Ухвала суду № 41814236, 03.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1689/2014(м)

265/6147/14-ц

Категорія 46 Головуючий у 1 інстанції Козлов Д.О.

Доповідач Бугрим Л.М.

У х в а л а

Іменем України

3 грудня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Бугрим Л.М.

Суддів - Зайцевої С.А., Лоленко А.В.

При секретарі - Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Житлово-комунальне підприємство «Азовжитлокомплекс» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року,

В с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати ОСОБА_2 такою,що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати її знятися з реєстрації за зазначеною адресою. Позивач посилався на те, що він у 1983 році він вселився в спірну квартиру на підставі ордеру разом зі своєю дружиною та донькою, відповідачкою по справі. З 2000 року відповідачка не мешкає у квартирі, не приймає участі у витратах на утримання квартири. Вони з дружиною неодноразово пропонували донці добровільно виписатися з квартири, однак вона не реагувала.ІНФОРМАЦІЯ_2 його померла дружина - ОСОБА_3. Після її смерті позивач знову звернувся до відповідачки з проханням знятися з реєстрації, але вона відмовила. Оскільки відповідачка не проживає у спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважної причини на підставі ст.. 71 ЖК України просив задовольнити позов .

Заочним рішенням Орджонікідзевсього районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

З зазначеним заочним рішенням не погодилася відповідачка та подала заяву про його перегляд. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28 жовтня 2014 року заява ОСОБА_2 залишена без задоволення.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якій ставиться питання про його скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на те,що судом її не було повідомлено про час та місце розгляду справи, оскільки судові повістки направлялись за адресою - АДРЕСА_2, хоча вона мешкає по АДРЕСА_3.Крім того, зазначала, що вона на протязі всіх років спілкувалася з матір'ю до самої її смерті. В неї було відібрано ключі від спірної квартири і тому вона не мала можливості потрапити до неї і там досі знаходяться її речі. Вона також має право на частку у квартирі.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримувала доводи апеляційної скарги, посилалась на те, що повістки про виклик до суду вона не отримувала. Дійсно , у спірній квартирі вона не проживає більш ніж три роки , оскільки добровільно перейшла проживати у квартиру АДРЕСА_3 у зв'язку зі створенням сім»ї з гр. ОСОБА_4, якому і належить ця квартира . Разом із собою вона забрала свій одяг та носильні речі . Участі у сплаті комунальних послуг в спірній квартирі не приймала. Свідки , які були допитані судом помиляються , що вона не проживала у квартирі з 2000 року,оскільки фактично вона не проживає більше трьох років . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3.За два тижня до смерті матері вона навідувала її і між ними виникла сварка і мати забрала у неї ключі від квартири. У квартирі залишились її речі холодильник , мікрохвильова піч . За цим майном вона не приходила у квартиру .

На пропозицію суду щодо допиту свідків ОСОБА_2 пояснила , що їх допитувати не потрібно , оскільки вони не будуть говорити правду. Вона не може пояснити чому свідки сусіди по спірній квартирі ОСОБА_5, ОСОБА_6 підписали акт про її не проживання у квартирі з 2000 року . Доказів про те що у неї мати перед смертю забрала ключі від квартири у неї немає.

Її представник - адвокат ОСОБА_7 просив рішення суду скасувати та у позові відмовити .

Позивач ОСОБА_1 просив рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу, оскільки відповідачка покинула сім»ю його з дружиною в 2000 році і з того часу в квартирі не проживає. Відповідачку вони вдочерили , однак вона їх не слухалась, не поважала як батьків ,через що весь час переживали та мали проблеми. Вважав ,що через поведінку відповідачки передчасно померла його дружина. Він зараз також весь час хворіє , має невеличку пенсію і йому дуже скрутно сплачувати комунальні послуги ще і за відповідачку. Вона ніде не працювала і зараз не працює. Відповідачка не навідувала спірну квартиру , не оплачувала послуги, не підтримувала сімейні зв'язки ні з дружиною, ні з ним . Дійсно,відповідачка придбала у сім»ю холодильник та мікрохвильову піч у кредит, однак цей кредит сплачував він особисто, тому ці речі вважає своєю власністю.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін ,перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, додатково надані докази , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду - залишенню без зміни виходячи з наступного.

Відповідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи , надані докази, вірно застосував матеріальний закон та зробив правильні правові висновки.

У відповідності з положеннями ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У процесі розгляду справи судом встановлено ,що спірна квартира АДРЕСА_1 була надана позивачеві ОСОБА_1 11 листопада 1983 року на підставі ордеру та рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19 жовтня 1983 року на родину, яка складалась з позивача, його дружини ОСОБА_3 , його доньки ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 і в квартирі залишилась зареєстрованою відповідачка ОСОБА_2

Перевіряючи доводи позивача , про те,що відповідачка ОСОБА_2 не проживає в квартирі більш ніж 6 місяців без поважної причини, суд першої інстанції встановив , що вона дійсно не проживала у спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважних причин, а тому у відповідності з положеннями ст.. 71 ЖК України втратила право користування житлом.

Вказаний факт підтвердили безпосередньо допитані свідки ОСОБА_8 ,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які знають особисто родину позивача та відповідачку . Із їх пояснень вбачається, що відповідачка не проживає у спірній квартирі більш ніж три роки , оскільки перейшла проживати до співмешканця неподалік від спірної квартири. Зі слів позивача їм відомо, що вона батькам не надавала допомоги та не сплачувала комунальні послуги .

Також факт відсутності відповідачки у спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважної причини підтверджується і актом обстеження спірної квартири складеного за участю представників житлової організації , сусідів квартири № 61 та № 64 ОСОБА_5, ОСОБА_6 з якого вбачається , що відповідачка в квартирі не проживає з 2000 року ( а.с. 7 )

Більш того, сама відповідачка у судовому засіданні не заперечувала того факту . що у квартирі не проживає більш ніж три роки, оскільки добровільно перейшла проживати у квартиру до співмешканця гр. ОСОБА_4

За таких підстав ,суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що відповідачка не проживала у спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважної причини , не цікавилась нею, не сплачувала комунальні послуги ,а тому втратила право користування нею .

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не була повідомлена про час та місце розгляду справи судом першої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального закону не є підставою для скасування судового рішення , оскільки обставини справи, причини не проживання відповідачки у спірній квартирі були з'ясовані безпосередньо у відповідачки ОСОБА_2. апеляційним судом .

Не можна погодитись з доводами апелянта про те, що вона не проживала у спірній квартирі з поважних причин , оскільки сама визнала факт добровільного уходу з квартири у зв'язку із створенням сім»ї до співмешканця. Хоча відповідачка і не довела в судовому засіданні апеляційного суду факт того , що у вересні 2014 року мати ОСОБА_3 відібрала у неї ключі від квартири , то навіть і при наданні доказів з приводу цього факту він вже не може вплинути на висновки суду ,оскільки станом на вересень 2014 року ОСОБА_2 вже втратила право на користування спірною квартирою.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону тому підстав для його скасування не вбачається. .

Керуючись ст. ст..303,304,307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.М.Бугрим

Судді С.А. Зайцева

А.В. Лоленко