Рішення № 41803736, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22648/14 03.12.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ»

про стягнення 10 296 гривень 78 копійок

Представники:

від Позивача: Чех О.Я. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 10 296 гривень 78 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» (Покупець) було укладено Договір поставки № Л-2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) за адресами згідно з Додатком №2 до даного Договору продукцію торговельних марок, далі - Товар, згідно із Замовленням Покупця та Товарно - супровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставляв Відповідачу товар відповідно до заявок та підписаних накладних. Проте, за вказаним Договором Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» не виконало взяті на себе зобов'язання, та станом на 08 жовтня 2014 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 9 642 гривень 66 копійок. На адресу Відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити борг, яка залишена без відповіді і виконання. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» втрати від інфляції у розмірі 77 гривень 14 копійок, проценти за користування коштами у розмірі 61 гривень 82 копійок та пені у розмірі 515 гривень 16 копійок.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22648/14, судове засідання призначено на 05.11.2014 р.

30 жовтня 2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі №910/22648/14, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05 листопада 2014 року представник Позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо зобов'язання Відповідача надати докази на підтвердження повної сплати грошових коштів за Договором поставки №Л-2 від 01.10.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києві від 05 листопада 2014 року відкладено розгляд справи на 19 листопада 2014 року.

17 листопада 2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 19 листопада 2014 року представник Позивача подав Заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить Суд задовольнити позовні вимоги, стягнути з усіх виявлених розрахункових рахунків ТОВ «КОНТИНЕТ - ТОРГ» (код ЄДРПОУ 25642797) суму боргу в розмірі 8 221 гривень 78 копійок, втрати від інфляції в сумі 557 гривень 43 копійок, проценти за користування коштами в розмірі 65 гривень 09 копійок та пені 545 гривень 85 копійок, всього стягнути з Відповідача 9 390 гривень 15 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» всі витрати пов'язані зі сплатою судового збору. Вказана Заява прийнята Судом до розгляду.

В судовому засіданні представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

В судовому засіданні представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору та зазначив, що Відповідач не отримав товар в повному обсязі, і тому відповідно до п.4.13 Договору зобов'язання Відповідача щодо сплати частини боргу припинились зарахуванням.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо зобов'язання Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням Відзиву Відповідача та зобов'язання сторін надати Акт звірки взаємних розрахунків за Договором поставки №Л-2 від 01.01.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києві від 19 листопада 2014 року відкладено розгляд справи на 03 грудня 2014 року.

03 грудня 2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на Відзив Відповідача на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2014 року та Акт звірки взаєморозрахунків №ЛВ000001630 за період з 01.10.2014 року - 03.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕТ - ТОРГ» й Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ», які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи від 19.11.2014 року на 03.12.2014 року.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03 грудня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» (Покупець) було укладено Договір поставки № Л-2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) за адресами згідно з Додатком №2 до даного Договору продукцію торговельних марок, далі - Товар, згідно із Замовленням Покупця та Товарно - супровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договору.

Відповідно до пункту 4.3 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей, оплата за товар здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів від дати поставки та підписання накладних.

Згідно з пунктом 5.12 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий Товар Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору в період з 07.06.2014 року по 31.07.2014 року Позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕТ - ТОРГ» продукцію на загальну суму 9 855 гривень 11 копійок. Станом на 17 листопада 2014 року Відповідач за поставлений товар не розрахувався. Також, Відповідачем частково повернуто товар на загальну суму 1 633 гривень 33 копійок. Отже, заборгованість за поставлений товар станом на 17 листопада 2014 року становить 8 221 гривень 78 копійок. Крім того, враховуючи не виконання Відповідачем умов Договору поставки, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕТ - ТОРГ» втрати від інфляції в сумі 557 гривень 43 копійок, проценти за користування коштами в розмірі 65 гривень 09 копійок та пені 545 гривень 85 копійок.

Позивачем 26.09.2014 р. направлена на адресу Відповідача претензія №200 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 9 642 грн. 66 коп. та штрафні санкції у розмірі 654 гривень 12 копійок, яка Відповідачем залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №Л-2 від 01.01.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №Л-2 від 01.01.2013 року в період з 07.06.2014 року по 31.07.2014 року Позивач поставляв Товар згідно із Замовленням Покупця та Товарно - супровідною документацією, а Покупець в свою чергу приймав вказаний Товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними №6040 від 07.06.2014 р., №6044 від 07.06.2014 р., №7437 від 31.07.2014 р., №7428 від 31.07.2014 р., №7438 від 31.07.2014 р., №7439 від 31.07.2014 р. на загальну суму 9 855 гривень 11 копійок, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Як становлено Судом, Відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, проте Відповідачем частково повернуто товар на загальну суму 1 633 гривень 33 копійок, що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків №ЛВ000001630 за період з 01.10.2014 року - 03.11.2014 року, за яким станом на 03.11.2014 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕТ - ТОРГ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» становить 8 221 гривень 78 копійок, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 8 221 гривень 78 копійок - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 23.07.2014 р. по 17.11.2014 р. у розмірі 65 гривень 09 коп. та інфляційні за період серпень 2014 р. - жовтень 2014 р. у розмірі 557 гривень 43 копійки.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за договором поставки № Л-2 від 01.01.2013 року за загальний період прострочки з 23.07.2014 р. по 17.11.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 65 грн. 09 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 23.07.2014 року по 17.11.2014 року.

Крім того, Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період серпень 2014 року - жовтень 2014 року у розмірі 557 гривень 43 копійок підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також Позивач при зверненні до суду просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 545 гривень 85 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.12 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий Товар Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

За таких підстав, Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 545 гривень 85 копійок за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 23.07.2014 року по 17.11.2014 року.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у Відзиві на позовну заяву, щодо необхідності зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України на загальну суму в розмірі 5 935 гривень 33 копійки у зв'язку з нарахуванням штрафу за недопоставку продукції за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. відповідно до пункту 5.3 Договору поставки №Л-2 від 01.01.2013 року в редакції Протоколу узгодження розбіжностей з огляду на наступне.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Проте, Суд зазначає, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін, оскільки за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону. За таких підстав, у зв'язку з відсутністю згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» на зарахування вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку щодо необхідності розгляду спору з приводу нарахування штрафу за недопоставку продукції за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. відповідно до пункту 5.3 Договору поставки №Л-2 від 01.01.2013 року в редакції Протоколу узгодження розбіжностей у судовому порядку.

Крім того, Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» перед Позивачем за Договором поставки №Л-2 від 01.01.2013 року, а також факт її визнання підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків №ЛВ000001630 за період з 01.10.2014 року - 03.11.2014 року, за яким станом на 03.11.2014 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕТ - ТОРГ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» становить 8 221 гривень 78 копійок, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» підлягає стягненню борг у розмірі 8 221 гривень 78 копійок, інфляційні в сумі 557 гривень 43 копійок, 3% річних в розмірі 65 гривень 09 копійок та пеня в розмірі 545 гривень 85 копійок.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» (03146, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯКУБА КОЛАСА, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 25642797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ КРАКІВСЬКА, будинок 18-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 19479382) борг у розмірі 8 221 (всім тисяч двісті двадцять однієї) гривні 78 (сімдесят вісім) копійок, інфляційні в сумі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 43 (сорок три) копійки, 3% річних в розмірі 65 (шістдесят п'ять) гривень 09 (дев'ять) копійок та пеню в розмірі 545 (п'ятсот сорок п'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ - ТОРГ» (03146, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯКУБА КОЛАСА, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 25642797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ» (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ КРАКІВСЬКА, будинок 18-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 19479382) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин