Рішення № 41818923, 29.05.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2734/14-ц

н\п 2/490/1853/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

резолютивна частина

21 листопада 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г.В.

при секретарі - Голубашенко Т.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

СУДДЯ Г.В.ПОДЗІГУН

Справа № 490/2734/14-ц

н\п 2/490/1853/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г.В.

при секретарі - Голубашенко Т.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 що був укладений 21.07.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 При цьому просила визнати за нею право власності на 1/4 частку вищевказаного жилого будинку в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_5

В судовому засіданні позивачка та її представники вимоги позову підтримали та суду пояснили, що вказаний жилий будинок є спільною сумісною власністю батьків позивачки, за такого після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді його 1/2 частини, яку фактично прийняли позивачка та її батько ОСОБА_5, але не оформили в передбаченому законом порядку. Таким чином на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_5 належло 3/4 частини вказаного жилого будинку, що є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідач до суду не з'явився, надав суду заперечення проти задоволення позову.

Третя особа до суду не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою суду справа розглянута за відсутністю сторін, оскільки у справі достатньо даних про їх права та взаємини.

Вислухавши пояснення позивача та його представників, вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7 є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_5, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.07.1950 року.

В період шлюбу батьками ОСОБА_1 був побудований жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 право власності на який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_5 на підставі договору про право забудови від 27.06.1961 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

21.07.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1

Як пояснили в судовому засіданні позивач та його представники вищевказаний договір є недійсним, оскільки половина проданого будинку ОСОБА_5 належала їх матері ОСОБА_5 та після її смерті була фактично успадкована в річних частках між нею та чоловіком померлої ОСОБА_5

Однак з позицією позивачки погодитися неможна виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, особа має право на судовий захист того права, яке вона набула.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому ст.1223 ЦК України вказує, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Цими статтями встановлені черги спадкоємців, а саме перша, до якої, в данному випадку, входить ОСОБА_1, друга, третя, четверта та п'ята черга,

При цьому ч.1 ст. 1268 ЦК України вказує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленим статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленим статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини була зареєстрована за іншою від спадкодавця адресою, в передбачений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Крім того, після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини минуло сімь років, протягом яких ОСОБА_1 не звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини, або про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що у ОСОБА_1 не виникло спадкових прав після смерті ОСОБА_5, так як для виникнення права на спадщину особі слід вчинити певні дії, від вчинення яких ОСОБА_1 відмовилась.

У зв'язку з відсутністю таких прав не може мати місце ї їх порушення та право на їх судовий захист.

За такого в задоволенню слід відмовити за безпідставністю його вимог.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України судовий збір сплачений при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову- відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

СУДДЯ Г.В.ПОДЗІГУН