Ухвала суду № 41810598, 02.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2256/К/14 Головуючий в суді першої

Справа № 212/9430/14-ц інстанції - Тимошенко Т.І.

Категорія 26 ( 1 ) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Ба рильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Петренко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі - ПАТ «Євраз Суха Балка») та просив стягнути з відповідача 243000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4. задоволено частково, на його користь стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Євраз Суха Балка» 28000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього коштів на користь позивача та ухвалення нового про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Також судом не звернуто уваги на те, що позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів, які є особливістю виробничого процесу на підприємстві. Крім того, суд не врахував, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, який він просив стягнути, оскільки обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії, а також судом не застосувано тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просить її відхилити та рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4тривалий час працював у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві, правонаступником якого є відповідач.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 08 травня 2014 року ОСОБА_4 встановлене професійні захворювання: 1) вібраційна хвороба першого-другого ст. від дії локальних вібрацій з синдромом вегетативно-сенсорної поліневропатії, деформуючим артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ст.), двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ст.); 2) радикулопатія попереково-крижова L5, S1, переважно справа, з помірно вираженими статико-дінамічними порушеннями, больовим синдромом та нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу колінних суглобів (ПФ першого ст.); 3) Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого ст., у зв'язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 26 червня 2014 року.

Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи 16 років 8 місяців в умовах небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівень яких перевищував ГДР, винними конкретних посадових осіб в профзахворюванні позивача встановити неможливо.

Висновком МСЕК від 29 липня 2014 року ОСОБА_4 первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності, з яких: 15 % - вібраційна хвороба; 10% - радікулопатія; 10% по ХОЗЛ з наступним переоглядом 01 липня 2015 року.

Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування, виробів медичного призначення, ВМП.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до підп. «Є» п.1 ч.1 ст.21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв на момент виникнення правовідносин, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я.

Частиною 3 ст.28 цього закону зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_4 права на відшкодування моральної шкоди - 29 липня 2014 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.

У зв'язку з цим доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взятими до уваги.

Посилання ПАТ «Євраз Суха Балка» на те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, є безпідставними, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Євраз Суха Балка» про те, що позивачем не надано відповідних висновків медичних органів, на підставі яких відшкодовується моральна шкода, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Крім того, такий висновок є обов'язковим лише у випадку встановлення потерпілому тимчасової втрати професійної працездатності.

Також безпідставними є й доводи ПАТ «Євраз Суха Балка» щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.

При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів