Ухвала суду № 41822436, 08.12.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08.12.2014 Справа № 908/5524/14

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

За позовом: Вільнянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Дзержинського, 1, ідентифікаційний код 08563493)

до відповідача: Державного підприємства “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)” (70002, м. Вільнянськ, Запорізької області, вул. Металістів, 1, ідентифікаційний код 08680075)

про стягнення 20 923, 31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Вільнянська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Державного підприємства “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)” про стягнення заборгованості в сумі 20 923, 31 грн.

Відповідно до Витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ від 05.12.2014р. автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл та справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Як зазначено в ч. 1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

В позовній заяві від 04.12.2014р. № 6/12-8242 позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір № Г-1/90-13 від 29.05.2013р. "Про використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі (спецконтингенту) для виконання робіт на господарсько - промислових об’єктах".

На виконання умов даного договору в період з 01.05.2013р. по 30.09.2013р. позивач надав, а відповідач забезпечив необхідним обсягом робіт і раціонально використав спецконтингент (засуджених) на загальну суму 7 832, 39 грн., що підтверджується виставленими рахунками сформованими на основі табелів обліку робочого часу за травень - вересень 2013р. наданих відповідачем, а саме:

Рахунок № СФ-5 від 05.2013р. на суму 1 797, 44 грн.;

Рахунок № СФ-8 від 06.2013р. на суму 1 531, 35 грн.;

Рахунок № СФ-11 від 07.2013р. на суму 1 817, 28 грн.;

Рахунок № СФ-13 від 08.2013р. на суму 1 694, 52 грн.;

Рахунок № СФ -14 від 09.2013р. на суму 991, 80 грн.

Далі позивач зазначає, що протягом квітня 2012р., не заключаючи договору на використання праці засуджених (спецконтингенту), він використовував працю засуджених та надавав Виконавцю табеля обліку робочого часу на основі яких були сформовані рахунки на оплату праці спецконтингенту (засуджених), а саме:

Рахунок № СФ-0000010 від 04.2012р. на суму 4 244, 00 грн.;

Рахунок № СФ-0000012 від 04.2012р. на суму 5 414, 92 грн.;

Рахунок № СФ-0000013 від 04.2012р. на суму 3 432, 92 грн.

Проте позивачем до позовної заяви не надано ані табеля обліку робочого часу за квітень 2012 року, ані рахунки на оплату праці спецконтингенту (засуджених) за цей період.

Без цих документів суд позбавлений можливості перевірити правомірність заявлених позовних вимог та перевірити розмір стягуваної позивачем суми.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що за приписами ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В даному випадку позивач зазначає, що сторони оформили свої господарські відносини у квітні 2012р. за допомогою рахунків № СФ-0000010 від 04.2012р. на суму 4 244, 00 грн., № СФ-0000012 від 04.2012р. на суму 5 414, 92 грн. та № СФ-0000013 від 04.2012р. на суму 3 432, 92 грн.

Відповідно до Роз’яснень, викладених у п. 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

Як вбачається зі змісту позовної заяви від 04.11.2014р., позивачем об’єднано вимоги про стягнення з відповідача 7 832, 39 грн. боргу за різними договорами, а саме: за договором № Г-1/90-13 від 29.05.2013р. "Про використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі (спецконтингенту) для виконання робіт на господарсько - промислових об’єктах" та за договором, укладеним у спрощений спосіб за допомогою рахунків № СФ-0000010 від 04.2012р. на суму 4 244, 00 грн., № СФ-0000012 від 04.2012р. на суму 5 414, 92 грн. та № СФ-0000013 від 04.2012р. на суму 3 432, 92 грн.

Вказані договори укладалися між сторонами в різні періоди та мають різний предмет, умови та докази їх виконання.

Для вирішення спору по суті необхідно окремо по кожному з договорів досліджувати його умови, докази його виконання чи неналежного виконання, надавати оцінку правовідносинам позивача з відповідачем по кожному договору окремо, встановлювати факти невиконання (неналежного виконання) відповідачем своїх зобов’язань за договором тощо.

Отже, позовні вимоги, заявлені до відповідача в даній позовній заяві, витікають з різних підстав, не зв’язані доказами.

Таким чином, суд вважає, що об’єднання позивачем таких вимог та сумісний їх розгляд перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно роз’яснень, що містяться в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява Вільнянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.

Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз’яснює позивачу, що при повторному поданні позову до відповідача ДП “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)” позивач має право додати до позову в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісні документи про сплату судового збору - квитанцію № Ю 545/2844728/1 від 04.12.2014р. на суму 1 827, 00 грн.

У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, позивач має право повернути судовий збір, сплачений за цією квитанцією, звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналів платіжних документів є обов’язковим.

Керуючись ст. 50-51, ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 54, п. 4 ч. 1 ст. 57, п. 3, 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Вільнянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 20) до відповідача Державного підприємства “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 55)” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 20 923, 31 грн. та додані до неї матеріали на 33 аркушах (в тому числі оригінал квитанції № Ю 545/2844728/1 від 04.12.2014р. на суму 1 827, 00 грн.) повернути без розгляду.

Суддя В.М. Соловйов