Рішення № 41786399, 03.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/7020/13-ц 22-ц/774/1868/К/14

Справа № 210/7020/13-ц Головуючий у першій

Категорія 27 (4) інстанції - Сільченко В. Є.

№ 22-ц/774/1868/к/14 Доповідач Соколан Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Соколан Н. О.

суддів - Бондар Я. М., Зубакової В. П.

при секретарі - Булах К. А.

За участю: представника позивача Курдюмова Михайла Миколайовича

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.10.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 0307/1007/88-560, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредитні кошти, в іноземній валюті, у розмірі 60 000 дол. США.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс», укладено договір факторингу. Того ж дня між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та позивачем укладено договір факторингу. Відповідно до п.2.1,2.2. укладеного договору, Клієнт (ТОВ «ФК» Вектор Плюс») відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками.

Внаслідок укладених договорів відбулося заміна кредитора, позивач набув статусу нового кредитора/стягувача за Договором № 0307/1007/88-560 від 16.10.2007 року.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, кредит та проценти за його користування своєчасно не сплачував. У зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка станом на 01.07.2013 року, становить 944696,43 грн., які позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2014 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту передачі права вимоги до позивача, не перевірив зазначену обставину та не взяв до уваги, що позивачем подано документи, які підтверджують обґрунтованість звернення позивача із вимогами за кредитним договором.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2007 року між АКБ «ТАС-КомерцБанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0307/1007/88/560, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 60 000 доларів США (а.с. 8-10). Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим, станом на 01.07.2013 року виникла заборгованість у розмірі 944696,43 грн.

Розрахунок заборгованості позивачем проведено правильно у відповідності з умовами Кредитного договору від 16.10.2007 року, графіком погашення кредиту (а.с. 11) та нормами діючого матеріального закону (а. с. 15).

Згідно виписки № 1 з протоколу № 19 Спостережної Ради ПАТ «Сведбанк» від 20.11.2012 року, було ухвалено рішення про продаж (відступлення) портфеля простроченої кредитної заборгованості за забезпеченими кредитним договорами фізичних осіб.

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» уклав з ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»» договір факторингу № 15 (а.с. 81-101), за п. 2.1. якого передбачено, що Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених у реєстрі заборгованості. Згідно стор. 12 додатку до договору факторингу, за ним було передано право вимоги й за кредитним договором 0307/1007/88/560.

Того ж дня, 28.11.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»» уклав договір факторингу з ТОВ «Кредитні ініціативи» про передачу права вимоги щодо стягнення заборгованості по кредитних договорах, зазначених у реєстрі заборгованості. Як вбачається зі стор. 8 додатку до зазначеного договору факторингу, за ним, зокрема, було передано право вимоги до ОСОБА_4

Залишаючи без задоволення позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів передачі йому прав вимоги за кредитним договором. Колегія суддів вважає, що такий висновок спростовується вищезазначеними відомостями, наданими до судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно положень 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні клопотання відповідача або його представника про витребування оригіналів договорів факторингу, колегія суддів вважає, що надані суду копії зазначених договорів є належними доказами факту переходу права вимоги від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»» та від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»» до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відповідно до положень ст.ст. 1077,1087 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб). А клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу, згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги. Строк платежу за якою настав (наявна вимога). А також право вимоги, яке виникає в майбутньому(майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України - клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається. Якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст. 1082 ЦК України - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконання. а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку. Боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом (ч. 4 ст. 1082 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови ТОВ «Кредитні ініціативи» в позовних вимогах про стягнення на його користь з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 0307/1007/88-560 від 16.10.2007 року.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у зв'язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором від 16.10.2007 року в сумі в сумі 944696,43 грн., яка складається з:

288575 грн. 99 коп. - заборгованості за кредитом;

234441 грн. - заборгованості за відсотками;

421679 грн. 43 коп. - пені

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне стягнути пеню за весь період заборгованості, враховуючи положення ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки відповідач ОСОБА_4 не звертався до суду із відповідною заявою, підстави для застосування положень ст. 258 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню і судові витрати в сумі 3441 грн. та на користь держави - 1720,50 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, ч.1 ст.309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0307/1007/88-560 від 16.10.2007 року в сумі 944696 грн. 43 коп, з яких:

288575 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом;

234441 грн. - заборгованість за відсотками;

421679 грн. 43 коп. - пеня

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 3441 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1720,50 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: