672208, яким позивачу нараховано штрафні санкції за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, платіжні доручення тощо. Як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2012 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Торенія", як продавцем, укладено договір поставки № 30/07-1 (далі - договір).

Згідно з п.п. 1.1 п.1, п.п. 2.1, 2.2 п. 2 договору, продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити товар, асортимент і загальна кількість якого визначається відвантажувальними документами.

Крім того, продавець зобов'язався передати товар (його партію) покупцю у строки на підставі заявки покупця та передати покупцю усі необхідні та належним чином оформлені документи на товар (його партію): сертифікати якості, видаткові, податкові накладні та інші при необхідності документи.

Факт передачі товару позивачу, згідно з умовами договору, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а оплата - банківськими виписками. Суми по отриманих та оплачених видаткових накладних позивачем віднесено до витрат з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум ПДВ у складі ціни товару позивачем отримано від ТОВ "Торенія" податкові накладні, які надано до суду та на підставі яких суми податкового кредиту з ПДВ віднесено позивачем до сум податкового кредиту такого податку у відповідних періодах його виникнення.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до перевірки підтверджуючих фінансово-господарських документів при взаємовідносинах із ТОВ "Торенія", крім того, господарські операції, здійснювані за участю позивача та ТОВ "Торенія", не мають реального характеру.

Позиція відповідача ґрунтується на обставинах, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Торенія", протоколі допиту свідка засновника вказаного товариства ОСОБА_3, висновку почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_3 від 09 квітня 214 року № 107 та відомостях із баз даних відповідача.

Поряд з цим, суд критично ставиться до доводів відповідача з приводу ненадання позивачем до перевірки первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Торенія" з огляду на наступне.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.8 ст. 85 ПК України).

Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Тобто, у разі відсутності в розпорядженні податкового органу документів, що стосуються предмету документальної перевірки, він вправі звернутися до платника податків із запитом про надання належним чином завірених копій документів.

У разі відмови платника податків надати копії документів для перевірки посадова (службова) особа податкового органу зобов'язана скласти акт про відмову у наданні документів із зазначенням переліку документів, що були витребувані, але не надані.

З викладеного слідує, що саме запит про надання копій документів та акт про відмову у наданні документів є належними доказами того, що посадові особи платника податків були повідомлені про необхідність надання до перевірки копій документів та відмовились їх надати.

При цьому, представниками відповідача не надано суду жодного письмового запиту про надання позивачем до перевірки належним чином завірених копій документів по взаємовідносинах із ТОВ "Торенія", а також у матеріалах справи не міститься підтвердження про існування акту про відмову у наданні позивачем таких документів до перевірки, що є також порушенням відповідачем норм податкового законодавства.

Також, у матеріалах справи наявна довідка лінійного відділу на станції Одеса-Головна Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 23 травня 2014 № 18/4548 на підтвердження того, що ОСОБА_4 звертався до вказаного відділу із заявою про втрату первинних документів.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п.п. 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З урахуванням вище викладених норм та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, порушивши ст. 44 ПК України, позбавив позивача можливості скористатися своїм правом на документальне підтвердження задекларованого податкового кредиту та підтвердження витрат при взаємовідносинах із ТОВ "Торенія", оскільки проведення документальної позапланової виїзної перевірки не перенесено до моменту відновлення втрачених документів протягом установленого нормами податкового законодавства строку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.