Ухвала суду № 41822286, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2014 р. м. Київ К/800/27965/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Тальнівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тальнівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 93 від 16 травня 2013 року, яким зобов'язано власника будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 в термін до 01 червня 2013 року демонтувати збудовану ним без будь-яких дозволів частину капітального паркану на земельній ділянці, що належить до земель міської ради, передбаченій Генеральним планом забудови міста під проїжджу частину вулиці та в цей же термін звільнити самовільно зайняту ділянку, площею 0,0110 га. Разом з цим, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 50000 гривень та судових витрат у розмірі 114,70 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що на підставі звернення місцевої громади вулиць Саксаганського та Симоненка району новобудов у місті Тальне Черкаської області до міського голови ОСОБА_2 стосовно проведення інвентаризації земельних ділянок, в тому числі виділених під влаштування проїжджих частин, суб'єктом владних повноважень видано розпорядження про створення комісії по розгляду колективного звернення.

Даною комісією встановлено, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 самовільно без будь-яких дозволів, з порушенням Державних будівельних норм та правил утримання і благоустрою міста встановив паркан, який змістив від межових знаків на проїжджу частину дороги три метри, цим самим здійснив самозахват земельної ділянки, площею 0,0110 га та в результаті створив незручності для водіїв.

16 травня 2013 року Тальнівською міською радою Черкаської області на підставі висновків тимчасової комісії було прийнято рішення № 93 про зобов'язання позивача демонтувати збудовану без дозволів частину капітального паркану на земельній ділянці, що належить до земель міської ради, передбаченій Генеральним планом забудови міста під проїжджу частину вулиці та в цей же термін звільнити самовільно зайняту ділянку, площею 0,0110 га.

Разом з цим, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою та утримання території міста Тальне Черкаської області в частині недотримання вимог статті 152 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1360 гривень.

Позивач вважає, що встановлені обставини, які містяться в акті комісії не відповідають дійсності, а рішення міської ради про демонтаж паркану, яким володіє ОСОБА_1 прийнято всупереч чинному законодавству.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернувся в суд з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень № 93 від 16 травня 2013 року. Окрім цього, позивач вказує про нанесення йому моральної шкоди, внаслідок дій міського голови.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення № 93 від 16 травня 2013 року відмовлено.

В іншій частині позов залишено без розгляду.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення № 93 від 16 травня 2013 року - задовольнити.

В свою чергу, представник Тальнівської міської ради Черкаської області у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до Державного акту на право земельної ділянки від 25 січня 2008 року, який виданий на підставі рішення Тальнівської міської ради Черкаської області № 19/5-3 від 23 листопада 2007 року, позивач набув право приватної власності на земельну ділянку, площею 1000 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із вищевказаним рішенням № 19/5-3 від 23 листопада 2007 року ОСОБА_1 передана:

- в приватну власність - земельна ділянка, площею 1000 кв. м, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд;

- в оренду терміном на один рік - земельна ділянка, площею 130 кв. м, без права забудови та приватизації, яка в майбутньому буде використана під розширення вулиці;

- в оренду терміном на один рік - земельна ділянка, площею 227 кв. м для городництва, врахувавши, що ділянка, площею 209 кв. м, виявлена при остаточному обмірі.

Відповідно до договору оренди землі від 23 листопада 2007 року, укладеного Тальнівською міською радою Черкаської області з ОСОБА_1, строком до 22 листопада 2008 року позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд і городництва, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 357 кв. м, в тому числі: присадибну ділянку, площею 130 кв. м та рілля - 227 кв. м.

У зв'язку із створеною небезпекою для руху автомобілів по вулиці Саксаганського у місті Тальне Черкаської області, місцева громада вулиць Саксаганського та Симоненка району новобудов звернулась із заявою до міського голови ОСОБА_2 щодо проведення інвентаризації земельних ділянок, виділених під влаштування проїжджих частин.

На підставі вищезазначеного звернення відповідачем видано розпорядження № 8-Р від 25 січня 2013 року про створення комісії по розгляду колективного звернення жителів вулиць Саксаганського та Симоненка.

В результаті обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, комісією складено акт від 14 травня 2013 року, в якому встановлено, що ОСОБА_1 самовільно без будь-яких дозволів з порушенням Державних будівельних норм та правил утримання і благоустрою міста встановив паркан, який змістив від межових знаків на проїжджу частину дороги три метри, цим самим здійснив самозахват земельної ділянки, площею 0,0110 га та в результаті створив незручності для водіїв.

Розглянувши матеріали перевірки та висновки тимчасової комісії міської ради, створеної за розпорядженням міського голови № 8-Р від 25 січня 2013 року, Тальнівською міською радою Черкаської області прийнято рішення № 93 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого:

- зобов'язано позивача демонтувати збудовану без дозволів частину капітального паркану на земельній ділянці, що належить до земель міської ради, передбаченій Генеральним планом забудови міста під проїжджу частину вулиці та в цей же термін звільнити самовільно зайняту ділянку, площею 0,0110 га;

- притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою та утримання території міста Тальне Черкаської області в частині недотримання вимог статті 152 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1360 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, комісією виявлено порушення, яке насамперед передбачає зведення позивачем паркану без дозвільних документів, який створює незручності для водіїв.

Таку позицію Тальнівського районного суду Черкаської області підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

З оскарженого рішення Тальнівської міської ради Черкаської області № 93 від 16 травня 2013 року вбачається, що відповідачем зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати збудовану ним без будь-яких дозволів частину капітального паркану на земельній ділянці, що належить до земель міської ради, передбаченій Генеральним планом забудови міста під проїжджу частину вулиці.

Проте, Генеральний план забудови міста в матеріалах справи відсутній, а отже судами попередніх інстанцій не був досліджений.

У відповідності до частини 1 статті 376 Цивільного Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З матеріалів справи вбачається, що рішення № 93 від 16 травня 2013 року прийнято на підставі акту тимчасової комісії від 14 травня 2013 року, в якому зазначено, що при обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено вчинення позивачем порушення Державних будівельних норм та правил утримання і благоустрою міста, внаслідок побудови без дозвільних документів паркану, який зміщений від межових знаків на три метри проїжджої частини дороги, цим самим здійснивши самозахват земельної ділянки, площею 0,0110 га та в результаті, створивши незручності для водіїв.

Проте, в акті не відображено факт проведення комісією замірів, на підставі яких можна було б зробити висновок про встановлення позивачем паркану, який зміщений від межових знаків на три метри проїжджої частини дороги, цим самим здійснивши самозахват земельної ділянки, площею 0,0110 га.

Доводи відповідача стосовно зведення ОСОБА_1 високого кам'яного паркану, який створює незручності для водіїв під час проїзду перехрестя транспортними засобами спростовуються фотокартками паркану, які містяться в матеріалах справи.

Окрім цього, судами попередніх інстанцій не витребувано погодження (дозвіл) на будівництво паркану від 08 вересня 2007 року, про який зазначено у поясненнях позивача в протоколі судового засідання від 26 листопада 2013 року.

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на ту обставину, що після прийняття 05 травня 2014 року ухвали Київським апеляційним адміністративним судом, 06 травня 2014 року до суду надійшли документи, які були витребувані в ході судового засідання, а отже не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко