Рішення № 41811135, 03.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/659/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2527/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р. І.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2006 року за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

03.09.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2006 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 договору від 12.07.2006 року, остання отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 31.07.2014 року за нею наявна заборгованість в загальній сумі 28 556,36 грн., а саме: 5 845,88 грн. - заборгованість за кредитом; 20 874,46 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 336,02 грн. штраф (процентна складова).

У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 12.07.2006 року в сумі 28 556,36 грн. та судові витрати.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2006 року в розмірі 28 556,36 грн. та судових витрат відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції невірно дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд дослідив, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної картки. При цьому суд не досліджував чи була відповідачу перевипущена нова платіжна картка та з яким строком дії. Поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_3 було перевипущено картку з новим строком дії - до липня 2012 року, а також, що після закінчення строку дії попередньої картки відповідачем здійснювалося погашення заборгованості за новою карткою. Отже, в даному випадку перебіг позовної давності починається саме після закінчення строку дії нової платіжної картки, а тому на момент звернення з позовом в суд цей строк не пропущено.

Крім того, судом не враховано положення ч. 1 ст. 264 ЦК України та не взято до уваги, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2006 року був здійснений відповідачем 26.07.2013 року, що свідчить про переривання відповідачем строку позовної давності.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала доводи скарги з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що дія карти ОСОБА_3 згідно кредитного договору від 12.07.2006 року закінчилась 31.06.2008 року і строк її дії позивачем не продовжувався. Оскільки строк позовної давності на вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором сплив, а з позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 03.09.2014 року і вимог про поновлення цього строку не заявляв, при цьому відповідач подала клопотання про застосування строку позовної давності, то наявні підстави для відмови в задоволенні позову саме з цих підстав.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.07.2006 року ОСОБА_3 звернулася із письмовою заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання їй кредиту в сумі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 18-19).

В заяві зазначено, що позичальник ознайомилась та згідна із Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, які були надані їй у письмовій формі, а також що ця заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заява позичальника підписана ОСОБА_3

Відповідно до п. 5.4. розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 30) позичальник зобов'язувався погашати проценти по кредиту щомісячно за попередній місяць, а кредит - в повному обсязі не пізніше останнього місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач систематично порушувала строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором від 12.07.2006 року (а.с. 9-17).

Відповідно до п. 8.6. Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених даним договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

За даними розрахунку заборгованості за договором від 12.07.2006 року (а.с. 9-17) за відповідачем станом на 31.07.2014 року наявна заборгованість в загальній сумі 28 556,36 грн., а саме: 5 845,88 грн. - заборгованість за кредитом; 20 874,46 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 336,02 грн. штраф (процентна складова).

З урахуванням встановленого та положень норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме ст.ст. 526, 527 ч. 1, 530, 611, 612 ЦК України, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором у відповідача перед банком мається заборгованість у вказаній сумі.

Проте, судом неправильно застосовано наслідки спливу строку позовної давності, встановлені ст. 267 ЦК України.

Поза увагою суду першої інстанції залишились дані, наведені в розрахунку заборгованості ОСОБА_3, з якого вбачається, що після закінчення строку дії платіжної картки, тобто після 30.06.2008 року, відповідачем здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором, а останній платіж в рахунок погашення заборгованості був здійснений відповідачем 26.07.2013 року на суму 17,79 грн.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, відповідач, провівши платіж в рахунок погашення заборгованості 26.07.2013 року, вчинила дію, яка свідчить про визнання нею боргу, та про переривання перебігу строку позовної давності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, то рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого судом позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованими на підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2006 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 - 28 556 грн. 36 коп. (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 36 коп.) заборгованості за договором від 12.07.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, станом на 31.07.2014 року, та на рахунок 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 - 285 грн. 56 коп. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.