Рішення № 41803883, 04.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р.Справа № 922/4528/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків до Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", м. Харків про стягнення 109879,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" про стягнення суми заборгованості у розмірі 109879,54 грн., з яких: 90192,80 грн. сума основного боргу, 11725,06 грн. інфляційних втрат, 7961,68 грн. 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до Договору № 12/2-д від 16.06.2011 року щодо оплати за виконання проектних робіт. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 04 грудня 2014 року.

24 листопада 2014 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 41878 про розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців за наданим графіком. Вказане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

27 листопада 2014 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 42377 із запереченнями проти позовних вимог. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

03 грудня 2014 року від позивача надійшли письмові пояснення по справі за вх. № 43395, які розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання сторони своїх представників не направили, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Статтею 69 ГПК України встановлено, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може продовжити строк розгляду спору, але не більш, як на 15 днів.

Відповідно до вищевказаного, суд зазначає, що строк вирішення даного спору закінчується 13 грудня 2014 року, однак від сторін клопотання про продовження строку розгляду спору до суду не надавалось. Крім того сторони були попереджені, що у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Одже, враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 червня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харків (виконавець) та Державною установою "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", м. Харків (замовник) було укладено договір №12/2-Д, за умовами якого виконавець зобов'язався власними або залученими силами та засобами в рахунок ціни договору виконати та передати замовнику усі роботи про проектуванню об'єкта в обсязі, передбаченому даним договором, додатками та доповненнями до договору, в установлені договором строки, а замовник зобов'язався своєчасно прийняти виконані виконавцем роботи по проектуванню об'єкта, в повному обсязі і своєчасно оплатити рахунки, що виставлені виконавцем.

У статті 1 договору дано визначення деяким термінам, зокрема:

об'єкт - „Будівництво заводу кальцинованої соди потужністю 400 тис. тон в рік у Республіці Казахстан";

роботи - виконання проектних робіт по розробці робочої документації „Промислова котельна. Котельна та вугольнодробильне відділення (16-4.1-АР, КЖ і 16-4.4-АР, КЖ) частини АР та КЖ нульовий цикл (підземна частина), розрахунки фундаментів".

Аналіз вищевикладених положень договору надає суду підстави для висновку про те, що даний договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За умовами підпункту 3.1.1. пункту 3.1. договору загальна вартість робіт за цим договором узгоджена сторонами та складає 225 482,00 грн., без урахування ПДВ.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з підпунктом 3.2.1. п. 3.2. договору замовник протягом 5-ти банківських днів після підписання цього договору перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 20% від загальної вартості по договору в розмірі 45096,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2011 року відповідач на виконання умов п.п. 3.2.1. пункту 3.2. договору перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 45096,40 грн.

Відповідно до підпункту 3.2.2. пункту 3.2. договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 40% від загальної вартості по договору в розмірі 90192,80 грн. протягом 5-ти банківських днів після пред'явлення виконавцем виконаних робіт по договору в обсязі 60%, засвідченого протоколом, підписаним повноважними представниками сторін.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань передбачених підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. статті 3 Договору № 12/2-Д від 16.06.2011 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року, позовні вимоги задоволено та стягнуто з Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" 90192,80 грн. основного боргу, 626,25 грн. інфляційних втрат, 6315,97 грн. 3% річних та 1942,70 грн. судового збору.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2. статті 3 договору № 12/2-Д від 16.06.2011 року передбачено порядок розрахунків та встановлено, що по завершенню робіт по договору замовник оплачує його вартість, передбачену кошторисом (Додаток № 2) за вирахуванням 60% раніше виплаченої суми авансу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Факт виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 12/2-Д від 16.06.2011 року підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт № 1 від 30.09.2011 року, в якому зазначено, що виконані проектні роботи відповідають умовам договору та в належному порядку оформлені. Вартість проектних робіт по даному договору складає 225482,00 грн. без ПДВ. Вартість виконаних проектних робіт, що пред'являються до оплати, складає 225482,00 грн. Сума авансу, що перерахована замовником виконавцю за виконані роботи склала 45096,40 грн. без врахування НДС. Підлягає перерахуванню за виконані роботи 180385,60 грн. Сторони до виконання робіт за цим актом претензій не мають. Цей Акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, відповідач мав би виконати свої зобов'язання, що передбачені підпунктом 3.2.3 пункту 3.2. статті 3 Договору № 12/2-Д від 16.06.2011 року в строк до 21.10.2011 року, але станом на дату подання даної позовної заяви вказані зобов'язання перед позивачем не виконані та заборгованість у розмірі 90192,80 грн. не сплачена, що призвело до подачі даного позову до суду.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву відповідача на позовну заяву, останній стверджує, що позивачем в порушення умов договору, передбачених п. 6.1.1. Договору, позивач не надав відповідачу в строки, згідно з п. 4.1. договору відповідний акт здачі - приймання робіт. Підписаний позивачем акт, з визначено датою його формування - 30.09.2011 року позивач направив відповідачу лише 01.10.2014 року із супровідним листом № 588 від 01.10.2014 року.

Суд критично оцінює вищевказане твердження відповідача, оскільки відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2. статті 3 договору № 12/2-Д від 16.06.2011 року передбачено порядок розрахунків та встановлено, що по завершенню робіт по договору замовник оплачує його вартість, передбачену кошторисом (Додаток № 2) за вирахуванням 60% раніше виплаченої суми авансу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Акт здачі - приймання виконаних робіт за договором містить дату підписання 30.09.2011 року. Вказаний Акт підписаний сторонами та скріплений печатками. При цьому відповідач жодного разу не звертався до позивача з приводу будь-яких допущених у роботі відступів чи недоліків, або порушень умов договору.

Отже, підписавши Акт здачі - приймання виконаних робіт від 30.09.2011 року відповідно до Договору №12/2-Д від 16.06.2011 року, відповідач втратив право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 853 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором №12/2-Д від 16.06.2011 року в розмірі 90192,80 грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 90192,80 грн. заборгованості правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у розмірі 7961,68 грн. за період з 22.10.2011 року по 30.09.2014 року та інфляційних втрат у розмірі 11725,06 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 7961,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 11725,06 грн.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у справі №922/4528/14 поданого 24 листопада 2014 року за вх. № 41878, відповідно до якого, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців починаючи з січня 2015 року по грудень 2015 року рівними щомісячними платежами в розмірі 7516,07 грн., суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне: відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п.п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 цієї ж постанови передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, обов'язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду., оскільки не подано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Обставини, викладені у заяві про надання розстрочки не є достатньою підставою для надання розстрочки виконання рішення господарського суду у справі №922/4528/14, фінансові труднощі, на які, зокрема, посилався заявник, носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Тяжке фінансове становище установи не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, це є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та носить загальний характер.

Крім того, боржник не надав належних доказів платоспроможності підприємства, доказів реальної можливості проведення розрахунків зі стягувачем в майбутньому.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду по справі №922/4528/14.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, 625, ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 853, ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25, код ЄДРПОУ 00209740) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 3, код ЄДРПОУ 24473039) - 90192,80 грн. боргу, 11725,06 грн. інфляційних втрат, 7961,68 грн. 3% річних, 2197,59 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4528/14