Рішення № 41821577, 04.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/24/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 Справа № 908/4385/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Мельник Н.В., довіреність № 171/20-19 від 15.01.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4385/14

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4; скорочено Концерн «МТМ»)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69063, АДРЕСА_1; скорочено ФОП ОСОБА_2.)

про стягнення 9607,95 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерном «МТМ» заявлено позовні вимоги до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з останнього основного боргу в сумі 8101,23 грн., пені в сумі 318,42 грн., 3% річних в сумі 248,14 грн., інфляційних втрат 1030,73 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4385/14, якій присвоєно номер провадження 22/24/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.11.2014 р.

Розгляд справи відкладався на 04.12.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої за період з листопада 2012 р. по квітень 2014 р. на підставі договору № 202115 від 01.01.2007 р. теплової енергії, у зв'язку з чим за ФОП ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 8101,23 грн. На думку позивача, це є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерном «МТМ» посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, Закон України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 р., Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року та умови Договору № 202115 від 01.01.2007 р.

03.12.2014 р. від позивача надійшла заява № 6538/27 від 24.11.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій Концерн «МТМ» зазначає про допущення арифметичних помилок при здійснення розрахунку суми інфляційних втрат та просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 основний борг в сумі 8101,23 грн., пеню в сумі 318,42 грн., 3% річних в сумі 248,14 грн. та інфляційні втрати 940,16 грн.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Заява позивача № 6538/27 від 24.11.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2014 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви № 6538/27 від 24.11.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити.

ФОП ОСОБА_2, відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвалу суду від 18.11.2014 р. направлено на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69063, АДРЕСА_1, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 р. Концерном «МТМ» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 202115 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1. Договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7.1.).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.)

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством за кожен день прострочення по день фактичної оплати).

Договір діє до 01.01.2008 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до терміну закінчення дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. п. 10.1., 10.4. Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи розпорядженням Запорізького міського Голови № 641р від 17.10.2011 р. «Про початок опалювального сезону 2011-2012 років у м. Запоріжжя», розпорядженням Запорізького міського голови № 165р від 05.04.2012 «Про закінчення опалювального сезону 2011-2012 років у м. Запоріжжя», рішенням Запорізької міської Ради виконавчого комітету «Про початок опалювального сезону 2012-2013 років у м. Запоріжжя» від 25.10.12 року за № 433, розпорядженням Запорізького міського голови № 93р від 02.04.2013 «Про закінчення опалювального сезону 2012-2013 років у м. Запоріжжя», рішенням Запорізької міської Ради виконавчого комітету «Про початок опалювального сезону 2013-2014 років у м. Запоріжжя» від 04.10.13 року за № 433, рішенням Запорізької міської Ради виконавчого комітету № 123 від 07.04.2014 «Про закінчення опалювального сезону 2013-2014 років у м. Запоріжжя», актом обстеження системи теплопостачання від 27 лютого 2012 року, листом-повідомленням № 4174/04 від 28.10.2011 р. про дату включення опалення з відповідним переліком житлових будинків, актами приймання-передачі теплової енергії, Концерном «МТМ» в період листопада 2012 р. по квітень 2014 р. включно відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 8451,82 грн.

Як свідчать матеріали справи, всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 Договору, отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що за наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Відповідач 18.07.2014 р. оплатив позивачу суму в розмірі 1100 грн. Враховуючи те, що у платіжному дорученні відповідач не зазначив за який саме період він оплачує заборгованість, а також факт існування заборгованості за відпущену Концерном «МТМ» теплову енергію у березні, квітні та жовтні 2012 р. на загальну суму 749,41 грн., позивач зарахував частину платежу від 18.07.2014 р. у розмірі 749,41 грн. як погашення заборгованості минулих періодів (березень, квітень та жовтень 2012 р.). Остаток платежу в сумі 350,59 грн. зарахований Концерном «МТМ» як часткова оплата вартості відпущеної відповідачу теплової енергії у листопаді 2012 р. Таким чином, заборгованість ФОП ОСОБА_2 за відпущену теплову енергію у період з листопада 2012 р. по квітень 2014 р. складає 8101,23 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 основного боргу в сумі 8101,23 грн., пені в сумі 318,42 грн., 3% річних в сумі 248,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 940,16 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за період з листопада 2012 р. по квітень 2014 р. в сумі 8101,23 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 318,42 грн., 3% річних у розмірі 248,14 грн. та втрат від інфляції в розмірі 940,16 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. Договору, який передбачає: в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством за кожен день прострочення по день фактичної оплати).

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по акту за листопад 2013 р. за період з 21.12.13 по 20.06.14, по акту за грудень 2013 р. за період з 21.01.14 по 20.07.14, по акту за січень 2014 р. за період з 21.02.14 по 20.08.14, по акту за лютий 2014 р. за період з 21.03.14 по 18.09.14, по акту за березень 2014 р. за період з 21.04.14 по 10.10.14 та по акту за квітень 2014 р. за період з 21.05.14 по 10.10.14, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, стягненню підлягає пеня в сумі 318,41 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних по акту за листопад 2012 р. за період з 21.12.12 по 10.10.14, по акту за грудень 2012 р. за період з 21.01.13 по 10.10.14, по акту за січень 2013 р. за період з 21.02.13 по 10.10.14, по акту за лютий 2013 р. за період з 21.03.13 по 10.10.14, по акту за березень 2013 р. за період з 21.04.13 по 10.10.14, по акту за квітень 2013 р. за період з 21.05.13 по 10.10.14, по акту за серпень 2013 р. за період з 21.09.13 по 10.10.14, по акту за жовтень 2013 р. за період з 20.11.13 по 10.10.14, по акту за листопад 2013 р. за період з 21.12.13 по 10.10.14, по акту за грудень 2013 р. за період з 21.01.14 по 10.10.14, по акту за січень 2014 р. за період з 21.02.14 по 10.10.14, по акту за лютий 2014 р. за період з 21.03.14 по 10.10.14, по акту за березень 2014 р. за період з 21.04.14 по 10.10.14 та по акту за квітень 2014 р. за період з 21.05.14 по 10.10.14, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, 3% річних підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 248,14 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по актам з листопада 2012 р. по квітень 2014 р. за період з січня 2013 р. по жовтень 2014 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 940,16 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458) 8101 (вісім тисяч сто один) грн. 23 коп. основного боргу, 318 (триста вісімнадцять) грн. 41 коп. пені, 248 (двісті сорок вісім) грн. 14 коп. 3% річних, 940 (дев'ятсот сорок) грн. 16 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.12.2014 р.

Суддя О.В. Ярешко