Постанова № 41822873, 04.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 9104/46587/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Госедло Р.І.

відповідача по справ: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» в листопаді 2011 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області та просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області, які полягають у зменшенні залишку від'ємного значення по ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року на суму 155 447,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у акті перевірки №438/23-31067573 від 30.09.2011 року викладено висновок про те, що за результатами перевірки залишок від'ємного значення по податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за травень 2011 року зменшено на суму 155 447,66 грн. Такий висновок податковою інспекцією зроблено на підставі аналізу господарських операцій з контрагентом позивача ТзОВ «Ресурсна компанія», які податкова інспекція вважає такими, що не відбулися, а укладені правочини нікчемними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року в справі №2а-3989/11/0970 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області щодо встановлення ТзОВ «Скорзонера» обов'язку здійснити самостійне коригування показників податкових декларацій за період з 01.05.2011 року до 31.05.2011 року, шляхом зменшення залишку від'ємного значення по податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року в сумі 155 447,66 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в м. Яремче Івано-Франківської області та ТзОВ «Скорзонера» подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року в справі №2а-3989/11/0970.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт Державна податкова інспекція в м. Яремче Івано-Франківської області, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного дослідження фактичних обстави справи та доказів, які містяться в ній.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт ТзОВ «Скорзонера» зазначає, що судом зроблено правильний висновок про неправомірність дій відповідача, проте помилково не застосовано норми ч. 1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 204, ст. 208 ЦК України, ст. 207 ГК України, п. 198.1 ст. 198 ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу ТзОВ «Скорзонера» залишити без задоволення, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в період з 19.09.2011 року до 30.09.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01.05.2011 року до 31.05.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Ресурсна компанія». За наслідками перевірки відповідачем складено акт за №438/23-31067573 від 30.09.2011 року.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем п.1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених за травень 2011 року по ланцюгу з контрагентами постачальника ТзОВ «Ресурсна компанія». Порушення п. 198.1 ст.198 ПК України, що полягає в завищенні суми податкового кредиту, в результаті чого занижено до сплати в державний бюджет ПДВ по декларації за травень 2011 року на суму 155 447,66 грн. За результатами перевірки залишок від'ємного значення по податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за травень 2011 року зменшено на суму 155 447,66 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з цією правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами статті 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі, у задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Крім того колегія суддів зазначає, що порядок проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності регулюється главою 8 Податкового кодексу України.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Диспозиція цієї статті в контексті акту перевірки податкової інспекції передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 висновки в акті перевірки є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Отже, оцінюючи обставини пов'язані з складанням акта перевірки необхідно виходити з того, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-237а13.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області є частково аргументованими, а тому підлягають частковому задоволенню, оскільки мотиви апеляційної скарги стосуються інших підстав для скасування рішення суду. Апеляційні вимоги ТзОВ «Скорзонера» є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Яремче Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року в справі №2а-3989/11/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба