Вирок № 41811201, 30.07.2014, Старобільський районний суд Луганської області

30.07.2014

ЄУН 431/2038/14-к

Провадження № 1-кп/431/169

2014 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 р. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Носаль Т.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народже ння, уродженки м. Лисичанська Луганської області, громадянки України, освіта неповна середня, не заміжньої, раніше не судимої в порядку ст. 89 КК України, офіційно не працюючої, проживаючої на АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення з наступних обставин.

В середині лютого 2014 року, точнішої дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману заволоділа мобільним телефоном марки «Samsung GT-S5230», imei: НОМЕР_2, з зарядним пристроєм та USB-кабелем, загальною вартістю 350 грн., які належать на правах власності ОСОБА_2 У подальшому ОСОБА_1 розпорядилась майном, яким заволоділа, на свій розсуд.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Обвинувачена ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала заволодіння чужим майном шляхом обману за обставин, викладених віще. Щиро розкаялася.

10 липня 2014 року між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про примирення, обвинувачена ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести обвинувачена ОСОБА_1 у виді громадських робіт строком на 60 годин.

Враховуючи те, що обвинувачена та потерпілий досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченій покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачена зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченим, потерпілим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального та матеріального законодавства.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 належить затвердити, а ОСОБА_1, визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з призначенням останній узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 245-72/7 від 6 червня 2014 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 10 липня 2014 року між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2.

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 60 (шістдесят) годин.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 245-72/7 від 6 червня 2014 року в сумі 393 грн. 12 коп. (одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: пакувальний коробок до мобільного телефону «Samsung GT-S5230», зарядний пристрій та USB-кабель, які знаходяться під охоронною розпискою у потерпілого ОСОБА_2, повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.