Ухвала суду № 41822356, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/20705/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 квітня 2013 року №1896727, №1896025, № 1896073, №1897024, №1897252 та від 24 квітня 2013 року №1901621, №1901800, №1901959 та зобов'язання вчинити дії з державної реєстрації та видати свідоцтва про право приватної власності позивачу.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 360-р «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Міністерством енергетики та вугільної промисловості України 18.07.2012 року було прийнято наказ № 529 «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України», яким, зокрема, вирішено припинити діяльність Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації - перетворення у публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування».

У зв'язку з цим, позивачем у квітні 2013 року було подано до Реєстраційної служби заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлові будівлі, а саме: АНПУ УКПГ-2, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Мелихівка, вул. Піщана буд 1-А; комплекс нежитлових будівель дизельної електростанції УКПГ-2, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Мелихівка, вул. Піщана буд 1-А; комплекс нежитлових будівель гаража, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Мелихівка, вул. Піщана буд 1-А; комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Мелихівка, вул. Піщана буд 1-А; комплекс нежитлових будівель операторної УКПГ-1, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Мелихівка, вул. Центральна, буд 314-Б; комплекс нежитлових приміщень насосної над артсвердловиною, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Дячківка, вул. Лісна, 35; комплекс нежитлових будівель операторної з побутовими приміщеннями, що розташований за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Дячківка, вул. Лісна, 35; нежитлову будівлю для розміщення автомобілів, що розташована за адресою: Харківська область Нововодолазький район, с. Дячківка, вул. Лісна, 35 (далі - нежитлові будівлі).

Відповідачем, за результатом розгляду поданих ПАТ «Укргазвидобування» документів, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.04.2013 року №1896727 за результатом розгляду заяви №775034, №1896073 за результатом розгляду заяви №723352, №1896025 за результатом розгляду заяви №722495, №1897024 за результатом розгляду заяви №776480, №1897252 за результатом розгляду заяви №722227; від 24.04.2013 №1901959 за результатом розгляду заяви №776654, №1901800 за результатом розгляду заяви №775756, №1901621 за результатом розгляду заяви №774677.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність відмови відповідача у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказані об'єкти нерухомого майна, оскільки, позивач не є суб'єктом управління державною власністю та не може бути власником державного майна; поданий ПАТ «Укргазвидобування» передавальний акт не є документом, що підтверджує перехід права власності на майно, а тому на його підставі не може бути проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками судів та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Приписами ч. 3 ст. 16 Закону закріплено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Положеннями п. 26 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Як вбачається зі змісту копій свідоцтв про право власності на нерухоме майно виданих ДК «Укргазвидобування», об'єкти нерухомого майна, у здійсненні державної реєстрації яких відмовлено відповідачем, знаходяться у загальнодержавній власності.

Проте, подаючи заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Реєстраційної служби, позивачем у графі «форма власності» зазначено «приватну» форму власності. При цьому, ПАТ «Укргазвидобування» посилається на наявність передавального акту, як на підставу для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі.

Як було встановлено судами, передавальним актом, затвердженим рішенням Комісії з припинення діяльності ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», що зафіксовано у Протоколі № 3 від 30.10.2012 року, передано всі активи, майнові та немайнові зобов'язання ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» шляхом перетворення публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування».

Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, передавальний акт від 30.10.2012 року свідчить лише про перехід майна, прав та обов'язків ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Укргазвидобування», як господарського товариства іншої організаційно - правової форми. При цьому, затвердження та підписання такого передавального акту не тягне за собою зміну форми власності майна у розумінні підпунктів 15, 16 п. 27 Порядку.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону закріплено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно п. 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин, як вірно враховано судами, поданий позивачем передавальний акт не дає змоги встановити на його підставі наявність у ПАТ «Укргазвидобування» права на вимогу про державну реєстрацію права приватної власності на вищезгадані нежитлові будівлі.

Отже, поданий позивачем передавальний акт від 30.10.2012 року не є документом, що підтверджує перехід права власності на майно у розумінні п. 27 Порядку, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а тому відповідачем правомірно відмовлено ПАТ «Укргазвидобування» у державній реєстрації відповідного права на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону.

Крім цього, ПАТ "Укргазвидобування" під час звернення до відповідача із заявою про реєстрацію права приватної власності на об'єкти нерухомого майна належних доказів про перехід до нього прав саме приватної форми власності на ці будівлю не надав, тому суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: