Постанова № 41802892, 01.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/4238/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - позивач, Миргородська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу та з урахуванням заяви від 14 листопада 2014 року вих. №3718/10 просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 44 263 грн 30 коп.

Оскільки підприємницьку діяльність відповідача припинено, суд, виходячи з положень підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України, здійснив заміну відповідача у справі на фізичну особу ОСОБА_1

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе розглядати справу без участі відповідача.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 21 вересня 2006 року /а.с. 28/.

09 липня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис №25870060006005822 про припинення підприємницької діяльності відповідача за власним рішенням /а.с. 28 - зворот/.

Водночас, за особовим рахунком відповідача обліковується податковий борг за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" в розмірі 44 263 грн 30 коп., що виник за наступних обставин.

Фахівцями Миргородської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, дотримання правильності нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 17 лютого 2014 року №259/16-20-17-02-14/НОМЕР_1/22 /а.с. 10 - зворот - 18/, на підставі висновків якого про порушення відповідачем вимог пунктів 184.6, 184.7 статті 184, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Миргородською ОДПІ 28 лютого 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0001401702 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 56 451 грн /а.с. 10/.

Дане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу під підпис 28 лютого 2014 року /а.с. 10/.

Докази оскарження згаданого податкового повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку - відсутні.

06 березня 2014 року відповідач звернувся до Миргородської ОДПІ із заявою про надання розстрочення сплати грошового зобов'язання /а.с. 19/.

07 березня 2014 року начальником Миргородської ОДПІ прийнято рішення №13 про розстрочення грошових зобов'язань /а.с. 19 - зворот/ та укладено з ОСОБА_1 договір про розстрочення грошових зобов'язань /а.с. 20-21/.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, рішенням начальника Миргородської ОДПІ від 04 серпня 2014 року №1 скасовано розстрочення грошових зобов'язань /а.с. 23/.

Докази оскарження даного рішення у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач не сплатив грошове зобов'язання з податку на додану вартість у повному обсязі, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

З огляду на викладене, суд зазначає, що згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки суду не надано доказів оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або судовому порядку, грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 56 451 грн є узгодженим.

Відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом відповідачу надавалось розстрочення сплати грошових зобов'язань.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати розстрочених сум грошового зобов'язання та скасування рішення про розстрочення, на суму податкового боргу нараховано проценти за користування розстроченням в розмірі 1677 грн 62 коп.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Миргородською ОДПІ сформовано та 11 серпня 2014 року надіслано відповідачу податкову вимогу від 07 серпня 2014 року №1993-25 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 45 371 грн 60 коп. /а.с. 24/. Поштове відправлення отримано відповідачем 14 серпня 2014 року /а.с. 24/.

Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку суду не надано.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Так, на суму податкового боргу відповідача нараховано пеню в розмірі 4069 грн 98 коп.

Підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Як визначено підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.

Разом з тим, наявність у відповідача податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 44 263 грн 30 коп. підтверджено матеріалами справи в їх сукупності /а.с. 49-58/.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 138, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) податковий борг за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" в розмірі 44 263 (сорок чотири тисячі двісті шістдесят три) гривні 30 (тридцять) копійок на розрахунковий рахунок 31118029700012, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач - УДКС України у Миргородському районі Полтавської області, код одержувача 37845125, банк одержувача - ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба